Корупція і фортифікації на Сумщині

Торік мав нагоду спілкуватися із молодими народними масами на тему корупції у закладі вищої освіти. На мій подив (як учасника революції 2014 року і радикальних заходів по боротьбі з цим явищем на Вінниччині), люди схвально ставляться до корупції, коли вона дозволяє їм самим обійти закон. Вже й не соромляться про це відкрито говорити. Насправді така правова культура живить це явище не тільки в конкретному ВНЗ, а на всіх рівнях. І долати корупцію треба так само, починаючи із себе: не брати й не давати хабарі, не схвалювати й не виправдовувати корупційні діяння, кого б вони не стосувалися (навіть якщо це Михайло Головко і він ваш однопартієць).

Будівництвом оборонних споруд на цій ділянці Сумщини у 2024 році опікувалася не місцева влада, а Львівська обласна військова адміністрація (ОВА). Такий міжрегіональний розподіл завдань був частиною централізованої ініціативи: низка областей отримали відповідальність допомагати з укріпленнями в прикордонних регіонах. Куратором проекту на Сумщині від Львівської ОВА був її заступник Юрій Бучко – хрещеник батька голови Львівської ОВА Максима Козицького. Саме Бучко координував будівництво фортифікацій, використовуючи ресурси Львівщини.

Львівська ОВА офіційно раніше повідомляла, що відрядила бригади будівельників та техніку на Сумщину для зведення оборонних рубежів. Загалом на зведення укріплень у Сумській області було виділено близько 3 мільярдів гривень з резервного фонду державного бюджету. У процесі реалізації проекту, як з’ясували згодом активісти, відбувалися численні порушення та махінації.

Громадські активісти ГО «Антикорупційний моніторинг Львівщини» ще в червні 2024 року забили на сполох щодо неякісного та непрозорого будівництва фортифікацій. Тоді вони оприлюднили конфіденційну переписку керівництва держпідприємства «Галсільліс» (львівського обласного лісового господарства) з районними лісгоспами. Із цих документів стало зрозуміло, що замість професійних підрядних організацій до робіт масово залучалися працівники лісгоспів, яких нелегально відправляли на Сумщину. Лісівників відряджали без жодних офіційних документів, наказів чи відряджень – фактично за усною вказівкою керівництва «Галсільлісу». Робітники їхали «добровільно-примусово» власним коштом, без бронювання військовозобов’язаних. Саме ці непідготовлені працівники будували бліндажі та інші укріплення замість компаній-підрядників, які виграли державні тендери та отримали бюджетні кошти.

Активісти наголошували, що такі нелегальні та непрофесійні методи будівництва порушують стандарти і ставлять під сумнів якість укріплень. Не було належного технічного контролю, гарантій якості матеріалів чи відповідності стандартам, оскільки роботу виконували випадкові люди без належної кваліфікації. Кожен із цих факторів, за словами розслідувачів, міг критично послабити обороноздатність рубежів і в перспективі обернутися втратою територій чи навіть загибеллю українських військових.

Схема з підрядниками та роль Гринкевичів

Розслідування також виявило корупційну складову: кошти з бюджету освоювалися через фіктивних або наближених до влади підрядників. Переможцями багатьох тендерів на фортифікаційні роботи стали маловідомі фірми, зокрема так звані «оборонні постачальники», пов’язані з керівництвом Львівщини. Як приклад активісти наводять компанії родини Гринкевичів – раніше маловідомих бізнесменів, які раптово отримали великі оборонні замовлення.

У результаті виникла схема: підрядні фірми, ймовірно афілійовані з посадовцями, отримували мільйонні виплати з держбюджету за будівництво укріплень, але самі роботи фактично перекладалися на безкоштовну працю відряджених лісгоспників. У такий спосіб кошти могли бути привласнені чи використані не за призначенням, а побудовані «для галочки» споруди не відповідали необхідним параметрам оборонних укріплень.

Прізвище Гринкевич фігурує не вперше у скандалах військового постачання. Львівський бізнесмен Ігор Гринкевич та його син Роман Гринкевич були викриті раніше у постачанні для ЗСУ неякісного військового одягу на суму понад 1 мільярд гривень. У 2023 році їхні фірми отримали контракти від Міністерства оборони на форму (близько 1,2 млрд грн), але експертиза встановила, що поставлений одяг був низької якості та не відповідав технічним вимогам. На початку 2024 року розслідування «справи Гринкевичів» завершило ДБР, Романа Гринкевича оголосили в розшук (він, імовірно, виїхав за кордон). Тепер прізвище Гринкевич знову спливає – вже у контексті розкрадання коштів на фортифікації. Активісти прямо називають «постачальників на кшталт Гринкевичів» прикладом тіньових підрядників, пов’язаних із львівськими чиновниками.

Реакція, наслідки та розслідування

Захоплення росіянами укріплених (як вважалося) сіл на Сумщині стало резонансним підтвердженням проблеми, про яку попереджали рік тому. Громадські активісти висловили обурення, що їхні минулорічні сигнали про корупцію та халатність не були належно розслідувані владою. Минув майже рік від часу викриття схеми, але жодна державна структура – ні СБУ, ні ДБР, ні Офіс Генпрокурора – досі не прозвітували публічно про результати перевірок чи відкритих кримінальних справ за фактами цього скандалу. Відповідальні особи не притягнуті до відповідальності, попри очевидні порушення при освоєнні коштів та будівництві оборонних ліній.

Після втрати чотирьох сіл на кордоні питання прозорості та якості фортифікацій набуло ще більшої гостроти. 28 травня 2025 року активісти направили публічне звернення до керівництва Львівщини, зокрема до в.о. голови Львівської облради Юрія Холода та директора ЛГП «Галсільліс» Івана Підгородецького. Вони запитують прямо: яка ціна чотирьох сіл на Сумщині? Також у зверненні порушується питання, хто персонально відповість за умисне нехтування стандартами та недбалість, що призвели до втрати частини української території та поставили під загрозу життя військових.

Показово, що офіційні особи у Львові і Києві поки що не коментували публічно цей інцидент як корупційний скандал. Голова Сумської ОВА Олег Григоров лише констатував військову обстановку – факт окупації кількох сіл ворогом та подальші бої на Сумському напрямку. Натомість в інформаційному просторі ситуацію активно висвітлюють незалежні розслідувачі та медіа, називаючи її «відмиванням коштів на крові».