Психологічна грамотність: за що немає сенсу вибачатися

Чи траплялася з вами ситуація, коли ви за щось вибачалися, а вам відповідали: «Не вибачайся. Все добре / тут немає твоєї вини»? За все прикре, що стається у житті, не потрібно вибачатися. Особливо, якщо ці неприємності від вас ніяк не залежать. Вибачатися потрібно лише тоді, коли ви чітко усвідомлюєте свою провину від завданої кривди чи образи у стосунках з іншою людиною і щиро прагнете, щоб їй стало краще. Ось основна функція акту «вибачення» — втамувати психологічний біль, заспокоїти, відновити гармонію у взаєминах. Все інше, куди ми «вплутуємо» слова вибачення, — не про це. Отож цього разу звернемо увагу на те, що не потребує вибачення і чому. 

Почуття

Коли вам стало дуже сумно і ви плачете, коли вам весело і ви смієтеся, коли ви злі і вам потрібно прожити цю злість (до прикладу, як ми проживаємо свою злість на московитів). У кожного з нас є емоції та почуття. Це один із вимірів людських кордонів. «Вибачте, я трохи нервую», наприклад, перед виступом. Обійдіться без такої фрази на самій сцені. Бо констатувавши факт, що вам трохи ніяково, ви сконцентруєте себе й інших на своїй слабині, а не на силі — чудово підготовленому виступі. У процесі виступу впевненість обов’язково з’явиться. Дозвольте собі трішечки понервувати. Це природно. Проговоріть це, навіть на сцені, але не вибачайтеся за це. Щодо інших почуттів та емоцій: не надумуйте собі, що ви створюєте незручності для когось. Поділіться своїми переживаннями. Можливо, хтось буде радий розділити їх і подарувати вам свою підтримку. Людям подобається відчувати себе значимими.

Думки та ідеї

Навіть якщо ви не на всі 100% впевнені в правильності та доцільності своєї думки, вона має право на існування. Дозвольте собі висловити ідею так, як генію. Бо, можливо, вона справді геніальна. А ваша скромність та невпевненість можуть завадити ефективно донести її в соціум. Замість «Вибачте, я тут подумав» веселіше можна сказати «Мені є що запропонувати на цю тему».

Не вибачайтеся за те, що ви не можете змінити

Ви захворіли, або надворі така погода, що ви не можете вирушити в обіцяну поїздку, ваші батьки негарно повелися з вашим другом і вам за це соромно. Ваша підлегла сьогодні працює довше, ніж зазвичай, тому що надійшли нові термінові матеріали для опрацювання. У всіх цих випадках обирайте інші мовленнєві формули, аніж вибачення. «Мені прикро, що я захворів і не поїду з тобою на відпочинок», «Я почуваюся ошелешено від реакції моїх батьків, мені прикро від цього / розумію, що тобі зараз неприємно, я співчуваю твоєму болю». «Маємо попрацювати сьогодні довше, колего. Дякую, що залишаєшся, це цінно. Надалі компенсуємо це додатковим відпочинком для тебе».

Ще кілька корисних рекомендацій щодо прохання вибачити.

Дайте людині час, щоб вона пробачила вас

Якщо ви вибачилися щиро, не вчиняєте більше неприємного для людини — цього достатньо з вашої сторони. Не набридайте постійним перепитуванням «Ти мене пробачив? Не сердишся на мене?». Можливо, людині потрібно буде трохи часу звикнути до нової реальності. Коли ж вона усвідомить, що повністю змогла вас пробачити, ви це побачите і відчуєте. Щоб наблизити цей момент, скористайтеся правилом: одна зла дія нівелюється десятьма добрими. Головна умова: діяти від чистого серця. Приносити вибачення треба одразу, усвідомивши вину, щиро та один раз. Ну і, звичайно, не дозволяйте маніпулювати вами через почуття провини. 

Позбудьтеся надмірних вибачень

Додаючи «пробачте / перепрошую» на початку чи вкінці кожної своєї фрази, ви руйнуєте впевненість в собі. Піднявшись виголошувати тост, або промовляючи вітальне слово по телефону, не вживайте «Вибач, я не надто вмію говорити всілякі привітання» — або прийміть це як факт або навчіться вітати — інших шляхів немає. «Пробач, що обтяжую тебе своїми справами, можеш купити мені ці ліки?» — приємніше ви будете почуватися, промовляючи фразу «Якщо маєш змогу, буду тобі дуже вдячна за допомогу з покупкою ліків».

Замість вибачитися — подякуйте

Замініть «Вибач, що навантажила тебе своїми проблемами» на «Дякую, що вислухала мене, для мене це важливо, я ціную це у наших стосунках / спасибі, що побув зі мною / що розділив зі мною мої переживання». Замість того, щоб сказати: «Вибачте, що запізнився. У мене там така історія склалася з клятим таксистом» і переповідати цю історію, ліпше подякувати людям за те, що зачекали на вас. Сфокусуйтеся на тому хорошому, що сталося, — вас зачекали. На роботі вам вказали на хибу — подякуйте, що це підсвітили і тепер ви знаєте, над чим попрацювати, щоб стати кращим!

Нещира ввічливість — bye-bye

Така поведінка вкорінилася у культурі британців. Моя коліжанка-філологиня Анастасія Воронова, яка досліджує етнопсихологію та етнолінгвістику, зокрема менталітет британців, стверджує: «Коли британець наступить на ногу іншому британцю, або штовхне його, то 100% той, кого штовхнули, почне вибачатися, а потім вони будуть перепрошувати одне в одного. Однак британці не прямолінійні, вони ніколи не скажуть відверто про те, що їх не влаштовує. І до людини будуть завжди ввічливі, а позаочі можуть думати щось інше». Ще одна подруга Дарина Шнайдер, яка нині мешкає в Лондоні та працює з британцями, підтвердила цей факт. За її враженнями від цього явища, це добряче набридає і починає дратувати. У такому разі функція «вибачення» набуває кардинально іншого забарвлення. І 40-ве «пробачте / перепрошую» за день — це просто автоматична звичка, яка знецінює всю суть зцілювальної сили акту вибачення.

Лайфхак, як розпізнати, що вибачення зайве

Як тільки від прокручування сценарію того, як ви будете вибачатися за щось перед кимось, шукати виправдання,  ви почуваєте себе пригнічено, принижено, або поганою людиною — не вибачайтеся. Знайдіть позитивний фокус і подякуйте за нього. 

Бережіть свій піднесений настрій, внутрішню стабільність, працюйте над добрим самопочуттям, управляючи своїми думками та словами. І пам’ятайте: «Я — це мої вчинки, а не вчинки інших по відношенню до мене».