Зеленський презентував «План Перемоги України» у Верховній Раді – аналіз

Українці всього світу тривалий час не могли зрозуміти, чому довгообіцяний «План перемоги України» Зеленського не показують власне самим українцям, а про його деталі ми змушені дізнаватись на рівні чуток із провідних західних медіа. 

16 жовтня президент Зеленський нарешті презентував його Верховній Раді України та українцям. Щоправда, забігаючи наперед, можу сказати, що запитань від того не стало менше. Скоріше навпаки.

Пункти плану Зеленського такі:

1. Запрошення України в НАТО нині, до закінчення війни.

2. Посилення оборони. Зокрема, йдеться про продовження операцій ЗСУ на території росії та зняття обмежень щодо ударів по її території.

3. Неядерне стримування росії та отримання конкретних видів озброєнь.

4. Розвиток стратегічно-економічного потенціалу України та посилення санкцій проти росії.

5. Цей пункт розрахований на післявоєнний час і пов’язаний із тим, що українські військові можуть застосовувати свій досвід для зміцнення оборони НАТО та Європи. Контингент США зможуть замінити українські військові.

Проаналізуймо покроково кожен з цих пунктів.

Запрошення України в НАТО ще до закінчення війни

Ще до повномасштабного вторгнення я наголошував, що Україні необхідно вступити в НАТО (на відміну від ЄС, економічна частина угоди з яким робить нас сировинною базою). Проте після 24 лютого 2022 року це питання потребує дуже важливих прагматичних уточнень.

Стати частиною НАТО – не є нашою самоціллю. Увійти туди ми, українці, прагнемо, очікуючи отримати безпекову співпрацю із Західними партнерами та захист на випадок нападу московії на нас. 

Чи можемо ми отримати військовий захист від НАТО до моменту, поки не буде закінчена війна з рф? Очевидно, що ні. Військові НАТО не будуть воювати за Україну проти московської армії принаймні до того часу, поки не спалахне гаряча фаза Третьої світової. Якщо спалахне. Більш гаряча ніж зараз, адже ще в далекому 2015 році Папа Римський Франциск сказав, що Третя світова вже йде, коментуючи військові дії на Донбасі.

Додайте сюди постійне побоювання майже всіх західних лідерів щодо ядерної ескалації на тлі брязкання путіном ядерною зброєю. У підтвердження моїх слів, після презентації плану Зеленським у ВР новий генеральний секретар НАТО Марк Рютте сказав наступне:

«На цей момент виглядає, що Україна буде 33-м членом. Але, можливо, перед ними вирине хтось інший. Але Україна буде членом НАТО у майбутньому. Це те, що ми вирішили у Вашингтоні. Тож питання зараз – про хронологію.

Тож якщо є конкретне питання "Коли?", я не можу дати на нього відповідь зараз, на цей момент. Але ми працюємо над усіма цими напрямками, щоб насправді вони одного дня стали членом НАТО».

Про це Рютте сказав, прибувши на зустріч міністрів оборони країн
НАТО в Брюсселі у четвер. Водночас він утримався від того, щоб сказати, чи стали держави Альянсу більш прихильними до пропозиції такого запрошення Україні.

З точки зору прагматизму, українцям конче необхідно зрозуміти: чим принципово буде відрізнятись наявність «запрошення в НАТО» із тим станом речей, що є зараз? Що фактично для нас зміниться в реальному фізичному світі в умовах найбільшої війни на планеті з часів Другої світової?

Але і це ще не все. Одна із формальних підстав путіна для повномасштабного нападу – «розширення НАТО на Схід». Пишу «формальних», бо захоплення України розроблялось і реалізовувалось кремлівської верхівкою принаймні з часів нашого ядерного роззброєння. Окрім цього, з 2022 року до НАТО були доєднані Швеція та Фінляндія – відповідно НАТО вже впритул наблизилось до московії. Кремлівські пропагандисти можуть говорити «шаріковщину» із розряду «так то ж на Північ, а не на Схід», але суті це не змінює.

В умовах, коли вся ліволіберальна західна преса та політики говорять про якийсь «мирний договорняк» із росією, виникає питання – чи піде сам путін на такий «договорняк», частиною якого буде прийняття України (в якійсь частині) в НАТО? І якщо навіть гіпотетично путін здатний на таке погодитись, то за яких конкретно умов? Ситуація на фронті зараз сприятлива саме для нього. То яке ж тоді справжнє завдання 1 пункту плану Зеленського?

