Для ефективності ППО бракує комплексних рішень
Ще перед початком минулої війни з Іраном адміністрація Трампа розпорядилася перекинути на Близький Схід 20 тисяч зенітних ракет, які адміністрація Байдена обіцяла передати Україні.
Саме цими ракетами – APKWS разом з іншими зенітними системами і авіацією ППО армія США і союзники збили понад 95 відсотків всіх «шахедів», які запустив Іран. Протиповітряна оборона продемонструвала стійкість, треба визнати – прильотів дуже мало у відсотковому відношенні до кількості запущених ракет і дронів.
Деяку кількість ракет APKWS і пускових установок Україна таки отримала кілька місяців тому. Що ж це за ракети?
Технологія APKWS – це, фактично, додатковий модуль лазерного наведення, який перетворює дешеву некеровану авіаційну ракету Hydra 70 у високоточну зброю проти наземних і повітряних цілей.
Ціна такої ракети в кілька разів менша, ніж ракет ПЗРК з тепловою головкою самонаведення і в десятки разів менша ракет комплексу NASAMS.
У західній пресі озвучувалася ціна від 9 до 18 тис. доларів за штуку. Приблизно стільки ж коштує українська ракета РК-10 КБ «Луч», яка перед початком вторгнення проходила випробування (і де вона зараз?), і ракета «Гвоздь» російського «Панциря», призначена для боротьби з БпЛА – саме ці ракети «не пускають» наші ударні дрони в московський регіон.
Єдиний недолік ракет з лазерним наведенням – вони, як і дрони-перехоплювачі, малоефективні в погану погоду, коли за туманом, хмарністю і опадами оператор не бачить ціль. Але на Близькому Сході майже завжди хороша ясна погода.
До речі, у європейців (бельгійців) є свій подібний варіант модернізації некерованих ракет – FZ275 LGR. А в нас ще до великої війни серійно вироблялася некерована ракета РС-80 – аналог радянської некерованої авіаційної ракети С-8, яку теж можна було б модернізувати в керований зенітний снаряд.
Чергова війна з Іраном, як і попередня, продемонструвала, що США та їхні союзники чудово справляються з «шахедами» без дронів-перехоплювачів і мобільних вогневих груп – використовують зенітно-ракетні комплекси малої дальності й авіацію.
Висновок: немає ніякої «панацеї» або «вундервафлі» – ефективні комплексні рішення.
А нам саме зенітно-ракетної компоненти не вистачає, щоб надійно закрити небо. Чому не вистачає? Тому що багато років наші відповідальні керівники ігнорували цю компоненту, хоча всі її складові у нас були.
Про автора: Юрій Касьянов – офіцер ЗСУ. Радіоінженер, спеціаліст з аеророзвідки. Займається виробництвом дронів та БПЛА для української армії та безпосередньо аеророзвідкою, заснував громадське дослідно-конструкторське бюро безпілотної авіації «Matrix-UAV».