Вектор – Україноцентризм. Політичний дайджест новин №95

«Show must go on!» проспівали колись незабутній хіт Queen. Чого-чого, от саме шоу на геополітичній арені минулого тижня (та й загалом) не бракувало. На відміну від совісті, моралі та інших призабутих людством слів.

Епопея навколо «Будапешту-2.0» добігла свого завершення. Якщо при першому Будапешті Україну обеззброювали та почали робити слабкою, то на другому планувався розділ територій по наявній лінії фронту. Проте склалось не так, як людям гадалось, а так, як за кулісами хотілось. Але про все по порядку. 

Після телефонної розмови між путіним та Трампом останній приймав у Вашингтоні Володимира Зеленського. 

За даними Financial Times, під час розмови із Трампом путін запропонував територіальний обмін: Україна відмовляється від Донецької та Луганської областей в обмін на невеликі частини Запорізької та Херсонської. Одне з джерел видання стверджує: Трамп сказав Зеленському, що путін погрожував «знищити» Україну, якщо вона не погодиться.

Відмова від цієї території, за словами одного з джерел Reuters, зробить решту України набагато вразливішою до подальших російських атак і буде рівнозначною «самогубству».

Результати обох спілкувань залишались традиційно формальними та невизначеними, за винятком того, що Зеленський припинив транслювати мантру про «кордони 1991-го» (заради чого нічого не зроблено саме політичним керівництвом) та офіційно погодився «зупинитись там, де є». Тобто – припинення вогню та початок мирних перемовин, які повинні трансформуватись в «мирний договорняк».

Впродовж 3,5 років повномасштабної війни риторика Володимира Зеленського відзначалась характерною для шизофренії роздвоєністю.

Для внутрішньоукраїнського обивателя, який повинен забути про «травневі шашлики» 2022-го, Чонгар та іншу «зрадофільську єресь», транслювалась мантра про кордони якщо не 1991-го, то принаймні 2022-го, «двє-трі нєдєлі максімум», «московські ракети скоро закінчаться», «літом будемо пити каву в Криму». Чому? Бо раніше чи пізніше той обиватель піде на виборчу дільницю, і Зеленському-Єрмаку дуже хочеться, щоб він вчергове подібно до «рибок гупі», пам'ять яких обмежується останніми 15 секундами життя, проголосував за зелених слуг неукраїнського народу. Які, звичайно ж, підуть на вибори вже в іншій обкладинці та кількома колонами. 

На міжнародній арені натомість риторика Зеленського була обмежена рамками здорового глузду та тим, що дозволено геополітичними гравцями. Тому й дозволяли Зеленському певні гострі тези, але тільки до моменту. Момент прийшов – шикнули – і сказав Зеленський те, що мусив. Зупинитись там, де є. Що саме зараз для нас, українців, є необхідною передумовою для збереження. Чому? Бо без наведення ладу в Києві та решті України ми не можемо успішно протистояти ресурсно переважаючому противнику. 

Натомість кремлю зараз зупинка невигідна, адже стратегічна ініціатива у його руках. А також більша кількість людського ресурсу та озброєння. Крім того, підсанкційна економіка рф успішно вистояла саме завдяки «розігрітості» цілодобово працюючого ВПК.

Саме тому для мене залишалось великим питанням, що саме запропонують (чи пригрозять!) путіну для зупинки бойових дій. 

За інформацією Reuters, п'ятнична зустріч між Трампом і Зеленським відбувалася в напруженій атмосфері. За словами співрозмовників видання, обговорення завершилося позицією Трампа щодо «угоди там, де ми перебуваємо» – тобто заморожування фронту на нинішніх лініях розмежування.

«Ми вважаємо, що вони повинні просто зупинитися на лініях, де вони розташовані», – сказав Трамп журналістам. Водночас він заперечив, що пропонував Зеленському віддати росії весь Донбас.

«Нехай він буде розділений так, як він є. Він розділений прямо зараз. Я думаю, що 78% території вже захоплено росією», – зазначив американський президент у відповідь на запитання кореспондента Reuters.

Трамп додав, що сторони можуть домовитися «про щось пізніше», натякаючи на можливість майбутніх переговорів.

Зустріч стала розчаруванням для Зеленського, який нібито очікував переконати американського президента надати Києву далекобійні крилаті ракети Tomahawk, здатні вражати цілі в глибині російської території. Проте, як повідомив у неділю віцепрезидент Джей Ді Венс, Трамп ще не ухвалив остаточного рішення щодо цього питання.

За даними кількох джерел Reuters, розмова була далекою від дипломатичної.

