На сцені – «Елегія»: пісня, елегантність і душа
Фахівці сказали би: професійно! Друзі сказали би: круто! Колеги по сцені сказали би: достойно! Учасники колективу сказали би: шаленіємо від того, що робимо! Батьки сказали би: пишаємось! Керівник колективу підсумувала би: працюємо далі, бо наступна планка – ще вища; вдосконалюватись потрібно на двісті відсотків, тоді й виглядатимеш на всі сто…
Не сумніваюся, що відповіді на моє запитання про діяльність вокальної студії «Елегія» (The Elegy Studio) були би саме такими, якби провести подібне бліцінтерв’ю. Але я спробувала його… уявити, ані на мить не сумніваючись, що почула би якраз те, що й написала. Адже бачила, як реагував зал із доволі різновіковим глядачем на справді масштабне мистецьке дійство – звітний концерт студії «Елегія», присвячений її 10-літньому ювілею.
Дозволю собі сказати, що серед розмаїття творчих проектів, які існують вже і продовжують з’являтися ще на мистецьких картах, лише одиниці залишають після себе справжній слід у людських серцях. Саме такою є у Чикаго вокальна студія «Елегія» під керівництвом Світлани Поляк, яка відсвяткувала свою десяту річницю. І це не просто період часу, впродовж якого збігали собі день за днем, перегортаючи сторінки календаря. Це – десять років великих бажань і нелегкої праці; десять років зустрічей, розставань, старань, усмішок і навіть сліз; десять років музики, творчих перемог і щирих емоцій!
Так, спочатку це була лише мрія, яка мала вигляд невеликого простору для перших репетицій, кілька перших хлопчиків і дівчаток, яких привели батьки у студію, несміливі голоси малечі… Але тут же був професійний підхід до роботи керівника, й понад усім – велика любов до музики і велике бажання ділитися красою, яку таїть у собі пісня. Сьогодні ж «Елегія» стала справжньою творчою родиною, де кожна нота звучить з душею, а кожен учень розкриває не тільки свої вокальні дані, але й знаходить глибоку віру у себе.
За ці роки різні сцени бачили їхні виступи, адже концертів, фестивалів та конкурсів було в «Елегії» чимало. На кожному із них зовсім маленькі і трохи старші вокалісти хвилювалися, шукали очима погляд керівника – пані Світлани, завжди відчуваючи в тому погляді підтримку. Тому що керівник студії віддає своїм вихованцям не просто професійні знання, а й частинку свого серця.
Концерт, присвячений ювілею студії, став справжнім вибухом емоцій. Втім, ми, глядачі, завжди бачимо тільки те, що відбувається по цей бік куліс. А що там, за кулісами, – цього глядач не бачить. І навіть не здогадується про ту також творчу суєту, яка, попри все, має свій творчий порядок. У ньому важлива кожна деталь: хто, коли, в чому, що далі, який костюм, яка пісня, про що говорить ведуча, і щоб усе – за передбаченою програмою, і щоб жодної заминки, а перед першим кроком на сцену – обов’язкова усмішка на обличчі, бо ви – артисти, ви йдете дарувати свято…
І дарували. Й почали так дивовижно – з першої ж миті поділилися піснею і… світлом, адже тримали в руках яскраві ліхтарики-кульки. Те світло зігрівало кожного впродовж усієї програми. Навіть більше – ми, глядачі, понесли його із собою додому, щоб зігріти там своїх рідних. Бо люди для того і створені – сіяти довкола себе любов, світло і добро.
Його і сіяла на своєму концерті «Елегія». Зі сцени звучали пісні, які вони взяли до репертуару давно, і ті, які з’явилися в репертуарі недавно. Їх виконували всі чотири ансамблі, які працюють в студії: «Melody» – найстарші, найбільш досвідчені; «Smile» – середня група; «NG girls» – молодша група і «Music Maze» – найменшенькі. Чудово впоралися з розученими піснями солісти Матвій Думка, Міла Юзвик, Ілона Зимак. Силу і красу вокалу продемонстрували в дуеті і сольно Ксенія Левкович та Вікторія Ключенко. Справжнім французьким шармом поділилася Катя Семко, виконавши пісню французькою, ще й із участю мами – пані Лілії – з акордеоном у руках. Їхній виступ справив враження віртуальної мандрівки до Франції, куди, до речі, «Елегія» планує здійснити реальну поїздку, сподіваючись, що на осінь усе вдасться. А перед тим буде ще й Торонто… Отож, чекайте, світові сцени, розраховуйте свою міць на неймовірну енергетику колективу, яка долає кордони.
