Чітке визначення понять: демократія

Аби влаштувати будь-яку дискусію, спочатку необхідно визначитися з дефініціями, – домовитися про те, що ми розуміємо під тими чи іншими термінами.

Чому це важливо?

Конфуцій свого часу чітко сформулював, що «якщо слова втрачають своє значення, народ втрачає свою свободу».

Сьогодні ж багато термінів або змінили свій сенс на протилежний, або не означають взагалі нічого. Наприклад, демократія. 

Це поняття нам добре відоме. Воно досить давнє. І для того, щоб хоча би трохи орієнтуватися, що вона сьогодні являє собою, нам потрібно розібратися, що під нею розуміли батьки-засновники цього явища.

Декілька ознак:

1. Обмежена територія.

2. Невелика кількість громадян.

3. Розвинена культура політичної участі. 

4. Фінансові можливості.

З розміром полісу та кількістю громадян, які там проживають, зрозуміло. 

Фінансова незалежність продиктована наявністю майна (землі, рабів та ін.). А це дає вам можливість дійсно висловлювати свою волю, а не вгадувати волю начальника. Крім того, у вас вивільняється час, коли вам не потрібно думати про насущні побутові питання. Це є головною умовою для вільної політичної діяльності.

Політична культура участі. Це розуміння своєї громади, де всі спільно захищають свою приватну власність. Там, де функції громадянина і воїна поєднані. Тобто це місце, де не просто розмовляють про якісь там політичні проекти, а зібрані люди зі зброєю в руках, яких неможливо підпорядкувати, які фінансово незалежні та які свій вільний час витрачають на питання, як їм жити далі. Ось в цьому полягає феномен античної демократії. 

Тепер стисло про фактори становлення сучасної демократії:

1. Десакралізація політичних інститутів.

2. Руйнація феодальної соціальної ієрархії.

3. Трансформація суспільства з аграрного в індустріальне.

4. Поява сучасних держав.

5. Зародження буржуазії.

6. Формування націй.

7. Доктрина народного суверенітету.

8. Швидкий ріст чисельності населення.

Саме це спричинило перетворення терміна демократія на зручну риторичну конструкцію того, що народ є джерелом формування влади завдяки саме демократичним інститутам.

Стисло розглянемо декілька рабулістичних вивертів.

«Влада народу обраної народом в інтересах народу» – під питанням, тому що нація принципово відрізняється від античної громади, відрізняється відсутністю політичної культури та фінансової незалежності і найголовніше, що технічно здійснити такий проект неможливо. Тому це звичайна демагогія, яку необхідно продавати і переконувати в цьому людей, щоб отримати чи утримувати владу.

І більше нагадує вислів Вайлда, що це «залякування натовпу натовпом в інтересах натовпу».

Протиставлення приватного і публічного.

Публічними справами займаються спеціально навчені люди, які називаються бюрократами.

Приватними справами займаються громадяни, які зацікавлені в тому, щоб якнайбільше заробити та віддати на відкуп рішення важливих справ людям, які ніби висловлюють народну волю.

Буржуазія, яка на той час мала економічне панування та вимагала політичних прав, взяла на озброєння гасло, що всі є рівними. Але разом з тим, якщо у вас немає грошей, ви ніколи не станете «народним обранцем».

А для цього вам потрібно представляти привілеї групових інтересів й відповідно це дасть вам успішніше функціонувати у виборчому процесі.

Законодавче обмеження державної влади. Немає ніякого обмеження: якщо закон створюється тією ж владою, то він завжди буде спрямований на те, щоб розширити повноваження тих, хто видає цей закон.

Державний патерналізм пов’язаний не з поліпшенням рівня життя а з перерозподілом ресурсів та з підвищеним втручанням держави у приватне життя.

І взагалі виборче право – це не влада й не право на владу, а обмежене право визнати владу. Ефективне представництво чужої волі неможливе. Як там у Руссо: «Чи можна когось уповноважити їсти за себе».

Тим більше нав’язувати свою волю тим, хто не висловлював свою згоду на це. А взагалі, до яких чеснот належить бігати вулицями, бити себе в груди та говорити: «проголосуйте за мене, проголосуйте, – я найкращий, найчесніший, я точно висловлюватиму вашу волю»?

Громадянське суспільство. Про це й мови не може бути, тому що сьогодні громадяни займаються своїми приватними справами, а публічна сфера повністю підконтрольна тим, хто володіє монополією, використовуючи конструкцію «народного суверенітету».

Загальне виборче право. Це процедура, яка дозволяє владі самовідтворюватися. Тому вона зацікавлена в неосвіченій та незаможній більшості, яка завжди підтримуватиме тих, хто обіцяє їм якнайбільше і прагне займатися перерозподілом.

Друзі. Можна будь-які Конституції чи закони гарно та чітко прописати, але якщо ми не сформуємо політичну культуру, якщо за всіма цими тезами буде стояти не суспільство, відокремлене від публічної влади своїми дрібними справами, а суспільство громадян – будь-які закони ніколи не стануть реальністю. А для початку потрібно всього-на-всього говорити про чітке визначення понять. Щоб вам не розповідали і далі про демократію.

Dixi!