Вектор – Україноцентризм. Політичний дайджест новин № 103
Санта-Барбара із перемовинами
Саме із цього розпочнемо нинішній підсумок, і в цьому випадку це не просто рефлексія до майже нескінченного латиноамериканського серіалу, а цитата Володимира Зеленського.
«Там з цими перемовинами ціла Санта-Барбара», – висловився Зеленський про переговори зі США.
І цьому є низка причин, ключовими серед яких можна назвати війну на Близькому Сході та внутрішні загрози від мирної угоди як для путіна, так і для Зеленського. Проте для кожного з них мотивація різна.
Війна проти Ірану відтягнула левову частку уваги від України. Адміністрація Білого дому вже принаймні двічі переносила можливі двосторонні перемовини із Україною та тристоронні – США-Україна-рф. Події на Близькому Сході є вкрай складними та тривожними для всього світу, зокрема через загрози більш гарячої фази Третьої світової війни (я переконаний, що вона вже давно триває) та світової економічної рецесії (через нафтову кризу та порушення величезної кількості глобальних ланцюжків логістики, а також через надмірно велику кількість готівкових та віртуальних грошей, у яких відсутнє забезпечення реальними ресурсами). Проте, як на мене, то після першого тижня війни США та Ізраїлю проти Ірану, фізичні можливості для продовження мирних перемовин вже відновились. І відсутність таких перемовин я вважаю досить тривожним сигналом.
Частково пояснити це можна, опираючись на тези президента США Дональда Трампа в телефонному інтерв'ю NBC News.
Трамп назвав Зеленського «набагато складнішим» для переговорів, ніж путін.
«Я здивований, що Зеленський не хоче укладати угоду. Передайте Зеленському, щоб він уклав угоду, бо путін готовий укласти угоду», – сказав президент США.
Трамп також заявив, що вони не потребують допомоги з перехопленням іранських безпілотників, додавши: «Остання людина, від якої нам потрібна допомога, – це Зеленський».
У такий спосіб глава Білого дому відрефлексував на каламбури Зеленського щодо наявності карт і зараз, і рік тому – під час конфлікту в Овальному кабінеті.
Своє рішення послабити санкції проти російської нафти (мається на увазі та нафта, яка вже була в морі) Трамп пояснив бажанням «забезпечити нафту для світу». Він пообіцяв повернути обмеження, «щойно криза закінчиться».
Фраза про «останню людину» в контексті «прохання допомоги» є дуже симптоматичною і вказує на ставлення Трампа до Зеленського. Зрештою, це ставлення було зрозумілим вже дуже давно, зокрема на тлі того, як Зеленський-Єрмак в свій час кілька разів «кинули» Трампа, не виконавши обіцянки щодо офіційної передачі матеріалів кримінальної справи, фігурантом якої був Хантер Байден.
При цьому інформаційно цей «кидок» було обіграно настільки, що відбулась навіть спроба імпічменту щодо Трампа, а його близький друг – ексмер Нью-Йорка Рудольф Джуліані (який, до речі, має велику самостійну політичну вагу) заплатив ще вищу ціну.
Тож багато людей надіялись, що із черговим приходом Трампа до влади відбудуться і певні зміни в житті Володимира Зеленського. Зміни, які критично необхідні українцям, адже за умови продовження наявних тенденцій ще хоча б на кілька років загроза знищення українського народу стає ще більш реальною.
Проте попри всі обставини, включно із підіграванням демократам, обливанням брудом і Трампа, і його команди, справжніх ударів по Зеленському не відбулось. Чому? Повної відповіді на це питання ми не маємо, але про дещо можемо здогадуватись.
Геополітична роль України є дуже важливою на доктринальному рівні США, і найімовірніше, Зеленський продовжує відігравати певні ролі у певних сценаріях. А тому президент США Трамп не може ставити під ризик деякі стратегічні плани, незважаючи на негативне ставлення до Зеленського та наявність багатьох способів впливу. Серед останніх важливу роль можуть відіграти і «плівки Міндіча», запис, яких найімовірніше, не міг відбутись без технологічної допомоги ФБР, адже прислуга Зеленського із правопохоронних органів не змогла виявити записуючі пристрої. Проте навіть в цьому контексті є дуже важливий нюанс – «писати» Міндіча почали ще під час каденції Байдена, а склад антикорупційних органів НАБУ та САП значною мірою сформовано із представників глобалістів-соросят, вигодованих ґрантовим фінансуванням. Тому все є набагато складнішим, ніж може здатись на перший погляд.
