Чому «реформи» в Україні синонім до слова «розвал»?
Коли влада починає реформи чи якусь реорганізацію, то мене це лякає. Можливо, реформи це і добре, але у тих країнах, де усі ці реформи приводять до прогресу, у нас же здебільшого слово «реформи» стало синонімом слова «розвал».
Нещодавно прочитав, що в Україні нарешті на гроші спонсорів побудували патронний завод. Звичайно, це добре. Але я згадав іншу історію, про інший патронний завод. У червні 2019 року у ЗМІ вийшла стаття – «Як вкрали патронний завод – розкрадання та незаконні вилучення з мобілізаційного резерву – звіт ТСК ВР».
Щоб дехто зрозумів, що таке мобілізаційний резерв, який був в Україні, то я тут дам дані прямо зі статті: «Мобілізаційний резерв України, який формувався протягом десятиліть епохи УРСР,
був призначений для забезпечення потреб України в особливий період. До мобілізаційного резерву було закладено неймовірну кількість запасів матеріально-технічних та сировинних ресурсів, призначених для забезпечення розгортання виробництва військової та іншої промислової продукції, ремонту військової техніки та майна в особливий період, розгортання у воєнний час робіт з відновлення залізничних та автомобільних шляхів, морських та річкових портів, аеродромів, ліній і споруд зв’язку, газо-нафтопродуктопроводів, систем енерго- і водопостачання для організації безперебійної роботи промисловості, транспорту і зв’язку, надання медичної допомоги». Як бачимо, там було все – все, і навіть патронний завод, який можна було запустити за 48 годин.
Але, указом Президента України Л. Кучми від 21 грудня 1994 року № 789/94 Державний комітет України з матеріальних ресурсів, у підпорядкування якого входив моб. резерв, був ліквідований.
Згодом цей Комітет відновили, а у 1999 році Комітет як центральний орган був реорганізований в Агентство, а через два роки знову в Комітет, а потім через вісім років знову в Агентство.
Але, за дивним збігом обставин, під час цих реформ і реорганізацій мобілізаційного резерву, майже усі матеріальні ресурси із цього резерву десь загубилися. І як пишуть у звіті ТСК – «Прикладом таких фактів може бути інформація про незаконне вилучення з мобілізаційного резерву технологічної лінії для виробництва патронів та її подальша незаконна реалізація. Так, згідно з матеріалами розслідування вбачається, що протягом 1998-2002 рр. на околицях Багдаду (Ірак), на території підприємства по виробництву різних боєприпасів був побудований новий цех, який за наявною інформацією був оснащений українським обладнанням, що забезпечувало повний цикл виготовлення патронів для автоматичної стрілецької зброї, зокрема калібру 7,62 мм з продуктивністю виробництва 200 патронів за хвилину…»
І, як вказує комісія, чого там тільки не «пропало» під час реорганізації – і понтонні мости і т. д і т. п.
Дуже цікаві у звіті ТСК є матеріали: «Так, згідно з укладеною 30.10.1997 року угодою між Урядом України та Урядом рф про взаємний залік заборгованості за поставлені енергетичні ресурси і за розщеплюванні матеріали, яку за Уряд України скріпив своїм підписом прем’єр-міністр Пустовойтенко В. П., якою було визначено розмір компенсації за вивезені до рф тактичних ядерних зарядів у кількості 2 883 одиниць з носіями (ракети, бомби, торпеди, тощо) на рівні 450 млн. дол. США…», ну і там багато ще чого…
Але, знову ж беру зі звіту: «При цьому, на запит слідчої комісії, яка піднімала це питання у 2002 році, про надання копії документів, що підвереджують фактичну поставку нафти, нафтопродуктів та інших матеріально-технічних ресурсів з рф протягом 1993-1994 рр. на суму 250,171 млн. доларів США, Міністерство фінансів України своїм листом …повідомило, що такі документи у розпорядженні міністерства відсутні, при цьому Міністерство фінансів України залік і списання цієї заборгованості не проводило. Крім цього, було встановлено, що установи, що згідно з угодою мали б отримувати поставлену рф нафту та інші матеріально-технічні ресурси, були ліквідовані або реорганізовані». Ну і знову ж установи реорганізовані, звітність відсутня, але Україна зброєю гасить борги. Питається – за що?
Я не буду далі цитувати цей звіт ТСК ВР, там багато ще чого цікавого. Той, хто бажає з ним ознайомитися, може ознайомитись із ним за посиланням https://www.ukrmilitary.com/2019/06/tsk-dodatok7.html.
Але питання залишається. Чому, коли цей звіт був опублікований ще у червні 2019 року, до сьогоднішнього дня немає на нього відповіді правоохоронних органів?