Незручна правда: дрони – між бізнесом і війною

Генеральний директор концерну Rheinmetall Армін Паппергер образив українські дрони, українських виробників і все наше патріотичне суспільство. 

Цей самозакоханий пан наважився сказати, що в українських дронах немає нічого інноваційного, що вони як конструктор Lego, який роблять домогосподарки з 3D принтерами.

І знаєте, я з ним згоден. Кидайтеся в мене капцями, звинувачуйте у відсутності патріотизму, але він має рацію – абсолютна більшість наших дронів не має жодних інновацій. 

Це машини війни, які непогано виконують покладені на них задачі, але точно це не золотий скарб, не вундервафлі, не щось таке, чого не змогли винайти у всьому світі.

Я маю право так казати, як людина, яка має профільну авіаційну освіту, яка з 2014 року займається розробкою і застосуванням дронів на війні, яка знає, що всередині і як воно працює майже у всіх наших сучасних дронах.

Немає там ключових інновацій, і штучного інтелекту немає. 

Немає штучного інтелекту навіть в американських або ізраїльських дронах. Ну, не треба відносно просту технологію захоплення цілі і донаведення, відому з сорокових років минулого століття, називати «штучним інтелектом». Це все маркетинг деяких виробників дронів, який обходиться воюючій країні дуже дорого.

Наші дрони не гірші, ніж західні або ворожі, але, переважно, нічим не кращі за них. Ті самі рішення, ті самі китайські, переважно, запчастини. А якщо це «українські», то вони все одно на 90% китайські, бо комплектуючі, елементна база, матеріали – з Китаю, і якщо припиниться імпорт, припиниться і виробництво «українських дронів».

Це правда. Наші фпв-дрони, як і російські, схожі на гоночні дрони з Китаю як близнюки. Наші бомбери схожі на агродрони з Китаю. Наші «аналоги» дронів DJI не дотягують навіть до половини функціоналу оригіналу, і тому на фронті їх не люблять. І не дивно – в DJI працюють над дронами сотні тисяч інженерів, а в нас немає стільки на всю країну.

Наші українські дрони успішно захищають арабське небо, але тільки тому, що ними керують дві сотні досвідчених українських фахівців.

Тому що сучасні фпв-дрони – це всього-на-всього радіокеровані пристрої, які нічого не варті без оператора.

Тим не менш, українськи дрони розбомбили Усть-Лугу, і постійно, ефективно нищать ворога на фронті. Це правда.

Правда і в тому, що українські дрони, крім «дронів Касьянова», ось вже два з половиною рокі не можуть прорватися до москви. Витрачено вже близько пів мільярда доларів, а результату нуль.

Тут питання не стільки в дронах, а в тактиці застосування, в тому, що на результат впливають інтереси високих чиновників і великого бізнесу. Кому війна, а кому мати рідна, як то кажуть.

Інновації закінчуються там, де великий, часто корупційний бізнес диктує свої умови державі, яка веде важку боротьбу за виживання. 

На жаль, наша війна дійсно перетворилася для декого на прибутковий бізнес. Тому інновації з'являються тільки тоді, коли цей бізнес починає втрачати прибутковість. Ризики в тому, що саме в той самий час ми можемо втратити і незалежність.

А поки що у бізнесменів від війни все добре. Поки іде війна. І вони можуть навіть «конкурувати» з Rheinmetall, але їхні дрони чомусь ніхто на Заході не купує.

***

Атака домогосподарок з принтерами на Rheinmetall нагадує шельмування хунвейбінами інженерів і професорів за часів так званої «Культурної революції» у Китаї. 

Той самий войовничій ура-патріотизм, ті самі «прості оцінки» непростих речей, абсолютне неприйняття професійної дискусії, критики, і знищення опонентів руками натовпу. 

Маоїзм в чистому вигляді, бо дрони з кухні нічим не відрізняються від виплавки чавуну в кожній хаті. 

Так, саме ми опанували мистецтво сучасної дронової війни. Але казати, що ми винайшли ці технології – вкрай небезпечно.

Зрештою знову виграють наші доморощені «ведучі конструктори» космічних кораблів, «технологічні гіганти» і «єдинороги», які опанували масштабну збірку дронів з китайських комплектуючих, і які зароблять ще більше в теплій ванні «українського технологічного чуда».

Програє конкуренція, технологічний паритет з ворогом (переваги немає) – тільки тому, що за відсутності критики розуму немає.

Сам Китай давно відмовився від шкідливої політики шапкозакидання, навпаки зробив ставку на західні технології, сумлінно вчився у західних корпорацій, переймав знання, досвід і розвивав виробництво. 

Тепер від Китаю залежить наша війна, бо якщо Китай перекриє поставки своїх комплектуючих в Україну, всі наші «технологічні гіганти» просто перестануть існувати, а фронт залишиться без дронів з кухні від домогосподарок з принтерами.

Про автора: Юрій Касьянов – офіцер ЗСУ. Радіоінженер, спеціаліст з аеророзвідки. Займається виробництвом дронів та БпЛА для української армії та безпосередньо аеророзвідкою, заснував громадське дослідно-конструкторське бюро безпілотної авіації «Matrix-UAV».