У рідну школу повертатись час

Як швидко промайнуло тепле літо. Непомітно підкралася осінь із прохолодними ночами, жаркими днями, несподіваним вітром та дощами. Все змінюється у природі, тим самим повідомляючи, що вже час нашій Рідній Школі відчиняти двері для галасливої дітвори.

Новий начальний рік у школі Українознавства урочисто розпочався у суботу, 7 вересня під супровід неочікуваного холоду та різкого вітру. Святково прикрашене подвір’я, влучне музичне оформлення, мозаїка вишиванок – все сприяло хорошому настрою та допомагало перебороти осінню прохолоду. Коли прозвучало кілька акордів Запорізького маршу, директорка Рідної Школи пані Оля Новачинська із захопленням та гордістю оголосила про початок традиційного «Свята Першого Дзвоника» та представила ведучих святкового дійства – Юлію Білоус та Юрія Березу. Дивлячись на цих таких дорослих, але водночас ще дітей, серце наповнюється теплом та надією, що наша рідна Україна має гідне продовження свого невмирущого роду. Юлія та Юрій, які є майбутніми випускниками, заклично повідомили про внесення та підняття державних прапорів, а також оголосили про звучання Американського та Українського Гімнів:

Хай Гімн звучить велично й дружньо.

Слова його відчуємо в серцях.

Хай згинуть вороги всі осоружні, 

І гордо майорить наш синьо-жовтий стяг!

Усі присутні на святі долучилилися до співу, і вся околиця заповнилася патріотичними звуками, прохолодний вітер з легкістю підхопив мелодію та поніс її до нашої далекої, але такої рідної України. Адже хоча ми всі перебуваємо на американському континенті, наші думки завжди із Батьківщиною, особливо у цей важкий, тривожний час. Тому і рідношкільна традиційна подія не оминула можливості пригадати усім, що Україна все ще у вогні. Все ще гинуть військові, захищаючи кордони держави, все ще гинуть цивільні люди через те, що вони українці. Ведучі закликали вшанувати пам’ять загиблих героїв та тисячі невинних українців, чиє життя обірвала ця підступна війна, а також мільйонів українців, які сотнями років боролися і полягли за долю Україну, хвилиною мовчання. Дорого заплачено за нашу свободу та територіальну цілісність, тому цього не можна забувати та не можна пробачати.

Перегорнувши сумну стрінку урочистостей, Юлія та Юрій привітали новоприбулих учнів у стінах Рідної Школи, запросивши до вітального слова третьокласників. Сміливо та дзвінко звучали їхні слова, ще раз доводячи, що де б ми не були – ми з України і ми українці. Звичайно, не обійшлося без чудової української пісні. Музичний твір «Перший дзвоник» для всіх присутніх виконали учні п’ятого класу під вмілим керівництвом вчителя музики пані Галини Іщук. Надзвичайно приємно знати та бачити, що Школа Українознавства у Детройті є тим місцем, звідки виходять розумні та талановиті молоді люди, що стануть гідним майбутнім поколінням.

До вітань з нагоди початку нового навчального року долучилася голова рідношкільної сім’ї пані Оля Новачинська, нагадавши про найголовнішу мету Рідної Школи: вивчати, збагачувати, плекати знання про цінність історії та культури нашої нації. Окрім цього пані директорка оголосила гасло цього року – «Рідна мова – життя основа». Чи розуміємо ми важливість цього виразу? Чи знаємо, що кожен з нас несе відповідальнісь за втілення цих слів у життя? Потрібно мати непохитну віру в те, що всі, хто приходить до суботньої школи вже утверджують нашу українську мову як мову незламних, мову відважних, мову невмирущих, мову, що спонукає до життя, навіть якщо заради неї доводиться вмирати. 

Невід’ємним доповненням свята стало душевне благословення отця Мирослава Думича, який не лише звернувся із мудрими словами, а й поблагословив школярів, учителів та гостей події святою водою. Отець Мирослав поділився особистим досвідом, коли у розмові йому довелося почути фразу «забагато українського». Його відповідь була очевидною, що не може щирому патріоту бути забагато українського. Така думка навіть не сміє приходити у голову тих, хто не просто називає себе українцем, а дійсно ним є у діях. Як завжди слова отця були влучними, безкомпромісними, живими, тому немає сумніву – вони торкнулися кожного слухача і вселили надію на світле майбутнє.

Приємним доповненням до свята стали несподівані гості в особі волонтера Андрія Синютки та воїна Збройних Сил України Олександра Півнєва, який вже був присутній у Рідній Школі на Святі Останнього дзвоника у 2017 році. Цікаво було дізнатися, що Олександр є вчителем в цивільному житті і з власного досвіду знає, як важливо бути освіченим і передавати патріотичний дух майбутнім поколінням. Символічно, що ці непересічні люди своїм життєвим досвідом дають нам один із найважливіших лекцій життя – пам’ятай, хто ти і де твоя Батьківщина та завжди виконуй свій обов’язок перед нею. Користуючись нагодою, у присутності всіх школярів, учителів та батьків, директор рідної Школи передала пану Синютці зібрані учнями $10 000, які його волонтерська організація передасть від школярів на потреби української армії. Залишається ще раз додати, що українці разом – сила, де би вони не були.

Коли подячні оплески стихли, до мікрофонів запросили першокласників. Такі ще невпевненні та безпосередні, наші молодші друзі, засипали усіх присутніх святковими вітальними словами, показуючи свою непохитну готовнісь бути гідними учнями української суботньої школи та вірними патріотами своєї Батьківщини. Вересневе рідношкільне свято не може обійтися без оголошення усіх тих, хто тримає цей заклад у своїх вмілих руках. Пані Новачинська з радістю представила адміністрацію та педагогічний колектив Школи Українознавства, вручаючи символічне яблуко із повідомленням, яке буде надихати кожного працівника протягом всього навчального року. 

Свято добігало кінця, і наступив час для традиційного звучання першого дзвоника. Право виконати цю почесну місію було надано учневі 11 класу Миколі Глух та учениці 1 класу Вероніці Сисак. На перший погляд, звична та знайома традиція навіяла одночасно і сум, і радість, адже для Миколи та інших випускників це був останній Перший дзвоник, а для Вероніки та її однокласників – це перший, офіційний Перший дзвоник. Всі присутні переживали розмаїття емоцій на цьому святі, але звучання двоника подало сигнал про початок чергового навчального року, сповненного мозаїкою подій, зустрічей, перемог. Цей звук також закликав усіх випускників урочисто провести першокласників до класних кімнат та розпочати захопливу мандрівку Країною Знань. Їхньому прикладу послідувала уся школа та під звуки козацького маршу учні та вчителі вирушили до своїх класів. Поки гості свята розходилися, подвір’я школи заповнили звуки патріотичних українських пісень. Традиційно звуковий шматок роботи відмінно виконав незмінний звукорежисер школи пан Андрій Дутка.

Розгорнуто ще одну освітню сторінку розміром у цілий рік. Дуже сильно хочеться вірити, що це буде не лише успішний рік шкільний, а рік довгоочікуваної, щиро вимоленої, вистражданої і обов’язково неминучої перемоги. Нехай натхнення буде поруч із кожним, хто сіє зерно науки, нехай Бог оберегіє всіх, хто відкриває йому своє серце, нехай наша дорога Україна впевнено торує свій визвольний шлях, а рідношкільна сім’я буде їй надійною підтримкою.

Так в добру путь із вірою в майбутнє

Це свято- ніби ранішня зоря,

Яке вогнем засяє променистим

Бо знань зерном живе уся земля!

Про автора: Софія Коваль –
класний керівник 4б класу.