Хроніки мундіалю: прощавай, ЧС-2026, будемо сумувати

Частина 6

Ось і добігла кінця пригода довжиною в 104 матчі. Майже півтора місяця футбольний світ жив у ритмі чемпіонату світу-2026 – найбільшого та наймасштабнішого мундіалю в історії. Вперше за головний трофей планети змагалися 48 національних збірних, які провели турнір у новому форматі, що подарував уболівальникам ще більше інтриги, несподіванок та емоцій. Господарями світової першості стали одразу три країни – США, Канада та Мексика, а матчі проходили на аренах 16 міст, розташованих по всій Північній Америці.

Протягом 39 ігрових днів футбольні вболівальники стали свідками справжнього свята спорту. Новий формат із 12 групами, стадія 1/16 фіналу, історичні дебюти, сенсаційні результати, драматичні серії пенальті та яскраві індивідуальні виступи зробили цей мундіаль одним із найбільш видовищних за всю історію проведення чемпіонатів світу. Для одних збірних турнір став підтвердженням їхнього статусу футбольних грандів, для інших – можливістю голосно заявити про себе на міжнародній арені.

Чемпіонат світу-2026 також став рекордним за кількістю учасників, матчів і масштабом організації. Мільйони вболівальників заповнювали трибуни сучасних стадіонів, ще сотні мільйонів стежили за поєдинками через телеекрани та цифрові платформи. Турнір вкотре довів, що футбол залишається спортом номер один у світі, здатним об'єднувати різні країни, культури та покоління. Іноді це єднання у щасті, іноді в розпачі, а іноді в ненависті. У підсумковому випуску нашого циклу «Хроніки мундіалю» ми поговоримо про два завершальні матчі, а також про підсумки цієї події, яку будемо згадувати щонайменше чотири роки, а максимум – усе життя.

Матч без сенсу, але з медалями

Збірна Англії стала бронзовим призером чемпіонату світу-2026 з футболу. У матчі за третє місце команда Томаса Тухеля обіграла Францію з рахунком 6:4, а поєдинок став найрезультативнішим на мундіалях із 1982 року.

До матчу за третє місце обидві збірні підійшли після драматичних поразок у півфіналах. Англія поступилася Аргентині (1:2), пропустивши вирішальний м'яч у компенсований час, тоді як Франція не змогла подолати Іспанію (0:2), зазнавши третьої поспіль поразки від цієї збірної у півфіналах великих турнірів після Євро-2024 та Ліги націй. Для французів цей поєдинок також став останнім під керівництвом Дідьє Дешама, який залишає команду після 14 років роботи.

Родоначальники футболу у першому таймі та ще до перерви фактично вирішили долю матчу. Команда Томаса Тухеля чотири рази вразила ворота Франції, тоді як французи не змогли відповісти жодним голом – 4:0 після перших 45 хвилин.

Після перерви Франція кардинально змінила хід гри та розпочала камбек. Команда Дідьє Дешама тричі забила у другому таймі та скоротила відставання до мінімуму, зробивши рахунок 4:3 і повернувши інтригу в матч.

Втім Англія не дозволила супернику зрівняти рахунок. Наприкінці зустрічі «три леви» ще двічі відзначилися, тоді як Франція відповіла лише одним голом. У підсумку англійці втримали перемогу – 6:4.

Англія вперше з 1966 року завершила чемпіонат світу на третьому місці та здобула свою першу в історії бронзову медаль мундіалю на турнірі, що проходив за межами країни. Франція ж завершила останній турнір під керівництвом Дідьє Дешама, якого на тренерському містку французів замінить Зінедін Зідан, без нагород.

Фінальний фінал

Пізніше того ж дня, за київським часом, у фінальному поєдинку чемпіонату світу-2026 збірні Іспанії та Аргентини розіграли головний футбольний трофей планети.

Перший гострий епізод виник уже на четвертій хвилині. Ламін Ямаль опинився з м'ячем у штрафному майданчику аргентинців і пробив в один дотик, однак Лісандро Мартінес вчасно зіграв у захисті та вибив м'яч на кутовий.

Надалі гра вирівнялася, а основна боротьба точилася переважно в центрі поля. На 38-й хвилині іспанці створили ще один небезпечний момент: Мікель Оярсабаль завершував атаку ударом із меж штрафного майданчика, але Емільяно Мартінес без проблем упіймав м'яч.

Перед самою перервою збірна Іспанії ще раз загрожувала воротам суперника. Марк Кукурелья завдав потужного удару здалеку, однак аргентинський голкіпер перевів м'яч за межі поля. Після розіграшу кутового іспанці не змогли довести атаку до результативного завершення.