Пауза в публікації матеріалів щодо Міндіча-Цукермана та інших друзів Зеленського також є симптоматичною – вказує на наявність певних закулісних торгів. Чим вони завершаться – невідомо, але підтверджень їхньої наявності чимало.
Зокрема, цими вихідними відбулась цікава подія. Працівника НАБУ затримали на блокпості біля в'їзду до Сум у неділю ввечері. В СБУ заявили, що чоловік є вихідцем із тимчасово окупованих територій, не назвав місце своєї роботи та із документів показав лише «Дію», а під час аналізу його контактів було виявлено низку російських номерів. Тому його затримали для детальнішої перевірки, під яку потрапляють усі підозрілі особи, що прямують у прифронтові регіони.
У НАБУ зі свого боку назвали затримання безпідставним та відкинули звинувачення СБУ у контактах працівника з росіянами. Там зазначили, що батьки співробітника дійсно проживають на окупованій території, але сам він проходив перевірку СБУ і його визнали надійним. А в Сумській області затриманий перебував у межах службового відрядження.
«Співробітника НАБУ, затриманого вчора ввечері, відпустили. Дякуємо всім, хто підтримав і допоміг привернути увагу до ситуації», – зазначила пресслужба НАБУ в понеділок.
Ця новина може свідчити про черговий виток протистояння силовиків та антикорупціонерів, яке почалось саме через «плівки Міндіча» і в межах якого відбувався жорсткий пресинг працівників НАБУ з боку СБУ та безпідставне затримання і багатомісячне утримання під вартою Руслана Магомедрасулова та його батька.
До слова, роль Магомедрасулова в кримінальній справі «Міндіча» є досить незначною та пов’язана лише із організацією певних контактів на старті прослуховування.
СБУ в цьому контексті озвучила принаймні дві «цікаві» тези. «Сумнівність та підозрілість» затриманого працівника НАБУ викликає питання до тієї ж СБУ, адже саме вона здійснює спецперевірку при працевлаштуванні в НАБУ і не тільки. Окремої уваги заслуговує фраза про те, що чоловік із документів надав «лише “Дію”», що із контексту означає що «Дія» для СБУ не є достатнім документом. І попри те, що я цілком і повністю підтримую таке ставлення до розрекламованого зеленого цифрового інструменту, проте слід зазначити, що статус «Дії» визначено на законодавчому рівні. А скільки всього про це пафосно розповідав ексміністр цифрової трансформації, а нині міністр оборони Михайло Федоров. Тоді як це все ми повинні сприймати?!
Якщо повернутись до можливого впливу США на Зеленського, слід також згадати зустріч Валерія Залужного із Кітом Келлогом.
«Мав нагоду поспілкуватися з Кітом Келлогом. Говорили про війну і мир, про відповідальність за прийняття рішень і про те, якою має бути безпека майбутнього.
Міцні стосунки будуються не лише на інтересах, а й на довірі, досвіді та спільному розумінні того, за що варто боротися. Дякую за змістовну розмову і підтримку України», – написав у своєму телеграм-каналі посол України у Великій Британії.
Попри те що Келлог не обіймає жодних посад та покинув позицію уповноваженого президента США з питань України, його належність до ближнього кола Трампа може наводити на певні роздуми.
Щодо мирних перемовин пролунали і завивання на болотах. Мирні перемовини США-Україна-рф «поставлені на паузу», але обміни продовжаться, – заявив речник путіна пєсков.
Так і хочеться запитати, чи не надто багато всього «ставиться на паузу», згадуючи слова Зеленського про Конституцію? Які водночас не стають на заваді прикриватись тією ж порушеною Конституцією, захищаючи шкурні інтереси?
Серед важливих тез, озвучених болотними спікерами, слід відзначити і чергове дипломатичне хамство. Financial Times повідомило, що росія і далі відмовляється від того, щоб надати європейським країнам місце за столом переговорів.
Востаннє відмову почули радники Макрона Емманюель Бонн і Бертран Бухвальтер, коли у лютому приїхали в москву для переговорів з радником путіна Ушаковим.
