Що ми знаємо про національну економіку України?
Український інформаційний простір постійно наповнений ідеологічними дискусіями, а то навіть ідеологічною війною як із зовнішніми опонентами, так і між українцями.
Перепоховання національних героїв, створення пантеону… Роль Петлюри, Бандери, Мельника… Розміщення портретів українських поетів на грошових купюрах.
Я уже не кажу за те, що з перших років проголошення незалежності ми маємо свій прапор, гімн, малий герб, та інші атрибути незалежності. Нам дозволили одягти вишиванки. А тут ще й «Віра, мова..».
Український люд ідеологічно підкований, і суперечки на ідеологічні теми виникають миттєво. Все ми про українську ідеологію майже знаємо, а більшість завжди готова взяти участь в ідеологічних дискусіях.
Тобто можна сказати, що українська національна ідеологія має успіхи.
А як щодо української національної економіки? Адже, саме національна економіка і створює ту матеріальну базу, на якій зможе триматися українська національна ідеологія.
А ось тут, у нас, дискусії майже немає. Все це віддано на відкуп тим, хто потрапляє у владу.
Я колись у своїй статті писав: «Адже бізнесу та управлінню економікою потрібно вчитися! А якщо озирнутися на історію, то Україна постійно була під кимось. І всі ці “хтось” не заперечували, щоб українці присвячували себе літературі та мистецтву, а ось економіку та армію постійно тримали у своїх руках. Напевно тому наші націоналісти і тупцюють лише на культурно-ідеологічному майданчику. Це їм ближче та зрозуміліше. А знаючи їхні слабкості, їм і підкидають ідеологічні теми, відводячи від економічних питань. А вони й самі раді за них ухопитися, бо почуваються впевненіше в цьому. Тоді як увесь світ, за всієї любові до мистецтва, все ж таки більше зважає на силу і гроші, а це може дати тільки економіка. Тому поняття “національний економічний інтерес” має стати наріжним каменем діяльності всіх та насамперед влади».
Перегляньте історію уже незалежної України. Хто у нас керував економікою, армією та спецслужбами?
Навіть після Майдану та Небесної сотні, українську владу засадили іноземцями – Абрамавічус, Яресько, якийсь поляк пішов керували залізницею, та багато інших. А зараз у чиїх руках економічна складова країни?
Ось тут не сходить зі шпальт ЗМІ ракетне виробництво, за яким, немовби, велика перспектива і наша перемога. А хто за ним стоїть, ви знаєте? Це українське виробництво? І чи ми отримаємо від нього ті балістичні ракети, які вкрай потрібні України, чи нас будуть заколисувати лише обіцянками?
А як зауважено у Ювілейній доповіді Римського клубу (2017 р.): «В умовах вільного руху капіталу завжди виграє країна, що має абсолютну перевагу». І тут автори доповіді стають на сторону національних держав, які, на їхню думку, з більшою ймовірністю будуть піклуватися про загальне благо, ніж транснаціональні корпорації.
Але варто завжди пам’ятати, що коли йдеться про національну державу, то там не має розглядатися національна ідеологія, а насамперед національна економіка. Про яку, на жаль, ми дуже мало говоримо.
А чого варта національна ідеологія, якщо відсутня національна економіка?
Про автора: Сергій Медвідь – письменник, академік Академії інженерних наук, кандидат аграрних наук.