Наприкінці першого тайму Аргентина втратила одного зі своїх ключових захисників. Лісандро Мартінес отримав ушкодження, через яке не зміг продовжити зустріч, а замість нього на поле вийшов Ніколас Отаменді.

Після відновлення гри Іспанія знову активно пішла вперед. Уже на старті другого тайму Алекс Баена перевірив пильність Емільяно Мартінеса ударом у площину воріт, але воротар вкотре зіграв надійно.

У середині другої половини зустрічі іспанці були близькими до того, щоб відкрити рахунок. Ламін Ямаль виконав подачу з правого флангу, Ферран Торрес виграв боротьбу на другому поверсі й пробив головою, однак Мартінес знову врятував свою команду. На 81-й хвилині аргентинський голкіпер записав до свого активу ще один сейв після чергової небезпечної атаки суперника.

У компенсований до другого тайму час Аргентина залишилася в меншості. Енцо Фернандес грубо зіграв проти Пау Кубарсі, після чого арбітр Славко Вінчич показав йому другу жовту картку, яка автоматично перетворилася на вилучення.

Основного часу для визначення переможця виявилося недостатньо, тож команди перейшли до екстратаймів. Уже на 96-й хвилині Ніко Вільямс відправив м'яч у сітку після добивання, проте гол не зарахували через зафіксований фол Мікеля Меріно.

Долю фіналу вирішив епізод на 106-й хвилині. Ніко Вільямс виграв боротьбу за м'яч і головою скинув його на Феррана Торреса, який точним ударом приніс Іспанії перемогу – 1:0. За кілька хвилин Торрес відзначився вдруге, однак цього разу взяття воріт було скасоване через офсайд.

Завдяки цій перемозі збірна Іспанії вперше за 16 років повернула собі звання чемпіона світу. Попередній титул іспанці здобули у 2010 році, після чого одного разу не змогли вийти з групи та двічі завершували виступи вже на стадії 1/8 фіналу.

Окреме історичне досягнення встановив головний тренер іспанської збірної Луїс де ла Фуенте. У 65-річному віці він став найстаршим наставником, якому вдалося привести свою команду до перемоги на чемпіонаті світу.

Фото: Instagram/sefutbol

Найкращі індивідуалісти турніру

Володарем «Золотої бутси» турніру – нагороди, яку отримує найкращий бомбардир чемпіонату світу, – став француз Кіліан Мбаппе. ЧС-2026 форвард збірної Франції закінчив з показником у 10 м'ячів. Це його друга така нагорода поспіль.

Володарем нагороди найкращому футболісту чемпіонату світу став іспанський півзахисник Родрі. Родрі закінчив ЧС-2026 з футболу, не оформивши жодної результативної дії. Водночас іспанський півзахисник став найкращим футболістом турніру за кількістю виконаних передач (799), а також сприяв надійній грі збірної в обороні, яка закінчила чемпіонат світу лише з одним пропущеним м'ячем. У боротьбі за «Золотий м'яч» чемпіонату світу-2026 з футболу Родрі випередив аргентинця Ліонеля Мессі, який закінчив турнір зі срібною медаллю та у статусі другого найкращого бомбардира турніру.

Іспанець вдруге поспіль здобуває звання найкращого футболіста топтурніру серед збірних. У 2024 році півзахисник також отримав відповідну відзнаку за підсумками чемпіонату Європи-2026, в якому Іспанія здобула титул.

За підсумками чемпіонату світу-2026 «Золотий м'яч» отримав Родрі (Іспанія), «Срібний м'яч» – Ліонель Мессі (Аргентина), «Бронзовий м'яч» – Кіліан Мбаппе (Франція), «Золоту бутсу» здобув Кіліан Мбаппе (Франція), «Срібну бутсу» – Ліонель Мессі (Аргентина), «Бронзову бутсу» – Джуд Беллінгем (Англія), «Золоту рукавицю» – Унаї Сімон (Іспанія), нагороду найкращому молодому футболісту турніру отримав Пау Кубарсі (Іспанія), а трофей Fair Play дістався збірній Нідерландів.

Організатори також оголосили символічну збірну чемпіонату світу-2026. До неї увійшли воротар Возінья (Кабо-Верде), захисники Педро Порро (Іспанія), Лісандро Мартінес (Аргентина), Дайо Упамекано (Франція) та Марк Кукурелья (Іспанія), півзахисники Родрі (Іспанія), Майкл Олісе (Франція) і Джуд Беллінгем (Англія), а також нападники Ліонель Мессі (Аргентина), Ерлінг Голанд (Норвегія) та Кіліан Мбаппе (Франція).