Іловайський котел – спільна операція олігархічної системи та кремля
29 серпня українці відзначають День пам'яті Захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Приурочена ця сумна дата до «Іловайського котла», 10-ті роковини якого ми зустрічаємо в 2024. Пропоную увазі наших читачів свою статтю, написану ще до повномасштабного вторгнення - у 2021 році. Проте вона не втратила своєї актуальності і до сьогодні. Вічна пам'ять українським воїнам!
Згадаймо тепер усі серпень 2014 року. Пів року минуло з часу Майдану. Патріоти роблять все, що можуть – заради того, щоб Україна вистояла у війні з росією. Усі активні патріотичні сили зайняті війною з московією тією чи іншою мірою. Пасіонарії, що самоорганізувались на Майдані, під впливом зовнішньої загрози породили два колосальні явища: Добровольчий та Волонтерський Рухи. Фактично, добровольців та волонтерів можна вважати продовженням Майдану або новою формою козацтва, віддаючи шану славним традиціям частини наших предків.
Українські люди несуть останні гроші, витрачають свої сили, жертвують своїми життями. Українська патріотична мотивація – просто колосальна. Найвища з тих, які доводилось спостерігати.
З 6 до 31 серпня відбувались бої за Іловайськ, частина з яких отримала назву «Іловайського котла». Формування його прогнозувалось багатьма військовими експертами ще за кілька тижнів, але вище військове керівництво країни все одно «випадково» створило всі передумови для масового знищення українських воїнів.
В Києві відбувався парад, тоді як під Іловайськом все готувалось до братської могили українських воїнів. Четверо офіцерів в Києві на параді до Дня Незалежності 24 серпня 2014 року стали спиною до Порошенка. Знаючи, що відбувається на Сході. І маючи німе запитання: що робить вся та техніка й особовий склад на параді в Києві, коли треба рятувати своїх?! Чому не піднята авіація? Чому не введено воєнного стану? Чому не відбувається повної мобілізації та передислокацій всіх військ? І ще багато інших питань.
Але президента Порошенка до 2016 року повністю влаштовувала зрадлива поведінка і стримування українських воїнів від активних дій. Саме тому в червні, після приїзду «подружки путіна», він дав наказ про одностороннє припинення вогню, і українські війська відступали, зокрема з території Луганська (туди вже зайшов батальйон «Айдар» на момент наказу, а московські колаборанти втікали з міста). А у 2016 році Порошенко почав готуватись до наступних виборів і різко змінив риторику – став «патріотом, що воює», завернувши свої злочини та зраду у вишиванку під гаслом: «армія, мова, віра».
Внаслідок зради вищого військового керівництва, недолугих непрофесійних дій окремих генералів відбувається оточення наших військ, основна частина якого припадає на добровольців. Людей, які стали живим щитом між Україною та російськими військами. І тих людей знищують – брутально, цинічно, внаслідок зради, брехні та продажності. ЗМІ в цей час просто брешуть. Посадові особи, включно з Порошенком – також. Кажуть, що у нас там ледь не перемога. Люди – розгублені, що робити – невідомо. Адже йде війна. Є розуміння того, що на Банковій одні зрадники замінили інших, але що робити – неясно.
Акція під Адміністрацією президента. Приходить 250-300 людей! Для мене особисто це був страшний удар. Я не думав, що в умовах війни українці не вийдуть на захист своїх воїнів. Зараз я вже розумію глибину і цинізм методів олігархічної системи, яка через своїх речників в ЗМІ просто відверто брехала, поки наших воїнів вбивали. Але від того менше не болить. 300 людей прийшло підтримати українських воїнів. 300!!! Не тисяч. Болить це питання мільйонам, дуже болить – сотням тисяч, а прийшло 300. Чому?!
З них 50 чи то проплачених, чи то зомбованих кричать «Семенченка в міністра оборони». Інші – прийшли підтримати, але не знають, що робити. Проте йдеться наразі не про те, а про кількість. Так сталося тому, що спрацювала система. Кланово-олігархічна система, споріднена з кремлем, що почала відновлюватись після Майдану. Відбувається зрада, добровольців закопують у братські могили – тут не просто зрада, а повний збіг інтересів і кремля, і олігархату. Чому? Бо добровольці – це ті, хто готовий зі зброєю в руках захищати Україну від будь-яких ворогів і не зважати при цьому на відсутність забезпечення або неправовий статус – у нас же АТО, а не війна. Доброволець мотивований захищати Український Народ. І коли доброволець взяв в руки зброю – то для того, щоб вбивати за Україну. І його не стримують високі погони чи відсутність наказу. Навпаки, добровольці готові багатьох генералів-полковників розстрілювати, не дуже заморочуючись питаннями статусності та багатства зрадників. В той час, коли СБУ та МВС здавали Схід, добровольці зупиняли московську пошесть.
