Дивна тактика

Ніколи не треба пручатися... Дивна тактика. На вас нападає злодій з ножем – не пручайтеся. Вас ґвалтують – не пручайтеся. Вас ґвалтує власна дИржава – не пручайтеся, їх обрали, щоб вас ґвалтувати. Вони краще ніж ви знають, що вам потрібно. На вашу країну напала інша – не пручайтеся. Цим ви мінімізуєте жертви. Потім ви зможете мирно протестувати, ворога замучить совість, він образиться та піде геть. 

Над вами знущаються олігархи з вкраденими державними монополіями – не пручайтеся. Це ж типу такий ринок. Ви що, проти ринку?

Поліцай на вас напав – не пручайтеся. Вони навіть там якийсь закон собі намутили «за непокору». Тому краще дайте йому вас вбити. Бо закон на його боці.

Командир вас послав на штурм без потрібного прикриття, на м’ясо – не пручайтеся. Він краще знає, як воювати. Ви до війни ким працювали? Інженером. А він був алкашем та охороняв будівництва. Зате він тепер капітан, а ви – простий солдат.

Ніколи не пручайтеся, байдуже, що ви будете мертвим, зате ви не порушите правила, закон, не переступите релігію…

«Довгі періоди миру сприяють певним оптичним ілюзіям», – пише Ернст Юнґер. «Однією з них є переконання, що недоторканність житла ґрунтується на Конституції, гарантується нею. Насправді в основі цього є батько сімейства, який стоїть на порозі своїх дверей із гвинтівкою в руках».

****

Треба прагнути щастя чи свободи?

Я бачив наркоманів, вони щасливі, поки у них є наркотики. Але вони абсолютно не вільні...

Весь маркетинг намагається вам впарити ілюзію матеріального щастя. Диржави вам теж нав’язують своє штучне щастя. Вони кажуть, що відмовившись від свободи, ви отримаєте безпеку та гарантоване щастя. Релігії НІКОЛИ не говорять про свободу. Вони говорять про щастя через покірність. Збоченці кажуть, що вони за свободу розбещеності та ненормальності. Але вони повністю залежні від своїх девітацій. Навколо вас тисячі організацій та спільнот, які бажають, щоб ви віддали/продали свою свободу. Ви дійсно вважаєте, що свобода нічого не варта, якщо її постійно намагаються у вас забрати?

Насправді, можливість безкарно піти в СЗЧ не тільки розкладає армію, але й служить віддушиною. В армії вистачає випадків, коли «безпредельщіка» ротного чи комбата розстрілюють солдати чи молодші офіцери. Ці випадки намагаються замовчувати, як і випадки з поліцаями...

Але якщо з’явиться військова поліція, яка буде ефективно виловлювати СЗЧ-ників та дезертирів, то відповіддю на це будуть бунти та опір зі зброєю.

Як це вже відбувалося в 1917-1918 роках. Не можна кидати людину на гарантовану смерть на якусь СП-ку, тільки тому, що інакше воювати не вміють.

Скажете, що це все боягузництво, що насправді не все так погано? Психологія добровольців та новоналовлених ТЦК новобранців сильно відрізняється. Добровольці були готові пожертвувати собою заради якихось ідеалів. А те, що зараз почало поступати у військо, цінує власне життя. Ми на порозі великого шухера. Час, який дали добровольці, щоб організувати армію та військове виробництво, бездарно втрачено. Керівництво країни – необучаємі ідіоти, або косять під ідіотів…

*****

Вступ в ЄС? Туреччина вже років 40 намагається це зробити. Той ЄС, в який хотіла вступити Туреччина, і той, що зараз – сильно відрізняється. Я за незалежну, самодостатню, національну республіку. В моноетнічній країні це найбільш органічний устрій. Але, попри два Майдани та Війну, ми так і не змогли перетворити цей УРСР 2.0 на Україну. Може, під тиском бюрократичної структури ЄС все ж вдасться провести трансформацію?

Те, що нинішня мафія, якій належить влада в Україні, не зацікавлена в цій трансформації – це точно. Але вона майстер перефарбовувати фасад. І ще вона зацікавлена в процесі, а не в результаті.