(Вкотре) Україна (не) їде на Мундіаль: що будемо робити?

Минулого тижня національна збірна команда України з футболу вкотре залишилася без великого міжконтинентального турніру, який відбудеться цього року у США, Канаді та Мексиці. За це місце наші хлопці мали боротися спочатку зі шведами, а потім з переможцем пари Польща-Албанія, але шлях, відстанню у дві гри, завершився вже на 71-й хвилині першого матчу. Наша команда не продемонструвала характер і відверто не мала бажання потрапити на ЧС вперше з 2006 року. Чому так сталося? Чия провина? Та чому для України намагання вибороти путівку на Мундіаль завжди (майже) обертаються на фіаско? Сьогодні про це поговоримо.

Болюча історія плейоф до ЧС для України

Кваліфікація на Мундіаль 1998 року стала дебютною в історії збірної України. Той відбір «синьо-жовті» проводили зі своїм першим зірковим складом: за збірну грали Андрій Шевченко, Сергій Ребров та Олександр Шовковський. І лише в останньому турі Україна втратила пряму путівку на Чемпіонат світу, потрапивши у плейоф на Хорватію.

Ключовим у плейоф проти Хорватії для українців став перший поєдинок, який закінчився поразкою 0:2 на виїзді. На старті матчу-відповіді у Києві «синьо-жовті» забили два швидких голи, та один з них скасували через офсайд. В підсумку Україна не перемогла Хорватію вдома, закінчивши матч з рахунком 1:1.

Що відбулося далі: Україна розпочала підготовку до Євро-2000, яке закінчилося другою поспіль невдалою боротьбою за перше місце і плейоф. А ось Хорватія завдяки перемозі над Україною не лише вийшла на Чемпіонат світу, а ще й стала бронзовим призером турніру – результат, який протягом 20 років був її найкращим в історії.

Кваліфікацію на Чемпіонат світу-2002 збірна України проводила під керівництвом Валерія Лобановського – легендарний тренер поєднував обов'язки тренера національної команди з роботою у «Динамо». Попри відсутність топзбірних у відборі (Польща, Білорусь, Вельс, Норвегія, Вірменія), Україна боролася лише за місце у плейоф. А вже там отримала у суперники непросту збірну Німеччини – на той момент триразових чемпіонів світу.

Українцям вдалося втримати інтригу в протистоянні проти Німеччини до другого поєдинку. Домашній матч у Києві українці звели до нічиєї 1:1 – все мала визначити гра у Мюнхені.

Однак у Німеччині українці зазнали розгромної поразки 1:4. Ключовими стали перші 15 хвилин зустрічі, за підсумками яких «синьо-жовті» програвали 0:3. А єдиний гол Україна забила лише на 90-й хвилині зусиллями Андрія Шевченка.

Що відбулося далі: у 2004 році Україна не пройшла навіть у плейоф відбору на Євро, а ось у 2006-му вперше в історії зіграла на Чемпіонаті світу, вигравши відбіркову групу. Німеччина ж, як і Хорватія чотири роки до того, досягла високого результату на мундіалі-2002: «Бундестім» дійшов до фіналу, де програв Бразилії.

У 2006 році Україна вперше (і востаннє) була представлена на міжконтинентальній першості у Німеччині завдяки виходу з кваліфікаційної групи з першого місця. Ту збірну тренував Олег Блохін.

Наступного плейофу на рівні Чемпіонатів світу та Європи Україні довелося чекати цілих вісім років. У плейоф збірна України отримала найменш рейтингового з можливих суперників – замість Франції, Португалії та росії «синьо-жовті» боролися за вихід на фінальний турнір із Грецією.

Підсумок матчу між Україною та Грецією визначив один м'яч. Після безгольової нічиєї у Греції команди прибули у Донецьк – уперше вирішальний матч за вихід на турнір проводився не в Києві.

У Донецьку ж Україна зазнала поразки, пропустивши гол на 31-й хвилині. «Синьо-жовтим» потрібно було забивати двічі, щоб вийти на Чемпіонат світу (на той момент діяло правило виїзних м'ячів). Однак українці не забили жодного – і програли.

Що відбулося далі: у 2012 році Україна уперше зіграє на Євро як господар турніру. Греція ж на чемпіонаті світу в ПАР здобула першу в історії перемогу, але для виходу у плейоф турніру їй довелося чекати ще чотири роки.

Черговою спробою нашої країни вийти через плейоф на Чемпіонат світу була кваліфікація на мундіаль 2014 року. І попри підсумковий результат, ця можливість була найкращою серед усіх в історії української збірної.

З новим поколінням футболістів (Андрій Шевченко, Олександр Шовковський, Андрій Воронін закінчили кар'єру після Євро-2012) українці зупинилися за крок від перемоги в групі, де також грала збірна Англії. Лише через невдалий початок відбору (два очки у трьох матчах) «синьо-жовті» поступилися першим місцем англійцям, хоча вийшли у плейоф, натрапивши на Францію.