«Відповідь Ушакова була приблизно такою: «Вибачте, але ні. Ідіть нах*й»», – розповів один високопоставлений європейський дипломат.
Прессекретар путіна пєсков сказав Financial Times:
«Європейці не хочуть допомагати мирному процесу. Коли представник Франції приїхав, він не привіз жодних позитивних сигналів. Тож для нього справді не було нічого».
Від себе додам, що це черговий сигнал до ЄС, який я б розшифрував так – або зберіться, проявіть волю, вимкніть толерастію і будуйте геополітичну суб’єктність, або… будете в меню за геополітичним столом. На щастя, деякі європейські політики це розуміють, включно із канцлером Мерцом та прем’єр-міністром Мелоні.
Не тільки перемовини з Україною були перенесеними через війну проти Ірану. Під знаком питання опинилась навіть зустріч Трампа із Сі Цзіньпіном.
Трамп заявив, що НАТО чекає «дуже погане майбутнє», а його зустріч із Сі Цзіньпіном наприкінці місяця можуть відкласти, якщо Альянс та Китай не допоможуть США в Ормузькій протоці.
Спроби США відкрити протоку поки що не дали результату. У неділю ввечері світові ціни на нафту зросли до $106 за барель – приблизно на 45% від початку війни. Станом на 19 березня ціна становила вже 113,68 за барель.
Президент США хоче, щоб партнери допомогли усунути іранські сили, які блокують затоку. Він заявив, що будь-яка небезпека для союзників буде мінімальною, оскільки США та Ізраїль за останні два тижні «знищили військовий потенціал Ірану».
«Китай теж має допомогти, тому що отримує 90% своєї нафти через цю протоку», – заявив Трамп.
Проте в контексті Китаю ці заяви звучать «специфічно», адже якщо відкинути емоції та включити холоднокровний розум, то в контексті змагання між США та Китаєм війна проти Ірану є руйнуванням китайського тилу. Фактично не пішовши на пряме протистояння із Китаєм, США на чолі із Трампом займаються системними ударами по тилах ймовірного противника. Події у Венесуелі, до речі, також чітко лягають саме в таке геополітичне розуміння, доповнюючи решту економічних та політичних факторів.
Reuters повідомило, що Адміністрація Трампа розглядає можливість відправлення тисяч американських військових для посилення операції на Близькому Сході.
Серед варіантів дій, які Трамп розглядає як розширення операцій США, є забезпечення безпечного проходу нафтових танкерів через Ормузьку протоку. Це завдання переважно виконуватимуть повітряні та морські сили, однак це також може означати розміщення американських військ на узбережжі Ірану.
Як на мене, то без розміщення там американських військ такий варіант виглядає неможливим. А от саме розміщення таких військ вже автоматично означатиме проведення наземної військової операції.
Наземна військова операція є дуже важкою та суперечливою з точки зору масштабу, затратності та можливих результатів. У порівнянні з Афганістаном та Іраком, війна в Ірані може стати чимось надзвичайно складним, затратним, кровавим та малорезультативним.
Сприйняття американськими громадянами участі сухопутних військ США у бойових діях може бути вкрай негативним. Окрім цього, буде використано Демократичною партією для жорсткої критики Трампа в ході передвиборчої боротьби в 2026 році. За умови втрати республіканцями більшості в Конгресі та Сенаті, подальші можливості Трампа суттєво зменшаться, а ймовірність принаймні спроби запуску імпічменту з боку демократів буде дуже високою.
Тому цей варіант, на мою думку, є маломожливим. Водночас повторення чогось аналогічного до «сценарію Мадуро» є цілком можливим.
У цій же статті Reuters повідомило, що у Трампа обговорювали відправлення наземних військ на іранський острів Харг – центр, через який проходить 90% експорту нафти Ірану. Одне джерело видання зазначило, що така операція буде дуже ризикованою, оскільки Іран може вражати острів ракетами та дронами.
Фактично такі дії здаються маломожливими без підкріплення з боку наземної сухопутної операції.
За інформацією видання, в адміністрації також розглядали можливість розгорнути сили для контролю над запасами високозбагаченого урану в Ірані. Експерти зазначають, що це було б надзвичайно складним і ризикованим завданням навіть для сил спецоперацій США. Водночас слід зазначити, що інформація щодо збагаченого урану суперечить офіційним повідомленням МАГАТЕ.
