Сміх для всіх: життя у віршах
***
За Здоров’я не п’ють –
За нього моляться!
І за Щастя не п’ють –
За нього борються!
За Кохання не п’ють –
Ним лиш займаються!
П’ють за Мрії, які
У людей збуваються!!!
***
Жарище таке, люди,
Лиш воду п’ю, не їм….
Сьогодні спати буду
Я голою зовсiм.
Навстіж вiкно відчиню,
Нехай вже йому біс!
Одного лиш боюся –
Ну… щоб нiхто не влiз…
Живу я: перший поверх,
Будинок – 45,
По вулицi «Знаменнiй»,
Квартира №5.
***
На здорове харчування
Перейшла я, синку,
Почистила, без вагання,
Собі мандаринку.
Сік – як бризне в очі! Боже!
Дивитись несила!
Ковбаса такого, схоже,
Мені б не зробила!
***
Куме, ви допоможіть
Винести з хліва корову –
Здохла, вже три дні лежить,
Доглядав таку здорову…
Таке горе оце в нас…
Пробував я сам – не можу…
Дасть Бог, здохне скоро в вас –
Я прийду, вам допоможу…
***
Тільки збирати на квартиру зібрались
А тут тільки – Бац! – і шкарпетки
порвались…
***
Старість – це не втома…
Старість – це не мука…
Сіль життя у тому,
Що воно – не цукор!
***
Я на базарі злющим став,
Бо хтось, мов для задрочки,
Мою зарплату написав
На ціннику сорочки!..
***
Я нарізав свіже сало
І немало, і немало!
Часничок свіженький з грядки…
Хліб чорненький – все в порядку!
Глянув – серце заспівало!
Боже! День почнеться вдало!
Слина лилася із рота,
Як вже розпочать охота!
Холодильник відкрив тільки –
Зрозумів – нема горілки!..
Як собака я загавкав!..
Їв і плакав, їв і плакав…
***
– Як там мій онук у школі? –
Вчителя пита дід Коля.
– Вчора він, я аж знітився,
На ваш похорон просився!
***
Йде третій місяць в нас ремонту
І я кажу тобі без «понту»:
Котлети вже перевертаю
На кухні шпателем я, Рая…
***
Він сказав – я виглядаю
На всі 100, чого – не знаю:
Кілограм, чи 100 відсотків?
На – 100 гривень, чи – 100 років?
***
– Гроші в чому зберігаєш?
У євро чи в доларах?
– Куме, ніби ти не знаєш –
Зберігаю в спогадах!
***
– В Лондоні були проблеми
Із твоїм англійським, Сема?
– Де ти таке, Рима, чула?
В мене – ні! В англійців – були!
***
– Бачиш зорі?
– Бачу, Алла.
– То вставай –
Намет украли…
***
– В школі як оцінки, Вова?
– Головне, що ми здорові!
***
Перші 20-ть років після школи
Дуже важко звикнути, Микола,
І це знають, майже, усі люди,
Що канікул вже нема й не буде!
***
– Пам’ятай це, донечко моя –
Головний в сім’ї, звичайно, я!
– Ну, а мама, тату, про це знає?
– Мамі – ані слова про це, Рая!
***
– У вас є «дорблю»?... Є? Тая!
– А це що? Скажіть, не знаю…
– Сир – там синя цвіль! Дійшло?
– Сиру нема й не було!
Є сосиски «дорблю» в нас,
Оселедець «дорблю», квас…
***
– Убий муху, – теща просить, –
Бо заразу переносить!
– Та вгамуйтесь, мамо, враз –
Вона не підніме вас!
***
Під пологовим будинком.
– Хто родився в нас, Маринка?
Я уже придбав авто!
Хлопчик в нас?
– Та ні!
– А хто?
***
– П’єш, Петро?
– Ні! Я не п’ю!
– Куриш, Петре?
– Не палю!
– Зраджуєш, може, дружині?
– Ні, не зраджую я нині!
– Недоліків нема, брате?
– …Є один… Брешу багато…
***
Як це добре, коли в тебе
Старший брат є – це ж так треба…
Через рік-два завжди знаєш,
Що ти вже вдягати маєш!
***
– Любий! В нас така подія!
Це річниця… ну…весілля!
Свиню ріжемо сьогодні –
Гості будуть не голодні!
– Свиня в чому винна, Тома?
Нас же Вітька познайомив!
***
– Ти повинен це почути:
Лише дурень може бути
Впевнений на 100 відсотків!
Тут розмови геть короткі!
– В цьому впевнений ти, тату?
– Абсолютно! (Що сказати?)
***
– Котику, ти де? Де ти?
– Я на кухні, Рая!
– Та помовч, там і сиди –
Я кота шукаю!
***
Життя – сумне у багатьох сповна,
Але рятує пенсія смішна!
***
– Їду… Бачу на дорозі –
Жаба сидить під горою…
Уже вдома – ліг я спати,
Жабу поклав із собою…
Прокидаюся, дивлюся,
А там – дівчина красива!
Віриш?
– Вірю! А як Люся?
– Люся – ні! Не вірить в диво!
***
– Донечко, кого найбільше
Любиш, Катя, ти найліпше?
– Чай, картопельку, цибульку –
Це така, мамо, смакулька!
– А серед людей, Катруся?
– Я не їм людей, матуся!
***
На білому коні Алла
Все життя принца чекала!
А прийшов, хай йому біс –
Поштар... пенсію приніс!
***
Мізки, не брови! Якщо їх нема –
Не намалюєш – старатись дарма!
***
– Скільки в вас коштує капля горілки?
– Відповідаю вам чесно – ніскільки!
– Дуже я вдячний за відповідь вам.
Прошу – накапайте мені 100 грам...
***
Невістка до свекрухи мило:
– Я правильно цей борщ зварила?
– Неправильно!
– Потрібно як?
– Не знаю як, але не так!
***
Село... Свято... Шашлик... Юшка...
Три години «вечерушка»...
Чоловік не п'є... скучає...
Вже наївся... промовляє
До дружини, яка «квасить»
(І куди це все їй влазить):
– Лідочка, пора до хати,
Щоб скотині їсти дати...
– Ще побудем, «йолки-дрова»!
Ти тут не наївся, Вова?
***
– Конкретне питання звучить так моє:
У вас крокодилячі чоботи є?
– Потрібно дивитися, дівчино мила.
А вашого... розмір який, крокодила?
***
Батончик якось шоколадний
З дитячих рук в басейн упав...
О Боже! Будь же він неладний!
В басейні паніку підняв!
***
Чисто, де не накидають,
А не там, де прибирають!
І двірник змінив спецівку:
Мітлу – геть! Купив гвинтівку...
***
– Такого, як я, ідіота, Микола,
В житті ти, напевно, не бачив ніколи!
Годину шукав я мобільник в фургоні,
Підсвічуючи фонарем в телефоні...
– Ти що – де поклав його, Петре, забув?
Я бачу знайшов телефон, де він був?
***
Виступає депутат,
Слухачі – хто вибирав...
– Нехай кине камінь той...
Та я ще не доказав!!!
Про автора: Володимир Гребенюк – композитор, поет, пісняр, Заслужений працівник культури України.