Перегляд цінностей

У Америки є все: долари, крипта, золото, алмази, Голлівуд, Кремнієва долина і ще багато чого... Але курячі яйця у дефіциті. І от як же бути простому мільярдеру, якщо на сніданок немає курячих яєць? То ж скільки він за них має відвалити крипти, щоб з’їсти ось те улюблене з дитинства яйце?

Тож, як бачимо – долари, євро, крипта та всі інші паперові чи електронні грошові знаки, то ніщо у порівнянні із фізичними матеріальними ресурсами.

Колись, ще років двадцять тому, я зустрічав розрахунки, що у світі в обігу 600 трильйонів доларових і цінних паперів, тоді як матеріальних ресурсів лише на 60 трильйонів доларів. Сьогодні ви таких розрахунків уже і не знайдете, а особливо якщо ще й в обіг пішла крипта. 

Але я не думаю, що кількість матеріальних ресурсів за цей час набагато зросла, а ось різних грошей збільшилося в рази.

І ми маємо зрозуміти, чому йде така боротьба за матеріальні ресурси, які мають фізичну величину і чому так поспішають. Тому що, як би там не було, але ось ця «мильна фінансова бульбашка» у будь-яку мить може луснути. І ті країни, які зараз надувають щоки, за рахунок того, що вони друкують папірці під назвою гроші, можуть із передньої позиції покотитися назад, а на перше місце вийдуть ті країни, які мають не паперові чи крипто резерви, а фізичні запаси: с/г землю, надра, водні ресурси тощо.

І саме після такої переоцінки цінностей стане зрозуміло, хто є хто.

***

Війна – це завжди горе. Звичайно, життя продовжується і під час війни… Але це уже не життя, а виживання, де на людину постійно очікує небезпека.

Чи можемо ми зняти із порядку денного ймовірність війни? Я вважаю, що людство не може повністю вберегтися від війни, поки на планеті існують варвари, яким запах крові приносить насолоду.

Але стати сильнішими та показати, що ми готові захищати свою країну, що ми нічого не продаємо і не продаємося, то це ми можемо. І, як показує історія, у таких випадках загарбник добре подумає перед тим, як напасти.

Те, що відбувається в Україні сьогодні, виникло не вчора і навіть не десять років тому. Воно виникло тоді, коли Україну виставили на торги, і показали, що це не держава, а товар, який можна купити, або ж захопити.

Дев’ятнадцять років тому – 10 лютого 2006 року – мені з великими труднощами вдалося опублікувати у газеті «Голос України» свою статтю «Неоголошена війна, або Чи є в України майбутнє?», де я хотів попередити, що якщо ми не змінимо наше ставлення до своєї країни, то нас у майбутньому очікує війна за Україну, між охочими її привласнити. Звичайно, ці речі вирізали зі статті і надрукували лише частину написаного. 

Я подаю фото цієї статті, але скажу лише одне: щоб зберегти державу, ми маємо насамперед її зібрати докупи, зробити з неї одне ціле та зняти її з міжнародних торгів, тоді і охочих нас захопити стане менше. Ми маємо сказати усьому світу: ми не продаємося!

Про автора: Сергій Медвідь – письменник, академік Академії інженерних наук, кандидат аграрних наук.