Посилення оборони

Другий пункт плану передбачає отримання Україною великої кількості сучасного озброєння для отримання переваги на полі бою. Цей пункт містить таємний додаток, у якому, судячи зі слів Володимира Зеленського, є конкретний перелік озброєння, яке нам потрібно. 

З потребою ЗСУ в отриманні сучасної зброї та у потрібній кількості я повністю погоджуюсь. Але хіба раніше Захід не знав, що ми маємо таку критичну потребу? Хіба не знала про це адміністрація Байдена у 2022 році? Під час розбиття бліцкригу? Харківської контрнаступальної операції? Підготовки до розрекламованого контрнаступу? Під час дії закону про лендліз, який давав можливість Байдену передавати нам озброєння і передбачав можливість здійснювати це фактично безкоштовно та у величезних обсягах? Хіба ні?

Тоді виникає логічне запитання – що змінилось? Чи готові нам надати все те, що є необхідним? 

Свого часу Міністерство оборони Естонії проаналізувало, що для отримання Україною військової переваги над рф необхідно, щоб всі Західні партнери надали допомогу в розмірі 0,25 сотих від 1% свого ВВП. І подали приклад. І Польща на чолі із націоналістами також це зробила. Але не США, які є гарантами нашої безпеки відповідно до Будапештського меморандуму. 

Так що змінилось? Якщо прийде Гарріс, то це буде пряме продовження політики Байдена. Зважаючи на ресурсну перевагу рф та меншу кількість населення, для України це повільний кривавий виснажливий шлях до поразки.

Якщо прийде Трамп, то він обіцяє посадити путіна і Зеленського за стіл перемовин. Але деталі – невідомі. Цілком може бути, що й досі невизначені. То що тоді?

І останнє, найлогічніше питання щодо другого пункту: а де тут наше українське озброєння, включно з далекобійними ракетами, боєприпасами тощо. Без планування і втілення масштабного виробництва українським ВПК цей пункт звучить, як «дайте нам суперзброю і побачите, якими крутими ми будемо». 

Продовжу цитатою військового офіцера Юрія Касьянова: «План чудовий. Мені він дуже подобається. Навіть більше, ніж п’ятирічний план кинути палити, або навіть семирічний план кинути пити. Навіть більше, ніж план почати бігати щоранку і щочетверга ходити в спортзал. Чудовий план для партнерів. Чарівний. Тільки одне питання: а ми то що будемо робити за цим планом?.. Як ми самі збираємося перемагати?..»

Стримування російської агресії

Під нього є таємний додаток, до якого мають доступ лідери США, Британії, Італії. Україна пропонує розмістити на своїй території комплексний неядерний пакет стримування подальшої російської агресії.

Щодо мотивації надання такого озброєння – залишаються в силі всі вищенаписані тези. Потрібно лише додати ще одне: а як на це буде реагувати путін? 

Зеленський публічно (!) каже, що нам потрібний неядерний пакет стримування, щоб московія боялась повторно нападати, бо знатиме, що отримає страшну нищівну відповідь. 

То путін буде просто чекати? Чи цей пункт стане можливим лише після виконання перших двох? І знову ж таки – питання ядерних погроз? 

Ці всі логічні запитання я пишу для того, щоб показати, що справжня перемога України можлива, але тільки за конкретних умов, які, зокрема, передбачатимуть і внутрішні зміни та очищення. Ми мусимо ставити такі запитання та чесно шукати відповіді, самообман в цьому випадку є шляхом до нашого самознищення.

Стратегічно-економічний потенціал України

Зеленський заявив, що у наших надрах є трильйони доларів (!!!) і цей ресурс не повинен потрапити до путіна, а ми разом із західними партнерами повинні його використовувати. І далі почав перераховувати: «уран, титан…». Після згадки «титану» на другому місці брехня Володимира Зеленського вже є очевидною. Адже лише кілька днів тому найбільшого виробника титану в Україні продали.

9 жовтня 2024 року Фонд держмайна України (ФДМУ) продав «Об’єднану гірничо-хімічну компанію» (ОГХК) за 3,94 млрд грн (87,1 млн євро). ОГХК використовує титанові родовища, досліджений обсяг запасів яких перевищує 12 мільйонів тонн!

Запаси стратегічної сировини – титану – були продані разом із виробничими потужностями за ціною торговельного центру в Києві! Масштаби цинізму влади Зеленського-Єрмака просто не мають меж! І це все під час повномасштабної війни. 

Низьку ціну продажу компанії обґрунтували тим, що війна та впали світові ціни на титанову сировину – ільменіт.