«Це було досить погано», – сказало одне з джерел, стверджуючи, що послання Трампа зводилося до того, що «ваша країна замерзне, і ваша країна буде знищена», якщо Україна не укладе угоду з росією. Інше джерело заперечило використання слова «знищена», але обидва підтвердили, що Трамп кілька разів вдався до ненормативної лексики.

У кремлі відкинули ідею зупинити війська по лінії зіткнення

Прессекретар путіна дмитро пєсков заявив, що позиція рф не змінилася після висловлювань президента США Дональда Трампа про необхідність зупинки військ рф і України на нинішній лінії зіткнення для початку переговорів.

Він назвав «газетними повідомленнями» висловлювання Трампа про те, що слід як перший крок для початку повномасштабних мирних переговорів зупинити війська на їхніх нинішніх позиціях.

Пряма мова пєскова: «Ця тема (зупинки військ по лінії зіткнення – ред.) неодноразово піднімалася, піднімалася з різними нюансами в ході російсько-американських контактів, і російська сторона щоразу давала відповідь, і ця відповідь добре відома: послідовність позиції рф не змінюється».

Перш ніж розглянути подальші дії США, які стали зрозумілими після спільного брифінгу президента Трампа та генсека НАТО Рютте, хочу звернути увагу читачів на важливу статтю The Economist, що вийшла під час перемовин.

Кривавий глухий кут війни для путіна 

«Останній великий наступ росії на Україну знову майже не приніс результатів» – під таким заголовком вийшла аналітична стаття The Economist щодо перебігу війни у 2025 році. Ключові тези:

- великий наступ росії майже нічого не дав: спалено всю лінію фронту, але захоплено 0,4% землі;

- 100 тисяч россолдат загинули в 2025-му;

- з початку війни – до 480 тисяч вбитих московських загарбників;

- втрати України – 77 тисяч загиблих, ще 78 тисяч – зниклі безвісти;

- загиблі становлять 1,2% від загальної кількості чоловіків на росії. В Україні – 1,3%;

- лише 40% поранених росіян повернуться на фронт;

- путін платить величезну ціну в обмін на мінімальні здобутки на полі бою. В нього закінчилися ідеї;

- після проваленого контрнаступу України фронт майже не змінився. Жодне велике місто не було взято;

- щоб окупувати всю Україну, росії знадобиться 103 роки;

- минулого року в росії 800 тисяч хлопців виповнилося 18 років. Знадобляться ще більші бонуси, щоб змусити їх приєднатися до армії. Якщо це не вдасться, путін може вдатися до призову – дуже непопулярного рішення;

- росія втратила 12 541 танків, 2 674 артилерії, 166 літаків, 164 гелікоптерів. Якщо щось кардинально не зміниться, путін не зможе виграти війну на полі бою;

- якщо західна підтримка збережеться, війна може тривати й надалі за величезну ціну, а росія повільно набиратиме обертів;

- якщо війна перетвориться на війну за об'єкти, а не за територію, вже не буде так очевидною перевага росії.

За оцінкою видання, раптовий прорив оборонних ліній України малоймовірний, оскільки «постійне спостереження за допомогою дронів у поєднанні з високоточним озброєнням великої дальності робить зосередження військ поблизу фронту самогубством». При цьому поступові успіхи залишаються можливими – хоча і за величезну ціну – шляхом відправлення невеликих груп бійців у «зону смерті» для захоплення передових позицій.

Але здатність росії продовжувати війну в сьогоднішньому темпі також може добігати кінця. І якщо путін буде наполягати на продовженні війни, він ризикує ще більше. Після трьох років невдалих наступальних операцій раптовий крах може стати більш імовірним для російської військової економіки, ніж для оборонних ліній України.

Попри те, що в деяких місцях аналітика The Economist є радше емоційна, ніж раціональна, сам факт виходу цієї статті в такий момент і саме у цьому виданні є дуже важливим. 

Загроза для України полягає в тому, що стратегічна ініціатива та ресурсна перевага на боці путінської армії. Все це доповнюється деморалізацією та демотивацією українців, що породжені вищим політичним керівництвом. Проте на московії ситуація також складна і за умови відсутності прориву з боку московської армії сценарії The Economist стають досить реалістичними.

The Economist – топове глобалістське ЗМІ. Саме воно першим, до прикладу, писало про конфлікт Зеленського із Залужним, згодом – про відставку останнього. І попри те, що Офіс Єрмака таку інформацію спростовував та називав «кремлівським вкидом» – так і відбулось. 

