Момент істини для України і чи скористаються ним українці?!

З приходом Трампа до влади у США світовий порядок почав мінятися майже на очах.

Можна говорити про багато законів, які підписав Трамп, але я зупинюся на одному – це призупинення діяльності і аудит USAID.

Ось уже понад тридцять років після проголошення незалежності України USAID є домінуючим гравцем у всіх діях та рішеннях влади, які ухвалюються в Україні. 

Про припинення фінансування з боку USAID для українських грантоїдів здебільшого звертається увага тих ЗМІ, які вони фінансували, та деяких ГО – це лише поверхневе сприйняття діяльності USAID на теренах України. Головні процеси їхньої діяльності значно глибші.

Адже свідомі українці вже, мабуть, давно зрозуміли, що і війна, і те, що відбувається в Україні не мають жодного стосунку до боротьби проти вступу України до НАТО, мовного питання чи ще чогось. Єдине, за що зараз й усі ці роки йшла боротьба в Україні – це за її Землю і надра. 

Тут головним гравцем і організатором, який об’єднував та отримував фінансування на планомірне і тихе загарбання Землі й надр України, виступало USAID. Тобто будь-яка транснаціональна компанія чи навіть країна мала ставати в чергу до USAID на той об’єкт, який її цікавить в Україні, фінансувати цей проект і очікувати, коли їм передадуть права на цей об’єкт.

Значну корективу в увесь цей проект вніс путін, розпочавши війну та загарбання території України, бажаючи урвати і собі частину особливо цінних її надр. І уже все було домовлено – хтось захвачує українську Землю і надра, знищуючи на своєму шляху усі населенні пункти разом із жителями, щоб не заважали, а хтось розпродує те, що ще не захоплене.

Але ось тут приходять до влади Трамп із Маском, які збираються освоювати весь Всесвіт. А освоєння Всесвіту неможливе без рідкісноземельних металів, на які так багата Україна.

Тож одним підписом Трамп викидає USAID як багаторічного гравця за «уми» і надра України на узбіччя, говорячи при цьому: «USAID керує купка радикальних божевільних і ми виженемо їх геть».

А голова департаменту ефективності уряду США Ілон Маск говорить ще відвертіше: «USAID – це клубок хробаків… Це ремонту не підлягає… Агентство проводить глобальну програму цензури в інтернеті… Чітко заявленою метою програми USAID є тиск на іноземні уряди… Агентство є підставною організацією ЦРУ та найбільшою глобальною терористичною організацією в історії». 

Можна сподіватися, що USAID разом із Соросом в Україну більше не повернуться. А що ж натомість?

І щоб не відкладати у довгу шухляду, Трамп як бізнесмен говорить прямо, що зацікавлений в укладанні між США та Україною угоди про монополію на отримання рідкісноземельних металів та інших ресурсів в обмін на постачання зброї. Трамп сказав, що в Україні є «дуже цінні рідкісноземельні метали», і США хочуть, аби їхні вкладення були певною мірою «гарантовані».

Але не встиг Трамп озвучити свої побажання, як тут же, як пише УП, сказав свою думку канцлер Німеччини Олаф Шольц: після неформального оборонного саміту ЄС у Брюсселі він розкритикував вимогу президента США Дональда Трампа до України поставити в США рідкісноземельні метали в обмін на фінансову допомогу.

Пряма мова Шольца: «Ці ресурси країни нам слід було б використовувати для фінансування всього того, що знадобиться після війни». За його словами, «було б дуже егоїстично і егоцентрично» використовувати отримані гроші зараз для фінансування підтримки оборони.

Шольц підкреслив, що в майбутньому Україні знадобиться сильна армія, а також фінансування відновлення країни. «Це великі завдання, якщо врахувати величезні руйнування, які відбуваються в Україні. І саме тому я думаю, що було б краще, якби ресурси України були використані для хорошого майбутнього», – зазначив канцлер Німеччини. 

Шольц не погоджується на монополію США над надрами України. Бо що ж тоді іншим? І тут можна зрозуміти Шольца. Адже, наскільки мені відомо, їх уже і так кинули із продажем одного із найбільших видобувників титанової руди у світі, продавши «ОГХК» – «Об’єднану гірничо-хімічну компанію», яка видобуває титанову руду у Дніпропетровській та Житомирській області, якійсь азербайджанській фірмі, тоді як європейці пропонували спільно з Україною побудувати в Україні підприємство з переробки титану, щоб Європа не була залежною від росії та не купувала у неї титан. Але українська влада вирішила продати весь цей комплекс приватній азербайджанській компанії, яка не виключено, що буде поставляти титанову руду в росію. Ось це все, на мою думку, образило Шольца і він виступив проти передачі Україні допомоги у розмірі більше 3 млрд..

У мене на столі лежить 2-томний посібник «Паювання сільськогосподарський земель та структурна перебудова у с/г України», який перевидавався в Україні декілька разів мільйонними тиражами і слугував інструкцією до дії для усіх тих, хто брав і бере участь у розвалі України.

У вступі до цього посібника написано: «Проект паювання сільськогосподарських земель фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), який в Україні здійснюється консалтинговою корпорацією “Ронко”». Ну а далі йдуть персональні подяки тим зрадникам України, які розкручували цей проект.

Тому українцям варто нагадати тим, кого вони обрали, та і керівникам інших країн, яких цікавлять надра України, що згідно з Конституцією України у Статті 13 записано: «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу». 

Тож охочим працювати з Україною варто звертатися до народу. Адже Земля і надра України належать не тимчасовій владі, а народу України. І не лише тим, хто сьогодні тут живе, а й майбутнім поколінням. А розпоряджатися будь-кому на свій розсуд власністю українців є злочином.

І, можливо, українці тоді і погодяться на спільні підприємства з видобутку і переробки цих рідкоземельних металів, на створення нових і перспективних підприємств, та з вигодою для України і українців. Але уже на очищеній від ворога українській території. 

Я розумію, як кажуть у Техасі, що «Техас можуть грабувати лише техасці…». Але українці не техасці, тож говорімо з українцями відверто. Ми не проти співпраці – ми проти грабунку.

Про автора: Сергій Медвідь – письменник, академік Академії інженерних наук, кандидат аграрних наук.