The Washington Post пише, що Міноборони США звернулося до Білого дому з проханням погодити запит до Конгресу на виділення понад $200 млрд, аби профінансувати подальші бойові дії в Ірані. Гроші планують спрямувати на термінове виробництво критично важливої зброї, яку витратили протягом останніх трьох тижнів.
Європейський Союз досяг домовленості щодо надання Україні кредиту обсягом 90 мільярдів євро. Супротив Угорщини вдалося подолати після переговорів на найвищому рівні.
Кредит на 90 млрд для України: ЄС подолало угорське вето?
Болгарське національне радіо з посиланням на джерела в Брюсселі повідомило, що президент Європейської ради Антоніу Кошта провів розмову з прем’єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном, під час якої наголосив на необхідності дотримання рішень, узгоджених лідерами ЄС у грудні.
За словами співрозмовника медіа, позиція щодо фінансової допомоги Україні є остаточною і перегляду не підлягає.
«Кредит для України узгоджено і не буде змінено», – зазначило джерело.
Очікується, що формальне затвердження рішення може відбутися найближчим часом. Втім станом на зараз жодних офіційних підтверджень цієї інформації з боку інституцій ЄС або урядів держав-членів не надходило. Також відсутні заяви ключових європейських посадовців, які б підтвердили досягнення відповідного компромісу чи зміну позиції Будапешта.
Зелено-орбанський конфлікт не те що далекий від завершення, а я б навіть сказав, що перебуває в самому розпалі. Не пригасила пожежу і спроба експрезидента Віктора Ющенка використати особисте знайомство із Орбаном, який звернувся до угорського прем’єра з відкритим листом.
Орбан відповів Ющенку на його лист та попросив передати Зеленському, щоб той забрав «руки геть від свободи угорців».
Лист почався з історичного екскурсу про тисячолітню історію Угорщини та боротьбу «проти османських армій, військ Габсбургів, вермахту Третього рейху та Червоної армії Радянського Союзу»:
«Угорці – вільний народ. Ваша боротьба за свободу не дає вам права шантажувати нас або диктувати нам умови. Будь ласка, поясніть вашому президентові, що державний тероризм, за допомогою якого він підірвав німецький газопровід “Північний потік”, не спрацює проти Угорщини.
Дозвольте нагадати: коли почалася війна, ми прийняли ваших біженців. Ми дали їм притулок, їжу та безпеку. Я наказав відкрити школи з українською мовою навчання для ваших дітей – те, чого ви не дозволяєте угорцям у Закарпатті».
Орбан наголосив, що «країна, з якою ви зараз воюєте» (слова «росія» у листі немає), не є ворогом Угорщини, а тому угорці не будуть брати участь у війні та допомагати Україні:
«Бажаю, щоб ваша братовбивча війна не завершилася фатальним послабленням української держави й щоб ми змогли повернутися до колишнього духу українсько-угорської дружби».
Наприкінці Орбан пообіцяв прихисток Ющенку та його родині, якщо їм коли-небудь «загрожуватиме будь-яка іноземна держава».
Під час прочитання відповіді Орбана мені мимоволі згадувались постійні спотворення історії з боку путіна та його пропаганди. І це навіть без акцентів на брехні Орбана щодо шкільної освіти, адже Україна, до прикладу, весь час із 1991-го здійснювала навчання та друк угорськомовних підручників за кошти бюджету. При цьому кількість угорців в Україні незрівнянно менша від кількості українців в Угорщині. Проте перша українська школа в Угорщині фактично запрацювала вже після 2022 року!
І знову ж таки, в контексті «Північного потоку» та «Дружби» Орбан не міг би брехати та поширювати московську пропаганду, якби Володимир Зеленський відповідно до норм міжнародного права та конституції України ввів стан війни! Юридичне називання війни саме війною унеможливило б орбанівські маніпуляції, проте цього не робиться. Свого часу не просто так московські «лнр-днр» були брехливо названі «сепаратистами», а не «російськими колаборантами», що дало можливість тій же Меркель постійно говорити про «громадянський конфлікт на Донбасі».
І знову ж таки, юридично назвати війну війною є необхідною передумовою для звернення до підписантів Будапештського Меморандуму із відповідними вимогами. Проте певні зовнішні сили гарно зберігають механізми впливу на тих, хто сидить в кабінеті президента на вулиці Банковій.