І от – частину добровольців як актуальну і вже озброєну загрозу олігархічній системі – залишають в оточенні. І не надають допомоги. Тривалий час. Речників АТО змушують розповідати казки про «5 загиблих, 9 поранених», тоді як ті, хто має прямий зв’язок, володіють інформацією про десятки та сотні загиблих під час окремих обстрілів.
Це стало можливо, бо всі ланки системи діяли узгоджено, особливо її інформаційна частина, яка займалася потрібною брехнею та напівправдою. Людей розвели, не розповідаючи вчасно правду, замінивши її на цинічну брехню.
Ті сили, що мусили б структурувати людей заради подолання таких речей – політичні партії – не розпочинали протест. Бо не було команди хазяїв – олігархів. Бо всім хазяям добровольці – як кістка в горлі. Позиція олігархів щодо добровольців достатньо очевидна – використовувати, поки є можливість, а потім – знищити.
Які результати Іловайського котла? Кілька тисяч загиблих українських воїнів, втрачена стратегічна територія, покинута техніка, величезна кількість загиблих серед цивільного населення. А що далі? Ми когось покарали? Генералітет і вище командування понесли відповідальність? Ні. Але матеріали засекретили. Щоб холопи раніше часу не бачили, як знищували їхніх захисників. Навіть Руслана Хомчака (безпосередньо перебував там і втікав звідти, покинувши людей, які з ним приїхали), Петра Литвина (брат колишнього голови Верховної Ради) та Валерія Гелетея (міністр оборони на той час) не покарали, хоч їхня вина абсолютно очевидна! Не покарали тому, що вони виконували завдання Системи!
Окремо серед списку тих генералів, які мають відповісти за Іловайськ, є Василь Грицак. Адже оскільки всупереч Конституції та закону «Про Оборону» не було введено воєнний стан, а так зване АТО – антитерористична операція, то вищою посадовою особою, що мала всім керувати та координувати дії всіх силовиків, був керівник Антитерористичного центру та одночасно заступник голови Служби безпеки України – Василь Грицак. Той самий, який потім, вдаючи із себе патріота, повернувся спиною до Зеленського (цей вчинок, як на мене – правильний). Той самий, що стояв поруч із Медведчуком під час його спілкування із московськими колаборантами з ДНР (плівки, оприлюднені Бігусом). Так от, Петро Порошенко настільки високо оцінив дії Василя Грицака, що потім призначив його головою СБУ.
Армійські структури, силовий та правоохоронний блок мають дуже чіткий розподіл своїх повноважень та обов’язків. Введення АТО, потім ООС – порушило Конституцію та зламало всю юридичну систему. І саме цей злочин породив колективну безвідповідальність вищого командування України, навіть за такі речі, як Іловайськ чи Дебальцеве. Це, до речі, дуже яскрава ілюстрація того, чому настільки важливо дотримуватись принципу «верховенства права». Найстрашніші злочини проти України починаються саме з його порушення. З невведення воєнного стану, незаконного розпуску Верховної Ради, запуску антиконституційного ринку землі (розпродажу України – землі та надр), блокування роботи Конституційного Суду тощо. Це страшні злочини із жахливими наслідками. Іловайський котел тому є дуже болючим прикладом.
Пройшло 10 років від вбивства Небесної Сотні, і з часу Іловайського котла. Правди – немає, ніхто не покараний.
Тому запам’ятайте для себе раз і назавжди! Хочете вшанувати пам’ять Героїв – усвідомлено згуртовано працюйте на благо України! Ламайте злочинну Систему, карайте зрадників, гуртуйтесь та будуйте нову! Але за жодних обставин не кажіть, що втомились! Прийшли думки про втому, наступає апатія та зневіра – згадайте Героїв. Вшануйте їх. Своєю свідомою дією.
«..Лупайте сю скалу!
Нехай ні жар, ні холод
Не спинить вас! Зносіть
і труд, і спрагу, й голод,
Бо вам призначено
скалу сесю розбить…»
(Іван Франко)