Не все в нас так просто, як здається

Один із друзів по соцмережах нагадав про мій допис, написаний ще 18 червня 2021 року. Ще не було великої війни, ще не було цього горя для України, ще не говорили про множинне громадянство, але, як побачите із цього допису, це вже стояло на порозі і стукало у двері. Та більшість українців не хотіли цього бачити і чути, заколисуючи себе телевізором та вірою, що за них хтось думає і буде дбати.

Я часто наголошую, що ми маємо знати, що проблеми у світі існують з двох причин: по-перше, через того, хто створив проблему, і по-друге, через того, хто дозволив цьому трапитися. Ми завжди звинувачуємо тих, хто створив проблему, але не часто звертаємо увагу на роль жертви ситуації. Люди, які перебувають найближче до проблеми (і на яких вона зрештою впливає), зазвичай мають можливість змінити перебіг подій у самому зародку цієї проблеми. Однак, якщо цією можливістю не скористатися до того, як почнеться руйнація, то ті, хто міг змінити перебіг подій, стануть причиною власних страждань.

Тож, пропоную вам допис ще з 18 червня 2021 року:

«Шокова терапія» для українців.

Якщо в Україні і є ще опозиційні політики, то здебільшого вони працюють – «сегментно». Тобто по напрямках. Хтось захищає мову, хтось с/г землю, а хтось виступає проти підняття ціни на газ тощо. І лише одинокі політики про все це говорять комплексно і пробують захистити Україну й українців. 

Але навіть ці політики цей захист будують на аналізі – хороша чи погана влада і не більше.

У своїх статтях і книгах я неодноразово писав про «шокову терапію» Фрідмана. Її у нас практикують давно, застосовуючи ті чи інші її елементи. Але супротив представників попередніх влад, здебільшого у своїх шкурних інтересах, гальмував ці процеси. І лише при сьогоднішній владі, де продається все, «шокова терапія» Фрідмана в Україні стала основною теорією розвитку країни і швидкими темпами йде до свого завершення, а звідси і краху України.

Фрідман стверджував, що на це потрібно «від шести до дев’яти місяців, коли можна домогтися основних змін…», у той час поки люди перебувають у розгубленості. Цей варіант поради Макіавеллі – наносити «шкоду» «раптово, всю і відразу», здається, стає найголовнішим і незмінним пунктом з усієї стратегічної спадщини Фрідмана. А виконавці уже призначені на головні ключові посади у державі.

Протягом останніх десятиліть Фрідман і його впливові послідовники відточували саме таку стратегію: дочекатися глибокої кризи (або ж її створити), потім розпродати уламки держави приватним гравцям, і поки громадяни ще не оговталися від пережитого шоку, швиденько зробити ці «реформи» стійкими. 

А якщо ще сюди додати війну на Донбасі, поганого і хорошого «поліцейського», які нещодавно зустрічалися, та інше, то у нас все створене для того – щоб заляканий народ без супротиву віддав усе, зокрема незалежність.

Ви погляньте зараз – продаж с/г землі, продаж усіх стратегічних об’єктів, а щоб не було часу захищати державне, то тут же піднімають ціну на газ, щоб кожен лише думав – як вижити самому, і тут же «нульова» декларація – щоб народ весь час був у страху перед владою. І це ще не кінець…

Ці страхи будуть постійно примножувати і розкручувати. Щоб відбити бажання об’єднуватися та виступати проти. Все буде робитися, щоб людина думала лише про свої борги, у які зажене ця система навіть сьогодні ще заможних українців. Це ціль «шокової терапії». 

А після прийняття законів з продажу с/г земель уже можна і не приховувати своїх намірів. Останній запобіжник, який ще стримував руйнацію України, за допомогою зрадників у вишиванках – знято.

Кажуть, що голова «Нафтогазу» Вітренко думав знизити ціну на газ для українців, і тут же, на найвищому рівні, була поставлена вимога про його звільнення. Сьогодні уже озвучили ціну на газ 12 гривень, і Вітренко уже «хороший» керівник і знято питання про його звільнення. Так що думайте і аналізуйте. 

Як пише Наомі Кляйн у своїй книзі «Доктрина шоку» – «…справа в тому, що економічна модель Фрідмана може лише частково застосовуватися в умовах демократії, але для її справжньої реалізації необхідний авторитаризм. Щоб проводити шокову терапію в економіці – суспільству необхідно пережити важку травму, яка або призупиняє функціонування демократії, або повністю її блокує…».

Якщо дивитися крізь призму цієї доктрини, то останні роки не схожі на інші. Найбільш кричущі порушення прав людини, у цей період, які представляються садизмом антидемократичних режимів, були на ділі або вчинені з свідомою метою залякати суспільство, або активно використовувалися, щоб підготувати грунт для проведення радикальних «реформ» на користь вільного ринку.

І знову повернемося до «Доктрини шоку» – «Три вимоги, які є ніби торговою маркою цієї політики: приватизація, скасування державного контролю і різке зниження витрат у соціальній сфері, – зазвичай вкрай негативно сприймаються населенням,... Тому ця ідеологічна програма здійснюється за допомогою найгірших засобів примусу з усіх можливих: на тлі військової окупації, після вторгнення в чужу країну або відразу ж після природного лиха…»

Тобто, як бачите, якщо народ не погоджується на такі реформи, то мають виникати якісь війни, пандемії та інше, щоб відволікати увагу і постійно держати людей у напрузі і страху...

Шановні друзі, це питання дуже серйозне і розкрити його тут у цьому короткому дописі неможливо. Але хочеться, щоб і ця інформація, можливо, комусь допомогла зрозуміти суть та почати шукати вихід.

Адже не все у нас так просто, як здається.

Про автора: Сергій Медвідь – письменник, академік Академії 

інженерних наук, кандидат 

аграрних наук.