Зростити дітей людяними

Поглянь, дитино, вгору, подивися, 

яке чарівне небо голубе!

Ти сонечку ранковому всміхнися, 

Нехай воно освітлює тебе!

Візьми промінчик сонячного світла

І в серденько навіки помісти.

Щоб ласка і любов у нім розквітла, 

Щоб мудрою людиною зрости.

Людина світла всі стежки здолає

І переможе на шляху усе.

Лиш той, хто сонце у сердечку має, 

Добро і світло для людей несе!

Сьогодні у нас, в Україні, дуже важкі часи. Усе нам зруйнувала війна: сплюндрувала наші красиві міста і села, спалила хлібні поля, зруйнувала людські долі, знищила людські мрії. А скількох людей вона вже вбила, а скільком діточкам назавжди закрила ясні очі, які ще тільки почали дивитися на свій шлях у життя?.. Важко сьогодні всім, дуже важко…  І як же добре, що нас підтримали багато країн, дали нам зброю, щоб ми могли здолати страшного і підступного ворога. І дасть Бог, ми таки здолаємо його, адже наші люди проявляють масовий героїзм, вони об’єднали всі свої сили в боротьбі з окупантами. Ми переживаємо сьогодні дуже важкі часи, але стоїмо на передовій, бо захищаємо не тільки свою Україну, але й усі країни Європи, адже окупант і не приховував своїх нахабних планів, щодо захоплення нашого краю, а потім він би пішов на інші народи, щоб довести свою убогу «велич». А в чому велич росіян? Яка там велич! Це убогий народ, який ще не навчився міркувати, ще не усвідомив, що можна жити красиво і чесно, а лізе з війною по всьому світові і не зупиняється ні перед чим, а грабує, гнобить, бреше, ґвалтує, знищує все на своєму шляху — це тупа орда, яка лише вбиває, а потім на попелищі і руїнах розважається у п’яному дурмані. От це все що в них є   в душі… Ні не в душі… Бо душі там і немає. Це страшний та убогий народ…

Варто прислухатись лише до їхньої мови і вам стане зрозуміло все про їхню культуру, інтелект, їхні звички, нахили, вподобання, про їхню «людяність»… От про людяність сьогодні слід і поговорити, бо це дуже важливо саме сьогодні, у цю неспокійну добу, яку ми всі переживаємо. Що таке людяність? Це насамперед гуманізм і терпимість, повага і любов до людей, співчуття і милосердя, доброта і вміння прощати, благородство і поблажливість, це вміння брати участь у долі інших людей, пожертвування і донорство, допомога і толерантність…

От саме в цей важкий для людства час ми побачили  людяність у дії, адже скільки українських сімей прихистили люди з усіх країн світу! Скількох вони нагодували, дали прихисток і зігріли своєю любов’ю. А це зовсім не просто, адже у всіх нас різний менталітет, у кожного свої звички і культура, свої переконання і бажання… Попри це люди відгукнулися на нашу біду і зробили все можливе для тих, хто потребував захисту і допомоги. І за це низький уклін вам, добрі люди,  і безмежна вдячність від усього українського народу!

Це і є людяність, до якої треба привчати наших дітей, щоб вони зуміли це оцінити й прагнули стати такими ж добрими, світлими, щирими, людяними. А все починається із сім’ї, де батьки повинні про це розказувати, показувати хороші вчинки інших людей і закликати та привчати своїх власних хлопчиків і дівчаток до гарних вчинків і людяної поведінки, до толерантності, терпимості, до чесності і мудрості, до правдивості та допомоги іншим. А таких прикладів у нас є на сьогодні дуже багато.

От і розкажіть та покажіть, як люди здають кров для бійців та й цивільних людей, які отримали поранення від вибухів, кульових чи осколкових поранень. Які черги стояли в перші дні біля пунктів забору крові… Покажіть їм пункти збору речей для людей, які все втратили, покажіть і   розкажіть, як люди всією громадою збирали і збирають продукти, медикаменти, одяг… Це все і є прояв людяності, щирості і щедрості… Дітей треба вчити допомагати людям всюди, поступатися місцем у транспорті, відчиняти перед людьми двері, пропускати вперед старших людей, подавати руку при виході з транспорту… А, головне, дякувати за все зі щирою посмішкою і бажати всім добра.

До цього дітей привчити легко, їхні душі легкі на сприйняття добра, але на початку треба про це нагадувати, щоб закріпити поведінку назавжди. Головне закласти в дитячу душу сонечко доброти, щирості, любові, поваги і ваша дитина зростатиме людяною, світлою і мудрою. Та й самому треба трішечки попрацювати над собою, щоб ваші діти мали чудовий приклад для наслідування, адже в родині все починається з мами і тата.

«Яке зіллячко, таке й насіннячко» — говорить народна мудрість, а тому треба себе тримати в певних межах і думати, що і як ви самі робите, як говорите, чого бажаєте, що кому зичите… Тож запам’ятайте ще й таке прислів’я на все життя, що «Добрі діти — батькам вінець, а злі діти — кінець». А тому ростіть своїх діточок добрими, мудрими, світлими, щирими і щедрими, людяними  та із сонечком в душі, а не такими, як орки, які принесли війну, біду і горе на нашу землю. Звертайте увагу своїх дітей на красу, на доброту, на людяність і світло!

А мудрі знають…

Складне життя, але яке цікаве!

Бо завжди в нім щось цінне і нове.

Воно буває добре і лукаве,

Але людина в нім щодня живе.

Тож до усіх новин й подій звикає

І сподівається на певні чудеса.

І щось своє непізнане шукає,

Їй тішить душу радість і краса,

Приносить щастя добре людське слово,

А іноді тривога серце рве.

От, коли добре все, тоді чудово,

А коли ж ні, то гірше… Та живе

Й надіється, що згодом краще буде…

Отак в надії і проходять дні.

Живуть в надії й сподіваннях люди

Та ще й співають думи і пісні…

А мудрі знають, що в житті буває

Піднесення і спад, та все одно

Хоч боляче не раз життя кидає,

Не можна опускатися на дно,

А треба в синю даль, увись летіти

І не здаватися, хоч як би не було.

Боротись треба, сонечком світити

Й нести добро, порядність і тепло.