Цього разу прогноз видання зроблений під час перемовин і є оптимістичним для нас. При цьому прогноз вже враховував не тільки те, що ще не було озвучено речником путіна, а й тези із спільного брифінгу Трампа та Рютте.

Пряма мова Трампа: «Я скасував зустріч із путіним. Мені здалося, що ми не досягнемо того, чого повинні досягти, тому я це зробив. Щоразу в нас відбувається хороша розмова, але вона ні до чого не призводить».

Крім цього, Трамп прокоментував можливість постачання ракет «Tomahawk» Україні. 

Пряма мова: «Потрібно принаймні пів року, щоб навчитися користуватися Tomahawk. Єдиний спосіб, це якщо їх запустимо ми (США – ред). Але ми цього не збираємося робити». 

Що власне і прогнозувалось в попередніх випусках нашої газети: «Томагавки» стали такою собі «інформаційною морквиною» для споживачів-«осликів». Проте результати цим не вичерпались. 

Президент США Дональд Трамп ввів санкції проти двох найбільших енергетичних компаній московії – «Лукойл» та «Роснефть». 

Офіс з контролю за зовнішніми активами (OFAC) оголосив про нові санкції «внаслідок нестачі серйозної відданості росії мирному процесу задля завершення війни в Україні».

«Сьогоднішні санкції посилять тиск на енергетичний сектор росії та погіршать спроможність кремля отримувати доходи для своєї воєнної машини і підтримувати свою ослаблену економіку», – зазначають у заяві.

Міністр фінансів Скотт Бессент заявив, що це сигнал для кремля про те, що час для «припинення вбивств і негайного припинення вогню». 

«З огляду на відмову президента путіна припинити цю беззмістовну війну, Мінфін накладає санкції на найбільші нафтові компанії, що фінансують воєнну машину кремля. Мінфін готовий до нових кроків, якщо буде необхідно, щоб підтримати зусилля президента Трампа для завершення цієї війни. Закликаємо союзників приєднатися до нас і дотримуватися цих санкцій», – заявив Бессент. 

На додачу до «Роснєфті» й «Лукойлу», у списку опинилися ще низка прямо пов’язаних з ними дочірніх компаній та усі, де від 50% акцій прямо чи опосередковано належать вищезгаданим. 

Під удар Держдепу потраплять будь-які компанії, що купуватимуть нафту в «Лукойла» чи «Роснєфті», чи дочірніх компаній. Це може стати справді ефективним ударом, за умови, якщо «шпаринки» для обходу санкцій також буде перекрито.

У контексті московської нафти слід згадати цікаві збіги. Уночі з 20 на 21 жовтня в Європі сталися дві великі пожежі на нафтопереробних підприємствах. Обидва інциденти трапилися на заводах, які переробляють російську нафту або належать російським компаніям.

Перша пожежа спалахнула на головному нафтопереробному заводі Угорщини MOL у місті Сазхаломбатта. 

Це єдиний великий завод з переробки нафти в Угорщині, який переробляє переважно російську нафту, що надходить трубопроводом «Дружба». Очевидці розповіли державному інформаційному агентству MTI, що полум'я і дим було видно за кілька кілометрів. 

Інший інцидент стався в Румунії на нафтопереробному заводі Petrotel-Lukoil у Плоєшті, який власне належить московській компанії «Лукойл». За інформацією видання DiGi24, на заводі, що перебував на ремонті, стався вибух. Річна потужність румунського НПЗ становить 2,5 мільйона тонн. 

Причини обох інцидентів наразі невідомі та перебувають на стадії розслідування.

22 жовтня у словацькій Братиславі загорівся нафтопереробний завод, який також належить угорській компанії MOL та переробляє нафту, що надходить з росії через трубопровід «Дружба». Завод розташований у столиці Словаччини та вважається одним із найпотужніших у Європі – його щоденна переробна потужність становить 124 тисячі барелів.

Хочеться лише побажати, щоб ці випадковості продовжувались.

На бракує і «перемог» на внутрішньому фронті. Зокрема, про чергову потужну економічну перемогу Зеленського повідомив голова комітету Верховної Ради Данило Гетманцев. 

За його словами, в Україні середня пенсія за третій квартал 2025 року зросла лише на 26,6 грн до 6 436,8 грн.

У річному вираженні зростання становить майже 10%.

Водночас за даними Гетманцева, інфляція по країні зросла на 11,9% (у вересні 2025 року в порівнянні з вереснем 2024 року). А середня інфляція за 9 місяців 2025 року становить вже 13,9%.

