Український вимір Другої світової

8 травня у Києві запалили полум’я у Чаші «Вогонь слави» як символ і провісник Української Перемоги в протистоянні новітньому – цього разу московитському – нацизму. Подія сталася під час відкриття виставки «Наша Перемога» в Національному музеї історії України у Другій світовій війні.

Власне, питомо український погляд на події Другої світової війни формується просто зараз, коли українці знову зі зброєю в руках відстоюють свою свободу.

Світ пам’ятає історичний факт: капітуляція гітлерівського режиму набула чинності 8 травня 1945 року о 23:01 за центральноєвропейським часом. Відтоді країни-союзники – США, Велика Британія та СРСР – цього дня святкують Перемогу на європейському континенті. Цьогоріч Україна, Європа і світ вшановували 80-річчя завершення найбільш кровопролитної війни в історії людства. 

Одначе десятиліттями радянський тоталітарний режим конструював власну міфологію Другої світової, в якій переможцями вважалися московити, а внесок українців, як і країн-союзників – США, Великої Британії та інших народів – свідомо нівелювався. Нині, вже в ХХІ столітті, московія та її президент використовують цей наратив у пропаганді задля досягнення своїх загарбницьких цілей.

Національний музей історії України у Другій світовій війні констатує факт: широкомасштабне вторгнення московії стало вирішальним імпульсом для докорінного переосмислення Другої світової війни українським суспільством, остаточного відходу від радянськоцентричної моделі інтерпретації до української візії минулого світового зіткнення.

Нині нашій державі доводиться відстоювати не лише свої землі, а й історичну правду про найбільший світовий конфлікт людства.

…Того дня якась незрима ірраціональна сила привела мене під вечір на Печерські пагорби, де на всі боки світу майорить найбільший прапор України. Так сталося: про те, що саме там відбудеться певна подія, я не знала. Але ж виникло непереборне бажання поглянути на рідний, ніжно облюблений Київ з висоти монументу «Батьківщина-Мати», на щиті якої нині височить навсібіч український Тризуб.

Піднятися найвище не випало, але вперше побувала на висоті 36,6 метра. Навіть звідтам київські краєвиди викликають ніжність у поєднанні з відчуттями на кшталт «думи мої, думи».

Щойно доїхала внутрішнім ліфтом долу, як зауважила групу молодих чоловіків в камуфляжних строях з музичними інструментами. Подумалось: напевне, щось відбуватиметься. Невдовзі люди почали гуртуватися, а хлопці з духовими музичними інструментами виявилися Заслуженим академічним оркестром України – зразково-показовим оркестром Збройних Сил України, який заграв «Ой, у лузі червона калина», «Наливайте, браття, кришталеві чаші».

А вже о 18 годині урочисто відкрився виставковий проект «Наша Перемога» про українську правду Другої світової війни. 

Кульмінація події: уперше за більш ніж п’ять років у супроводі державного гімну України запалало полум’я у Чаші «Вогонь Слави». На знак нашої, Української Перемоги.

Подумалось: можливо, то душа мого безвісти зниклого 1943 року діда – воїна Другої світової Нестора Дубовика – незримо підказала мені цього дня прийти і побачити, як загорається символічний вогонь у великій чаші на тлі неба…

Банерна виставка «Наша Перемога» показує звитягу й жертовність українців у перемозі над нацизмом. Символічною є й сама локація виставки – колишня Алея міст-героїв – місце, що за радянських часів утверджувало московитський наратив «великої вітчизняної війни». У грудні 2024 р. відбулася реновація цього простору: «Золоті Зірки» та написи було демонтовано. 

Нині саме тут виставка «Наша Перемога» деконструює основоположні пропагандистські міфи радянського тоталітарного режиму, перетворюючи Алею на місце просвітництва й ушанування пам’яті про українців, які боролися з нацизмом у військах держав антигітлерівської коаліції.

– Відходить покоління учасників Другої світової війни. Але втрата живих свідків не повинна стати можливістю заповнити прогалини неправдою, як це нині намагається зробити московія, – заявив під час геть не пафосної церемонії відкриття виставки міністр культури та стратегічних комунікацій України Микола Точицький. – Зберегти правдиву пам’ять – великий професійний та етичний виклик для істориків, музейників, митців, письменників, науковців в Україні та Європі. 

– Українці сотні років виборювали право розмовляти рідною мовою, жити у своїй державі, вивчати власну історію, – підкреслив заступник міністра освіти і науки України Михайло Винницький. – Нині маємо всі ці можливості та вшановуємо внесок українців у світову історію.

Спеціальним гостем події став Дімітріс Сотіропулос – голова Ради Правління та Бюро Обсерваторії з викладання історії в Європі Ради Європи, який мовив так:

– Ми, європейці, мали ілюзію, що війни в Європі більше ніколи не буде. Але, на жаль, війна почалася знову й ми зіткнулися з реальністю. Нині ми всі маємо усвідомити, що російсько-українська війна є і нашою, а українці воюють за всіх нас. Для мене честь у цей день бути разом з вами.

– У банерній виставці «Наша Перемога» демонструються цифри, статистика, факти... За кожним словом стоять сотні досліджень, розвідок та наукових праць, – наголосив завідувач відділом Інституту історії України НАН України Олександр Лисенко.

Генеральний директор Музею війни Юрій Савчук означив головну мету події – вшанувати пам’ять українців як народу-переможця, який зазнав чи не найбільших жертв під час Другої світової: 

– Відвідавши виставку «Наша Перемога», кожна людина має нагоду усвідомити надвисоку ціну, яку заплатила Українська Нація за перемогу над нацизмом. Близько 7,5 млн українців воювали в лавах Червоної армії під час Другої світової. Кожен п’ятий воїн був нашим земляком. Загинув кожен другий українець, який воював у складі радянських військ. Кожен другий з тих, хто вижив, – став інвалідом.

Війною зруйновано близько 700 населених пунктів України. Десять мільйонів людей залишилися без житла чи у поруйнованих будівлях. Загинули понад 5,5 мільйона мирних українців. А 2,4 мільйона осіб нацисти вивезли на примусові роботи до Німеччини, з яких 400 тисяч загинули на чужині, а не повернулися звідти – 200 тисяч. Щонайменше 7% тих, хто повернувся, були репресовані радянською владою.

Сотні тисяч українців боролися проти нацистів у складі армій союзників на тихоокеанському, північноафриканському та західноєвропейському театрах бойових дій. Водночас упродовж Другої світової й після неї, аж до 1960-х років, тривала боротьба українських повстанців за відродження Української держави.

Надважливо, щоб факти, оприлюднені виставкою «Наша Перемога», набули в Україні та світі щонайбільшого розголосу. Щоб ціну Української Перемоги знала кожна дитина, кожен підліток і студент, кожен громадянин України, який має право голосу на своїй, Богом даній землі, у своїй, виборюваній ціною мільйонів життів Вільній Державі Україні.