Іван Марчук: Дайте мені тисячу років – і я розмалюю небо!
Новий вернісаж Івана Марчука «Космічна містерія життя» відкрився у Києві та діятиме до 29 вересня.
Є таланти, яких не торкається «зірковість». Можливо, тому вони справді геніальні. Саме Іван Марчук потрапив до когорти «Сто геніїв сучасності» за рейтингом британської газети «Дейлі телеграф».
Пригадую випадок. Років сім тому я випадково і водночас невипадково завітала на його виставку на Терещенківській у Києві. Майстер був там. Залюбки спілкувався з поціновувачами. Коли я звернула увагу, що одним з головних героїв його картин є Сонце, він почув мою думку та запросив до себе у майстерню. Так робить тоді, коли відчуває у співрозмовнику ниточку душевної близькості. Проте тоді я так і не скористалася запрошенням, про що досі шкодую. 
Натомість дуже зраділа, дізнавшись про розгорнутий 7 серпня вернісаж Івана Марчука «Космічна містерія життя» в Музеї історії міста Києва. І та радість – виправдана. Бо коли бачиш «Мадонну» Марчука, то розумієш: навіть крізь війну могутній Український Дух проростає золотою квіткою у світовій культурі.
Виявляється, роботи для виставки надали 7 музеїв України та близько 20 приватних колекціонерів. Зокрема, відомо, що роботи Івана Марчука зголосилися представити Хмельницький художній музей, Сумський обласний художній музей, Національний художній музей, Музей Тараса Шевченка, Канівський заповідник, Приватний музей сучасного українського мистецтва.
З початком повномасштабного вторгнення московитів Іван Степанович вимушено емігрував до Австрії. Одначе 88-річний Майстер тримає міцний зв’язок з Україною. Звернувся з вдячністю до організаторів виставки:
«Моя щира вдячність всім причетним до організації цієї події, особливо – творчій команді Музею Києва, колекціонеру Андрію Кратюку, керівництву музеїв України, які надали мої твори для експонування, приватним колекціонерам. Із значною кількістю картин я розстався дуже давно і тішуся, що зараз їх зможуть побачити щирі шанувальники мистецтва. Саме ви, мої дорогі шанувальники, надихаєте щодня брати до рук пензля! Далі буде! А зараз запрошую на зустріч з моїми “дітьми”!»
Цікавиий факт: 8 червня цьогоріч Іван Марчук фактично став найдорожчим сучасним художником України. Його пейзаж «Зійшов місяць над Дніпром» продали на аукціоні Goldens за $300 000. Новим власником роботи Марчука став американець, колишній інвестиційний консультант швейцарської фінансової компанії UBS Securities Томас Контенто, який назвав Марчука своїм улюбленим сучасним художником.
Словом, на тижні я з радістю поринула в «Космічну містерію життя» – виставку, що є своєрідною мандрівкою життєвим і творчим шляхом художника: від початків до становлення та всіх зигзагів долі.
Що бачимо? На теренах однієї виставки помістилися 15 різних Марчуків – 15 циклів життя і творчості Майстра. А саме: більше 180 полотен українського генія сучасності – від ранніх картин 60-х років ХХ століття до ключового циклу «Голос моєї душі» та акварелей останніх двох років під час вимушеної еміграції.
Незмінно чарують медитативні пейзажі українського села, фантазійні квіти, абстрактний сюрреалізм, «запльонтані» натюрморти. Водночас можна з цікавістю побачити особисті речі художника, ескізи, світлини, іменну марку, каталоги, газети, журнали, афіші.
Буквально прикипаєш поглядом до картини «Мадонна» з циклу «Голос моєї душі». З того ж циклу магнітами притягують роботи «Силует», «Дилема», «Золота рибка», «Мені ворожка ворожила», «В душі клубочаться тумани».
А також – «Портрет Тараса Григоровича Шевченка» із серії «Шевченкіана»; «Цвітіння в місячну ніч» з циклу «Цвітіння»; «Мелодія у кольорі», «Святковий парад», «Звуки нічної тиші», «З осінніх мелодій» з циклу «Натюрморт»; «Зоряний шлях» з циклу «Біла планета-2». Всього не перерахувати. Треба йти і бачити.
Усі знають, що Іван Марчук 1972 року винайшов особливу авторську техніку малювання – Пльонтанізм, (від подільського діалектного слова «пльонтати», тобто плести, переплітати). Подейкують, так мовила матінка художника, коли розчісувала собі та донькам волосся. Іван Марчук вважає пльонтанізм своїм особистим внеском у світову культуру та не бажає, аби хтось інший його копіював. І його можна зрозуміти.
Принагідно хочеться вклонитися українському Тернопіллю, де 12 травня 1936 року в селі Москалівка Кременецького району прийшов на світ Іван Степанович Марчук. Справді народний художник України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, почесний академік Національної академії мистецтв України, почесний громадянин одразу трьох міст – Києва, Тернополя і Канева. Понад те – почесний член наукової ради Міжнародної академії сучасного мистецтва у Римі.
На виставці можна дізнатися і про життєвий шлях Майстра. Зокрема, про те, як втілилася дитяча мрія – побачити місто Нью-Йорк: 1990 року Іван Марчук оселився саме там. «В Америці я знайшов для себе в’язницю, – зізнавався згодом. – Почувався галерником, прив’язаним до весла. Не бачив білого світу із шостої ранку до одинадцятої вечора. Працював майже не розгинаючись. Нарешті відчув, що таке час, навчився його поважати і берегти». Вродливий холостяк, вільний чоловік, Іван Марчук на другий день перебування в Нью-Йорку піднявся на 104 поверх однієї з веж-близнюків Всесвітнього торгового центру.
Проте 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку Іван Степанович став свідком падіння хмарочосів внаслідок теракту. Трагічні події підштовхнули до повернення в Україну. «Ніколи не думав, що знову буду жити в Україні. Ніколи… Але … Україна мене не відпустила, – стверджує він. – Такої землі, як українська, ніде на світі немає. Я повернувся не в державу Україна, а на землю, до рідної землі. Я пишаюся нею, її красою. Можу сказати, що оселився тут назавжди…»
Відтоді мешкав у Києві на вулиці Саксаганського, а майстерню облаштував на Чикаленка під самим дахом. Працював щоденно і безперервно. Мріяв бути багаторуким Шивою, аби встигнути втілити всі задуми. Казав так: «Мені сумно без картин». Або: «Дайте мені тисячу років – і я розмалюю небо!»
Тоді ще Іван Степанович не знав, що знову доведеться емігрувати через московитське вторгнення у пошуках безпечного місця для життя і творчості.
«Вірю, що світло в нас попереду ще є, бо не може зло побороти добро, а правду приховати брехливий споконвічний ворог. Тому з Україною в серці тримаймо фронт аж до Перемоги», – закликає великий Українець, геній сучасності Іван Марчук.