Саме проти французів Україна вперше в історії виграла у плейоф – домашній поєдинок закінчився перемогою з рахунком 2:0. У матчі-відповіді українцям було достатньо забити бодай раз, щоб покращити свої шанси на вихід – у такому разі французам треба було б відзначитися у воротах «синьо-жовтих» щонайменше чотири рази.

Але забити у Франції не вдалося. Вже у першому таймі українці програвали 0:2. А в другому таймі пропустили втретє, програвши французам за сумою двох матчів з рахунком 2:3.

Попри виліт від Франції, Україна отримала нагороду від ФІФА наприкінці 2013 року як збірна, що показала найбільший прогрес.

У 2022 році під керівництвом Олександра Петракова випередила Фінляндію в очній боротьбі за друге місце групи в основному раунді відбору (першою стала Франція), аби потрапити до оновленого плейоф – вперше він проходив у форматі мінітурніру з чотирма командами замість двоматчевих протистоянь з одним суперником.

Старт плейоф вийшов для України достатньо впевненим – перемога над Шотландією 3:1 на полі суперників у Глазго. Ведучи 2:0 з голами Андрія Ярмоленка та Романа Яремчука, «синьо-жовті» в другому таймі пропустили, але невдовзі відновили перевагу у два голи – вже в компенсований час відзначився Артем Довбик.

До повернення на чемпіонат світу знову залишалося виграти один матч. Цього разу суперником став Вельс, який також приймав зустріч на своєму полі в Кардіффі. Матч вийшов інтенсивним: Україна завдала 24 ударів по воротах і переважала за контролем м'яча. Проте результат визначив автогол від Ярмоленка, який після удару Ґарета Бейла зі штрафного головою зрізав м'яч у власні ворота – підсумкові 0:1.

Спроба номер 2026

Команда Сергія Реброва зустрічалася зі шведами у півфіналі мінітурніру та приймала матч на номінально домашньому полі в іспанській Валенсії. Переможець пари у фіналі виходив на Польщу чи Албанію, які свій матч проводили паралельно.

Україна в першому матчі не могла розраховувати на Юхима Коноплю та Руслана Маліновського – обидва пропускали гру через перебір жовтих карток. Поза заявкою на матч опинився дебютант Борис Крушинський, що зазнав травми.

Швеція повела після раннього гола – вже на сьомій хвилині відзначився Віктор Йокерес. Форвард відрив рахунок, з кількох метрів замкнувши простріл від Беньяміна Нюгрена.

Перший тайм українці завершували без ударів у площину. Водночас гострий момент біля власних воріт створили самі шведи: на 19-й хвилині після прострілу від Віталія Миколенка оборонець Ісак Гін майже зрізав м'яч у власні ворота, але той пройшов уздовж лінії.

Невдовзі після перерви врятував Україну від другого голу Анатолій Трубін. Після навісу з кутового воротар «синьо-жовтих» парирував удар впритул з лінії воротарської зони від Карла Старфельта.

Вже за кілька хвилин Швеція забила вдруге. У відповідь на гострий удар Олександра Зубкова гості розвинули власну швидку атаку – і Йокерес з меж штрафного відправив м'яч у дальній кут.

Розгромний рахунок Швеція встановила з пенальті, який реалізував Йокерес – форвард «Арсенала» завершив матч із хеттриком. Сам нападник і заробив 11-метровий, коли перехопив передачу на підступах до центру поля і самостійно протягнув м'яч до штрафного, змусивши Анатолія Трубіна фолити після виходу віч-на-віч.

Єдиний гол Україні вдалося відіграти, коли вже у компенсований час дебютант збірної Матвій Пономаренко вразив ворота головою – і допоміг уникнути «сухої» поразки.

Швеція пройшла далі і після перемоги над Польщею цілком заслужено вийшла на Чемпіонат світу. Водночас збірна України після цієї поразки провела гру зі збірною Албанії, яка вже нічого не вирішувала і спромоглася аж (!) на один гол. Таке закінчення циклу.

Підсумки

Довгих підсумків не буде, попри те що я обіцяв відповіді на низку питань на початку статті. Наша збірна зараз стоїть на порозі вибору, де варіант один – зміни. Ми або змінюємося, або вмираємо. І йдеться не тільки про тренера. Про підхід. Нам конче необхідно робити радикальні висновки. А вболівальники свої висновки вже зробили, про що сказав їхній красномовний банер у першому таймі на матчі проти Албанії «Яка гра – така і підтримка». Але іншої збірної у нас немає і ми продовжимо підтримувати саме цю. Але плювання людям у відкриту щиру душу ніколи нічим хорошим не закінчувалось. Ми ще про це поговоримо.