З іншого боку, навіщо взагалі продавати, якщо війна і впали ціни на сировину, що видобувається компанією? Проте титан від того не перестає бути надзвичайно цінним стратегічним ресурсом! 

Зеленський вкотре показав себе як майстра «хуцпи» – особливо цинічного різновиду брехні. 

У наших надрах зосереджені не трильйони, а десятки трильйонів доларів. Проте Зеленський-Єрмак цинічно розпродають Українську землю і надра, всупереч логіці, економічним законам та Конституції України (статті 13-14). 

Далі – навіть не бачу сенсу щось коментувати з цього приводу.

П’ятий пункт – розрахований на післявоєнний час

Український досвід має бути використаний для всього Альянсу і захисту Європи. Київ пропонує заміщення американських військових у Європі українськими після війни.

З точки зору логіки, цей пункт правильний. І навіть може зацікавити владу США, адже дасть можливість забрати частину американських військових із Європи. Що, зокрема, дозволить зекономити гроші американських платників податків. Держави ЄС же тоді можуть отримати доступ до безцінного досвіду ведення сучасної війни. Який, фактично, зараз мають лише ЗСУ та московська окупаційно-загарбницька армія. 

Підозрюю, що саме отримання бойового досвіду сучасної війни є однією із ключових причин створення путіним так званого «особливого бурятського батальйону» – зі складу солдат північнокорейської армії. Орієнтовна кількість батальйону «московських корейців» становить 3000. Щодо їхньої «якості» красномовно свідчить наступний факт: 18 військовослужбовців із Північної Кореї вже скоїли втечу з позицій на кордоні Брянської та Курської областей на московії. Водночас, за інформацією розвідки, на Далекому Сході росії зараз проходить підготовка 10 тисяч північнокорейських військових для участі у війні проти України. До цієї теми повернемося у наступних дайджестах.

Проте цей досвід західні армії і так стараються максимально переймати, зокрема від українських інструкторів, що супроводжують наших воїнів під час навчань в країнах ЄС.

Крім того, є ще одне питання: а якими будуть геополітичні умови після завершення україно-московської війни?

Уявіть собі сценарій, бойові дії в Україні як мінімум заморозились, Україну приймають в НАТО і розпочинається війна США проти Китаю. Що тоді? Чи це неможливий сценарій, який не потрібно враховувати?

Підсумовуючи все вищенаписане, можу з сумом констатувати, що Зеленський залишається символом перемоги форми над змістом. У 2019 році переміг не Зеленський, а «голограма Голобородька» із серіалу «Слуга Народу», яка пообіцяла дати українцям все. І частина українців надіялась та повірила. Дві третини виборців голосували проти Порошенка та його дій (часто – злочинних) після втечі Януковича. 

«План Перемоги України», презентований Зеленським, не має майже нічого спільного із реальністю. А його презентація Зеленським після отримання негативних відповідей щодо певних пунктів (зокрема, використання далекобійної зброї) від президента США Джо Байдена та прем’єр-міністра Великої Британії Кіра Страмера, може навпаки нас ще більше віддалити від західних партнерів. Без допомоги яких ми зараз не можемо. 

Після презентації плану у Верховній Раді Зеленський поспілкувався із Байденом, а наступного дня вирушив презентувати його до Ради ЄС.

Результати ми зможемо оцінити вже незабаром. Комюніке Білого дому після телефонної розмови президентів України та США у середу повідомляє:

«У межах цих зусиль у листопаді 2024 року президент Байден проведе віртуальне засідання Контактної групи з питань оборони України на рівні лідерів, де координуватимуть з міжнародними партнерами додаткову допомогу для України». 

12 жовтня Джо Байден мав головувати на засіданні на рівні лідерів країн та урядів контактної групи з питань допомоги Україні – формату «Рамштайн». Однак через наближення урагану «Мілтон» до узбережжя Флориди він скасував свою поїздку до Європи. 

На початку листопада вся увага американської політики буде зосереджена на виборах, а боротьба колишнього президента Дональда Трампа та нинішнього віцепрезидента Камали Гарріс стає все жорсткішою.

Тому є всі підстави очікувати, що чергове засідання «Рамштайну» із головуванням Байдена, попри оголошення щодо надання чергових пакетів допомоги Україні, не ухвалюватиме доленосних для нас рішень. В очікуванні кінцевих результатів виборів президента США.

На завершення хочу запросити нашу українську діаспору в США неодмінно проголосувати на виборах президента США. Незалежно від Вашого вибору – неодмінно беріть участь у політичному житті своєї держави!