«Країна мрій»?.. Але яких?

Погляди редакції можуть не збігатися з окремими твердженнями, наведеними у тексті

Цікавий поштовх до роздумів дав вислів відомого американського актора Мела Гібсона, який все своє життя провів на екрані великої «фабрики мрій» – Голлівуду:

«Це може виказати мій вік, але я ще пам’ятаю часи, коли ми боролися з комуністами, а не обирали їх…»

Чому такий гострий вислів лунає від харизматичного чоловіка, що відомий і своїм акторством, і бурхливим особистим життям, і неприборканим характером – забіяка, ловелас, батько дев’яти дітей, що має час і на продюсування своїх фільмів, і на висловлення активної громадської позиції. І власне ця позиція відокремлює Мела і ще кілька його колег серед того різнобарвного калейдоскопу марнославства, що бурхливою повінню заливає не тільки Америку, а й всю західну цивілізацію… Про що йдеться? Де пан Гібсон побачив комунізм в Америці?

А не бачити його дуже важко, особливо для нас, людей, що пам’ятають обриси цієї потвори ще з дитинства – ми ж народилися в «країні мрій про комуністичне майбутнє», так колись називали «союз радянських соціалістичних…»

Уявно тисну руку непокірному чоловікові Мелу – він чудово відчув, яку «країну мрій» нам зараз пропонують збудувати ті, що рвуться до влади знову, не зважаючи на згарище, на яке перетворилася Америка власне під їхнім «чуттєвим керівництвом» за останні чотири роки.

Перепрошую за оригінальні вставки в лапках, але чомусь тільки такими шаблонними формулюваннями можу описувати те, що спостерігаю останнім часом: стиль брежнєвського застою, який спотворив моє дитинство, але дав збільшувальне скло, через яке намагаюся показати несподівані паралелі між тим, що я вже бачила давно, в минулому житті, і чого спантеличено не бачать ситі американці сьогодні.

Виявляється, у США з 2019 року існує комуністична партія, https://www.cpusa.org/.

Там вам запропонують навіть «класи марксизму», тобто марксизм-ленінізм живий і досі, і на ньому виховують молодь у США. Там ви побачите червоний прапор з серпом і молотом, прочитаєте про «загнивающий капіталізм і світле майбутнє розвинутого соціалізму». Мороз по шкірі, чи не так?

Але повернемося до пана Гібсона, який так впевнено вже пояснив колись, що таке бути патріотом у фільмі «Патріот». Він гірко підмітив про «обираємо комуністів», і це варте уваги. Адже в страшному сні неможливо уявити, як далеко і глибоко зайшли метастази комуністичної інфекції в тіло вільної Америки. 

Наприклад, батько Камали Гарріс, кандидата в президенти від демократичної партії, викладав радикальну марксистську політекономію в американському університеті. Першим в «почесному списку» лівих американських політиків є відомий комуняка Берні Сандерс.

Програми партії комуністів США та демократів місцями є сполученими посудинами, в яких за законами фізики і політики булькає та сама ідея «всеобщего коммунистического братства и равенства», яку зомбували в СРСР, а тепер ще і в Північній Кореї та деяких інших «прогресивних» режимах.

Елементи цієї програми явно цвітуть в американській загальноосвітній системі, початок засівається ще в дитсадках, продовжується в школах і вже бурхливо плодоносить в коледжах та університетах. Світоглядна війна завжди передує фізичній. 

Пам’ятаєте слова з радянських методичок про «советская семья как ячейка коммунистического общества»? Так от, сучасний напрямок «рівності та інклюзивності», який такий милий душі «наших комуністів-соціалістів» вже так реформувався «в ногу з часом»… От що буде «потім» – це дійсно страшно. 

Буде (зрештою, це вже є) знищення інституту сім’ї, бо батьки, які насмілюються (!) протестувати проти перешивання і хімічної та хірургічної кастрації їхньої дитини в гендерних клініках, позбавляються батьківських прав.

Вашим діткам з п’ятирічного віку старанно пояснюють премудрості дорослого статевого життя, і не тільки «класично-традиційного», особливо зосереджуючись на «потрібності» всіх видів сексуальних контактів, що починаються з букви «о» чи «а», люб’язно акцентуючи увагу на «любити всіх», і спеціальними книжечками й анімацією пояснять, як саме це треба робити. І найсумніше, що це не вигадки конспірологічних теорій, а реальність, яку ми вже спостерігаємо в школах.

Підліткам наказали призвичаїти своїх батьків до нових звернень, де між «він» і «вона» якимось дивним чином влізли ще кілька десятків нікому незрозумілих гендерних специфікацій, а «мама» і «тато» вже не є політично коректними, та навіть слово «жінка» і чоловік» – фу, це ж пережиток «буржуазного минулого, товарищи». Навчають, як особливо сміливим «відмінникам» подавати до суду на батьків, які «народили мене без моєї згоди».

Ні, це не жарти, навіть на своїй передвиборчій конференції в Чикаго демократична партія здивувала дуже оригінальним «додатком» – модерновою скульптурою пристрою для попередження вагітності і навіть більше – мобільними абортаріями біля входу, в яких охочим все зроблять безоплатно, плюс і вазектомія як бонус для … для тих підвидів гомосапієнс, в яких репродуктивна система ще якось працює їм на біду.

Щоб ви не думали про малі масштаби нових комуністів, можна пригадати їхні здобутки в щоденних навалах нелегальних емігрантів (понад десять тисяч), яких утримують за наші кошти, за наші податки. Шалена інфляція, рекордні ціни на пальне, збільшення боргів громадян та кількості тих, хто не може собі дозволити гідного рівня життя.

Свідоме перекручення фактів, відверта брехня, замовчування правди (навіть наш фейсбуковий магнат зізнався в маніпуляціях відомостями у виборчому процесі, але не українські псевдо журналісти, вони тверді, як кремінь) – це чергова яма, в яку женуть Україну, що й без того ледве жива і стікає кров’ю…

Українська влада зробила все для того, щоб світ бачив Україну як корумпований придаток демократичної системи США.

Вдячні поклони «за двопартійну підтримку народу США» звучать фальшиво, бо вдячність української влади та її служок, включно з посольством України у США, виглядають як свідоме глузування – насправді ми бачимо тільки солідне відпрацювання певних зобов’язань перед своєю партією. Крім того, при дуже реальній перспективі підходу до Вашингтону консервативного президента і різкої зміни американського політичного курсу, що дійсно дуже «на часі», українське суспільство вводиться в оману, видаючи пропаганду за дієвість.

Не треба бути професійним політтехнологом, щоб зрозуміти – безупинне поливання брудом консервативно налаштованої частини Америки і, зокрема кандидата від Республіканської партії буде ведмежою послугою для майбутньої України.

Україна була, є і буде країною з традиційними консервативними цінностями, але цей штучно спровокований нахил вліво вже дає небезпечні тріщини.

Якщо буде сильною Америка – буде сильним і світ, і все буде добре з Україною. Ми скучили за такою Америкою – непорушною, могутньою і вільною. Україні теж не пасують білі кролики «країни мрій», що колись топталися по нашому прапору, пам’ятаєте? Україні не потрібні «уроки щастя» в сльозах, не потрібні штучні пластилінові «міністерства єдності».

Нас об’єднує віра в перемогу і спокійне майбутнє для наших дітей, за яке проливає кров наша нація сьогодні. Мріяти теж треба правильно.