Від Луїзіани до Гренландії: геополітика американських покупок
Світ повернувся до географії. Хто цього не зрозумів – програв.
Коли сьогодні говорять про вимоги Трампа щодо отримання Гренландії, це виглядає як ексцентрична ідея, політичний тролінг або чергові бздури, які не мають нічого спільного з «нормальним» порядком міжнародних відносин.
Але для США Гренландія це не екзотика і не політичний жарт. Це ключовий елемент арктичної оборони: контроль над Північною Атлантикою та маршрутами московитських і китайських кораблів та підводних човнів.
А також те, що ані Данія, ані НАТО
не здатні самостійно забезпечити ефективну арктичну оборону.
Тим більше в історії США немає нічого більш «нормального», ніж купувати простір. Америка не будувалася на абстрактних цінностях – вона будувалася на землі, портах, кордонах і контролі над простором. І саме тому Гренландія – не ексцес, а логічне продовження давно забутої, але добре відпрацьованої геополітичної практики.
Від Луїзіани і Флориди до Каліфорнії, Аляски й Віргінських островів: купівлі, війни, договори – і жодних ілюзій...
На півночі цей процес зупинився. Канада, британська колонія, не приєдналася до нової республіки, обравши інший шлях політичної лояльності й імперського захисту.
На півдні ж історія була значно жорсткішою: війни з Мексикою – спадкоємицею іспанської колоніальної спадщини – завершилися втратою нею величезних територій.
І між цими двома полюсами – англосаксонським компромісом і латинським конфліктом – формувалася географія Сполучених Штатів.
Сьогодні світ знову став просторовим. Географія повернулась.
Тому казус з Гренландією лише нагадує про давно забуту істину: великі держави мислять не абстрактними нормами, а конкретними просторами. А там, де йдеться про безпеку, торговельні маршрути й стратегічний контроль, мораль завжди поступається геополітиці.
Щоб зрозуміти це, достатньо поглянути на історію американських територіальних придбань:
1. Луїзіана. 1803. Сума угоди від 15 до 22 млн доларів.
Томаса Джефферсона за цю угоду звинувачували в тому, що він розбазарив державні кошти на нікому не потрібні землі, непридатні для заселення.
Весь сенс купівлі Луїзіани, яка незадовго до цього відійшла від Іспанії до Франції, полягав у придбанні важливого для США порту в Новому Орлеані.
Наполеон Бонапарт цій пропозиції був дуже радий – він розумів, що в ході найближчої війни втратити заморські території можна без будь-якої компенсації.
На землях, куплених у 1803-му році, зараз розташовується аж 13 штатів.
2. Флорида 1819 року. Сума угоди 5,5 мільйона доларів.
Договір Адамса–Оніса зафіксував угоду щодо передачі Сполученим Штатам прав на Флориду. Іспанія відмовлялася від територіальних претензій щодо цих територій, а США отримували їх на безоплатній основі. Уряд Сполучених Штатів мав сплатити компенсацію підданим Іспанського королівства. В результаті було сплачено понад 5,5 мільйонів доларів.
3. 2 лютого 1848 року між Мексикою та США було укладено мирний договір Гвадалупе-Ідальго, згідно з яким Мексика визнавала втрату Техасу, відмовлялася на користь США від Верхньої Каліфорнії, Нової Мексики та району нижньої Ріо-Гранде. За ці землі Мексика отримала грошову компенсацію $15 млн плюс погашення американським урядом приватних претензій до Мексики ще на $3,25 млн.
4. Південна Каліфорнія. 1853. Сума угоди 10 мільйонів доларів.
Американський дипломат Джеймс Гадсден мав неабиякий інтерес у будівництві залізниці від атлантичного узбережжя до тихоокеанського. Але прокласти сполучення було зручніше на території тієї частині Каліфорнії, що належала Мексиці. Гадсден переконав уряд, що купівля 40 мільйонів акрів мексиканських земель у південній Каліфорнії буде вигідною угодою. За землі у результаті було заплачено 10 мільйонів доларів. Але прибутки від залізниці швидко покрили витрати на купівлю землі.
5. Аляска. 1867. Сума угоди 7,2 млн доларів.
Влада Російської імперії не дуже розуміла, що робити зі своїми територіями в Північній Америці, проте інтерес до півострова виявляли США.
Було вирішено продати Аляску. Сума операції становила 7,2 мільйона доларів.
6. Віргінські острови. 1917. Сума угоди 25 мільйонів доларів.
Купити ці острови США намагалися ще в XIX-му столітті, благо, що володіла цими територіями Данія, якій вони не були аж так необхідними. Але угода відбулася лише 1917-го. США вступали до Першої світової та побоювалися, що Віргінські острови стануть базою для німецького флоту. У Данії тим часом провели референдум. І мешканці королівства проголосували за продаж.
До речі, 25 мільйонів доларів тоді дорівнювали половині річного бюджету Данії.