Вище інтелектуала в ієрархії стоїть телепень звичайний

Погляди редакції можуть не збігатися з окремими твердженнями, наведеними у тексті

Ілюстративне фото

Після озвучених умов путіна, думаю, прихильникам перемир’я має бути соромно ховатися за переговорною позицією Зеленського.

Загалом, прихильники перемир’я мали б одразу вийти з конкретикою, не очікуючи конкретики від путіна. Дивно сьогодні чути від них, що позиції сторін неприйнятні.

З позиціями Зеленського і путіна все ясно було і до їхнього публічного проголошення. А з позицією прихильників перемир’я не ясно було ні до путінського «одкровення», ні після.

Прихильники перемир’я навіть не утруднюють себе іронією, щось на зразок: спочатку росію приймають у НАТО і вона передає Україні Брянську, Курську, Білгородську і Ростовську області, а потім ми відмовляємося від НАТО і своїх чотирьох областей.

Але не треба думати, що за ширмою словесної еквілібристики інтелектуалів ніхто не розуміє неартикульованої переговорної позиції українських прихильників перемир’я. Головна ідея перемир’я легко читається – публічно відмовитися від деокупації українських територій (ніби на певний період) в обмін на обіцянки путіна припинити нарізати шматками українські території.

Це насправді логічна пропозиція, яка витікає з політики адміністрації Байдена на заборону деокупації українських територій. А саме так треба трактувати дозвіл бити по російському прикордонню. Дозвіл бити по російському прикордонню це менше зло для США, ніж деокупація українських територій.

Тільки чим ця пропозиція сьогоднішніх інтелектуалів відрізняється від політики раннього Зеленського, який, до речі, ніколи інтелектуалом не був і себе таким не представляв. Тому, коли Зеленський 2020 року розказував, що треба просто «припинити стріляти», то його можна було якось зрозуміти – що взяти від бариги, причім проросійського. Але коли сьогодні пропонують «припинити стріляти» інтелектуали, то вони або не інтелектуали, або щось вище, ніж інтелектуали. А вище інтелектуала в ієрархії стоїть телепень звичайний.

*****

Трагедія України завжди не у чинній владі, а в альтернативі. Альтернатива завжди була гірша. Тому кожний наступний президент гірший, ніж попередній. Тому Кучма сьогодні має набагато солідніший вигляд, ніж Ющенко і Порошенко.

Війна, здавалося б, мала якось зупинити цю формулу «кожний наступний гірший, ніж попередній», але поки не виходить. Критики Зеленського гірші, ніж Зеленський. Білий шум перемир’я опозиції на фоні дипломатичних зусиль офіційної влади у Швейцарії цьому тільки підтвердження.

Мирний саміт у Швейцарії нікчемний, але він не просто нікчемний – він є похідним дипломатії. Ідеологи заморожування війни опонують не войовничості Зеленського, вони опонують його дипломатичним потугам, представленими формулою миру з 10 пунктів. Військова справа для Зеленського завжди була вторинною, первинною завжди був договорняк.

Різниця між Зеленським та його критиками полягає у тому, що президент хоча б представив 10 пунктів. Так, ці пункти ніхто не розуміє, здається, що і сам Зе, але вони є. Натомість інтелектуали-опозиціонери навіть не можуть представити плану з одного пункту – як вони збираються заморозити конфлікт. Нагадаю, Єрмак Козаку обіцяв вільну економічну зону в так званому «ДНР» за два тижні до повномасштабного. Нині має смішний вигляд, але бодай була конкретика.

Заява путіна – це не просто окреслення його політичних намірів, це обнулення української офіційної дипломатії і дипломатичної опозиції. Якщо після пропозиції перемир’я вам висувають неприйнятні умови, то ви не просто обіср*лися (можна себе по-тихому привести у порядок), вас помножили на нуль. Це все одно, що заслати сватів до заміжньої жінки з трьома дітьми. Хоча для телепня звичайного це, мабуть, нормально.