«Очевидно, що зростання середньої пенсії українців не покриває інфляцію. Але насправді ситуація ще складніша – 56% пенсіонерів взагалі отримують менш як 5000 грн. Це набагато нижче фактичного прожиткового мінімуму для непрацездатних українців (за деякими оцінками – 7 091 грн у цінах червня 2025 року)», – зазначив нардеп.

«Терміново змінювати несправедливу формулу нарахування пенсій. Зокрема змінювати підхід, коли зараз у формулі обрахунку пенсії береться середня пенсія за останні три роки, а не за останній рік. Це штучно занижує пенсію», – вважає Гетманцев. 

Сльози радості бриніли на моїх очах від прочитання щирих слів глави фінкомітету ВР. Читав і не розумів, які це «зелені марсіани» постійно привозять нам Кабінет міністрів, який встановлює такі низькі пенсії. Судячи із слів Гетманцева, та Верховна Рада, до якої він входить та ще й очільником комітету якої є, тут взагалі ні до чого? Це ж не ВР затверджує Кабмін у формально парламентсько-президентській Україні? 

Проте щодо середньої пенсії таки треба внести корективи. Адже такі показники частково мають таку ж інформативність, як «середня температура по палаті». Або хтось їсть капусту, хтось рис, хтось – м’ясо, а в середньому – всі їдять голубці.

За даними Опендатабот, середня пенсія в Україні станом на кінець 2024 року становила 5 тисяч 789 гривень. Зараз у країні 10,34 млн пенсіонерів і 26% з них отримують пенсію менше 3 тисяч гривень.

Середня пенсія в 2024 була на 7,5% більша, ніж у тому ж періоді 2023 року. У той же час інфляція, яка, за даними Національного банку, становила 12% у 2024 році, фактично звела нанівець це підвищення. Ще гірші показники інфляції у 2025 році, де реальне зростання споживчого кошика становить близько 19%.

26% (або 2,68 млн пенсіонерів) отримували менше 3 тисяч гривень, у 18,8% (1,94 млн) пенсія становить від 4 до 5 тисяч гривень, у 25,5% (2,63 млн) – від 5 до 10 тисяч гривень, у 12% (1,26 млн) – понад 10 тисяч гривень.

Проте вказані державною статистикою верхні 12%, що отримують понад 10 тисяч пенсії, є грубою маніпуляцією. Маю двох знайомих, що отримують близько 20 тисяч пенсії – один з них має більше 30 років в різних промислових та будівельних компаніях, інший – доброволець-ветеран війни, що отримав інвалідність, захищаючи Україну. 

Водночас до 12% належить суддя Петро Фещенко, який у 1980 році засудив поета Василя Стуса до ув'язнення та заслання, визнавши його «особливо небезпечним рецидивістом». Василя Стуса було закатовано в московській тюрмі, а Фещенко отримував трохи менше 200 тисяч гривень пенсії. 

Суддя Борис Плахтій у 1987 році засудив до розстрілу бійця Української повстанської армії (УПА) Івана Гончарука за сфабрикованою справою. Плахтій тепер отримує 202 895 гривень пенсії на місяць. 

Можна тут і згадати тружеників-прокурорів, які продовжують тяжку правоохоронну службу і додатково отримують десятки і сотні тисяч пенсії. Щодо яких, до речі, не відкрито жодної кримінальної справи за фіктивну інвалідність!

Проте не поспішайте все перекладати на владу Зеленського. Відповідні законодавчі зміни були прийняті та почали реалізовуватись ще при Порошенку. Хоча при Зеленському, звичайно ж, ці процеси ще більше поглибились. І саме тому вдумливий українець приречений прийти до висновків, що корелюються із останньої новиною цієї статті.

Колишній президент Франції Ніколя Саркозі почав відбувати призначений йому п'ятирічний термін позбавлення волі у в'язниці.

Саркозі став першим президентом в історії Франції, якого відправили до в'язниці.

Паризький суд засудив колишнього президента Франції Ніколя Саркозі до п'яти років позбавлення волі за звинуваченням у кримінальній змові через дії його близьких помічників, які намагалися отримати фінансування для його президентської кампанії 2007 року з Лівії під час правління Муаммара Каддафі. Також експрезиденту було призначено штраф у розмірі 100 тисяч євро.

Засудили не тому, що вкрав мільярди, а лише намагався отримати гроші! Висновок для українців, який вже давно назрів і перезрів. Поки у в’язниці не сидітимуть президенти, прем’єри та політична шваль нижчого рівня, в Україні нічого не зміниться! А «садити» їх є за що. Автор вищезазначених рядків сам готовий стати одним із «садівників», а на сторінках нашої газети ми неодноразово публікували конкретні аргументи «за що» та навіть «кого».