Гадяцький договір та його значення

16 вересня 1658 року було підписано угоду, що завершила 10-літню українсько-польську війну. Від імені України договір підписав Гетьман Війська Запорізького Іван Виговський. Також підписали договір відповідні представники з боку Польщі і Литви. Головними статтями примирення стали: повна амністія всіх учасників збройного протистояння, повернення всіх козацьких привілеїв, взаємна толерантність католиків і православних, повернення до складу Речі Посполитої Київського, Брацлавського і Чернігівського воєводств, які, найголовніше, під назвою Велике Князівство Руське ставали третьою рівноправною складовою Речі Посполитої.

Гадяч 1658 року, безумовно, годиться зарахувати до центральних подій історії ранньомодерної української державності. Навіть незважаючи на той промовистий факт, що Гадяцькій унії так і не судилося увійти в життя. Ставши відразу після підписання об’єктом ревізії, до всього з обох боків, текст договору по натужній ратифікації 22 травня 1659 року річпосполитським сеймом, як відомо, залишився мертвою буквою. Однак це саме той випадок, коли виникнення ідеї є не меншою цінністю, ніж наслідки її втілення. Гадяцький проект та спроби його реалізації були виразною альтернативою політичній системі, витвореній переяславсько-московськими домовленостями 1654 року, й пропонували цілком іншу модель функціонування Гетьманщини. Попри все Гадяч 1658 року став світоглядним антиподом Переяславської ради 1654 року. І в цьому його головна пізнавальна привабливість.

Багатошарові підтексти Гадяча 1658 р. є надзвичайно цінним джерелом для глибшого пізнання світогляду українського козацтва, а також української, польської, литовської шляхти середини XVII ст. Вони доволі високо підіймають завісу над механізмом співіснування у шляхетських і козацьких головах традиціоналізму й готовності до новацій у сфері станової ієрархії та міжстанових стосунків, до ідеї порозуміння на умовах, подібних до гадяцьких.

Присяга короля Яна II Казимира на договорі підписана 10 червня 1659

Фактично дорогу до Гадяча започаткувала поява в козацькому середовищі ідеї станових прерогатив козацтва «як людей лицарських». Це символізувало зміну еліти, яку до того часу становила українська шляхта — її замінили козаки.

Чим була Гадяцька угода? Це, очевидно, був найгеніальніший проект, який українська і польська політичні еліти генерували за всю історію складних українсько-польських стосунків. В угоді пропонувалося, щоб Україна долучилася до Речі Посполитої, але Річ Посполита при цьому мала кардинально оновитися. В цьому полягає геніальність цієї ідеї — Річ Посполита ставала триєдиною монархією з наявністю в ній автономного Великого Князівства Руського з широкими правами.

У часи правління Івана Виговського відносини з москвою загострилися до такої міри, що та модель була не лише, скажімо, корисною чи нейтральною для України, вона була принципово шкідливою, ставила під сумнів існування козацької держави як певного державного суб’єкта. Це і стало причиною, яка підштовхнула гетьмана Виговського до пошуку якоїсь іншої моделі.

Московське керівництво для того, щоб досягнути своїх політичних цілей, провокує громадянський конфлікт в Україні й підтримує його навіть попри те, що Виговський у Переяславі в лютому 1658 року під час однієї із рад йде на цілу низку поступок цареві. Зокрема в тому, щоб воєводи були в багатьох крупних містах Гетьманату. Але за це він хоче врешті-решт отримати підтримку, принаймні в тому, щоб московська держава не надавала допомогу опозиції. Але навіть після цього москва демонструє своє бажання зберегти опозицію для того, щоб тиснути на Виговського. Як Виговський тоді казав: «москва хоче мати гетьмана, якого можна, взявши за холку, за собою водити». Ось така метафора справді передає те, яку модель російське керівництво намагалося зробити з України. І лютий 1658 року стає переломним в стосунках із москвою. Україна починає тяжіти до союзу з Польщею на рівних правах. Договір насамперед спрямований на те, щоб не допустити московського панування в Україні, але його помітне редагування польським сеймом призвело до краху всього задуму. Найбільшим ударом було помітне скорочення козацького реєстрового війська з 60 до 30 тисяч. Тому коли королівський посланець Криштоф Перетяткович привіз Виговському відредагований і ратифікований сеймом Речі Посполитої Гадяцький договір, гетьман сказав йому: «…ти зі смертю приїхав і смерть мені привіз!» У цих словах не було перебільшення.

Польська сторона, за великим рахунком, не збиралася виконувати Гадяцький договір. Навіть Станіслав Казимир Бєнєвський, який відіграв важливу роль в його укладенні, представляючи королівський уряд, вважав, що козаків вдасться обманути. Він стверджував, що Руське князівство не існуватиме довго. Козаки, які зараз домагаються автономії, скоро помруть, а їхні наступники не бачитимуть потреби в існуванні власного князівства. Якщо головний лобіст Гадяцького договору з польського боку так цинічно підходив до цього питання, то що вже говорити про інших.

Іван Виговський

Другою причиною стала реституція прав власності шляхти на маєтність в Україні. Це законне право, тому що вони на законних підставах володіли цією землею. Але що означала реституція прав для шляхти? Вона означала те, що ці маєтки, які під час революції козацька старшина або козаки встигли прибрати до своїх рук, мусили віддати старим власникам.

Інший  момент зачіпав інтереси поспільства — міщан і переважно селян, які жили на шляхетських землях. Якщо вони за ці 10 років, поки йшла війна, вже встигли забути: що таке залежність, що вони мають своєму панові платити якісь податки, виконувати роботи — а тепер це все мало якоюсь мірою відновитися. Звичайно, в угоді мало бути прописано, що це все має бути унормовано і не надто обтяжливо, але тим не менш, це поверталося.

З іншого боку був супротив шляхти, яка раніше мала монопольні політичні права, а тепер була змушена поступитися більшістю їх на користь козацької верхівки. Це призвело до втрати Іваном Виговським булави, головною причиною чого було невдоволення населення Гадяцьким договором. Задуманий він був добре, але при спробі його виконати обернувся крахом.

А в Україні починалася Руїна...