Неймовірною ніжністю оповив усіх глядачів виступ наймолодших учасників студії, які вийшли на сцену зі своїми матусями і співали про свою любов до них. Таких несподіваних творчих колаборацій було на цьому концерті чимало. Адже пісенні виступи «Елегії» органічно доповнювали вихованці «UK dance studio», де розвивати хореографічні таланти допомагають своїм підопічним дочка пані Світлани Поляк – Віта і її чоловік Єгор. Власне, заслуга Віти є і в тому, що ансамблі і солісти «Елегії» не просто виходять на сцену із піснями, але й майстерно супроводжують їх професійно поставленими танцювальними рухами. Отож на концерті була продемонстрована сила родинної єдності, родинної творчості та підтримки. Була продемонстрована історія про спадкоємність поколінь, про любов до мистецтва та спільну мрію, яка об’єднує серця. Оскільки ж відбувалася концертна зустріч саме у День Матері, то це додавало усьому особливого відчуття родинної магії і родинної любові – того, що є важливим для кожного з нас.
Окрема сторінка творчої долі «Елегії» – участь у різних важливих концертах з відомими музикантами і співаками, що завжди стає для юних виконавців неабиякою честю і неабияким досвідом. Ця сторінка була продемонстрована і на нашому концерті, коли на сцену виходили гості, які дарували присутнім персональні виступи, а потім – ще й спільні з «Елегією». Як, наприклад, рок-виконавець Neriyus, який має українське коріння, який підтримує Україну, а його гра на гітарі і спів у поєднанні з грою бандуристки, – то було справді щось несподівано гарне і цікаве. Або ж Саша Таб – переможець пісенного конкурсу «Євробачення-2022» у складі гурту «Kalush Orchestra»: «Елегія» любить, знає і співає їхню «Стефанію». Або гурт «Тріода», учасники якого повернули нас своїм виступом додому, а подарована разом з «Елегією» пісня «Алілуя» прозвучала як молитва за Україну, як подяка усім матерям.
Таким чином у залі панувала особлива атмосфера тепла і вдячності. Зокрема, й особливим гостям – українським захисникам, які перебувають в Америці на лікуванні, зцілюючи тут не тільки свої тіла, але й душі – такою любов›ю і турботою огортає їх у далекому закордонні українська родина.
Це відчуття – родини, краси і пісні – незримою ниткою єднало в ціле усю концертну програму «Елегії», ще й єднало на відстані з рідною Україною. Його підсилювали своєю участю у концерті вихованки модельної школи «StarKids» під керівництвом Катерини Грод, які виходили на сцену в автентичному одязі із колекції Роксолани Прокопів (разом з учасниками «Елегії» вони були задіяні і в продемонстрованих відеокліпах – також неймовірна робота пані Роксолани). Усе тут творило особливу магію: українська хустка, українська душа, вплетена у візерунки, сила та глибина нашої культури, наших традицій… І злітали ті хустини над сценою, наче символ материнської любові, наче обереги, бо там кожен візерунок – про любов до рідної землі!
Ще один важливий штрих недільного концерту – участь у програмі вихованців школи танцю «Вишиванка» під керівництвом Павла та Оксани Федьківих. Їхній виступ був майстерним, яскравим, щирим, до глибини душі зворушливим і запальним. Настільки запальним, що навіть «Елегія», яка співає, не втрималася й пустилася в танець.
Саме таким – приємно вражаючим і несподіваним – став майже фінальний виступ «Елегії» на своєму ювілейному концерті. Справа в тому, що у студії навчаються вокалу діти, майже всі народжені в Америці, хоч і в українських чи мішаних сім’ях. І рідною для них є англійська мова. І природним є американське оточення. І, хоч-не-хоч, але й мислення і звички стають американськими. Але українське коріння робить свою справу, тому дерево українського родоводу тримається, росте, дивує своєю красою. Отож і «Елегія» так заспівала коломийки, а потім разом з «Вишиванкою» вони так утнули коломийку в танці, що енергетика рідної землі вмить полинула над залом і викликала шалений водоспад емоцій та аплодисментів. Здавалося, ніби злилися в одне усі карпатські ріки і джерела, даруючи свою цілющу прохолоду кожному спраглому, кожному, в чиїй душі живе частинка рідної землі.
Ось таким був цей концерт. З подячними оплесками від глядачів (серед них були і ті, кому долею судилося стати найпершим вихованцями студії, хто разом зі своїм керівником Світланою Поляк починав писати сторінки цієї десятилітньої історії колективу). Із подячними словами від пароха церкви Святого Йосифа Обручника Миколи Бурядника (батька, чия донечка співає в «Елегії»), від отця Василя Думки – настоятеля собору святої Софії, при якому і працює вокальна студія «Елегія», від Генерального консульства України в Чикаго, від представників кредитівки «Самопоміч» (Selfreliance) – потужної фінансової опори української громади в Чикаго загалом і наших творчих колективів зокрема. І, звісно ж, від батьків, які вдячні керівнику студії Світлані Поляк за неймовірну творчу роботу з їхніми дітьми. А вона, пані Світлана, вдячна їм, батькам. Бо тільки їхня співпраця і взаємна підтримка дають той результат, який ми бачимо при кожному виступі «Елегії», який побачили і сьогодні.
«Елегія» – це мрії, які оживають. Це майбутнє, яке світиться щастям в очах юних творчаків. Це Україна, яка разом з ними крокує по світу. Вітаємо тебе, юна і красива «Елегіє»! До нових ювілеїв!
Фото Максима Прокопіва
Про студію «Елегія» – в майже бліцрежимі
Засновник і незмінний керівник – Світлана Поляк. Професійний музичний наставник з освітою музичної школи, музичного училища, музичного факультету Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Досвід роботи в Україні – 15 років. В Америці – з 2013-го. Після спроби себе у традиційних для жінок-емігранток родах занять, утвердилася в думці, яка живила душу, – повернутись до музики і до роботи з дітьми.
Час і місце народження «Елегії» – 2016-й, парафія церкви Святої Софії у Чикаго (перші учні були двома роками раніше, але ще поза форматом студії).
Зі скількох вихованців починалася? З чотирьох.
Скільки їх зараз? Майже 40.
Вік? Наймолодшим – 4-4.5 року, найстаршим – 16.
Якою була перша розучена пісня? «Молитва за Україну». Бо там закладено важливий, на думку керівника, посил: «Я здійму до неба крильця-рученята, помолюся за маму, помолюсь за тата, за сестру і брата, за усю родину і за рідну неньку Україну». Пані Світлана починала цією піснею свою роботу з дітьми в Україні, продовжує і тут.
Де був найперший виступ вихованців студії? На парафіяльному святі у церкві Святої Софії.
Скільки було виступів за роки існування студії? Статистику не ведуть. Кажуть скромно: сотні.
Географія виступів. Найбільше – у Чикаго і навколишніх містечках. Флорида. Канада. Іспанія.
Якою мовою співають? Здебільшого – українською. Кількість англомовних пісень збільшують, щоб завойовувати увагу американської публіки. Важливі пісні – «Ой у лузі червона калина» і «Червона рута» – співають і українською, і англійською.
Який пісенний стиль переважає у репертуарі? Не акцентують увагу на одному. Вдосконалюють виконавську майстерність у народних піснях, беруться за класику, співають поп і рок.
З якими знаменитостями мали спільні виступи? З гуртами «Без обмежень», «Скрябін», «СКАЙ», «Kozak System», «Танок на майдані Конго», «Kalush Orchestra», «Ягоди». У списку знаменитостей – Тіна Кароль, Олег Скрипка, Тарас Петриненко, Анатолій Матвійчук, Олена Тополя, Марійка Бурмака, Alyona Alyona, Тарас Житинський.
Колективна мрія вихованців студії та їхнього керівника – виступити в Україні.