Йдемо до свят із вірою у перемогу світла
Весна – це завжди особлива пора року. Своєю незрівнянною ніжністю, коли природа прокидається до життя, своєю оксамитовою зеленню, яка радує зір, духмяним цвітом розквітлих дерев, які наповнюють довкілля неповторним ароматом. І, звичайно ж, ця пора особлива очікуванням радісних і величних Великодніх свят.
Кожен із нас старається підійти до дня Христового воскресіння з облагородженою душею, з чистими помислами, з добрими ділами, з любов’ю і милосердям, приклад яких показав нам своїм життям Ісус Христос. І з великою, непохитною вірою у Божу милість над нами і над усією українською землею, яка сьогодні потерпає від кривавої навали московитської орди.
А ще для українців і підготовка до свята, і саме свято сповнені багатими звичаями та обрядами, які передаються від роду до роду, від покоління до покоління. І це справді важливо. Бо Україна завжди була сильна єдністю поколінь.
Дбають про це і в самих родинах, і в наших церквах, які є справжньою школою духовного і національного виховання. Зокрема, церква святих Володимира та Ольги має гарну традицію проводити передсвяткові ярмарки. Не став винятком і нинішній рік. Але масштабного дійства цього разу не організовували. На кількох столах, застелених білими обрусами, були розкладені речі, які можуть знадобитися у святкові дні і для власного користування, і на подарунок для родини чи друзів: сувеніри, вишиття, посуд, книги, біжутерія, писанки…
Організаторами цього міні-ярмарку, також уже традиційно, стали Лариса Яхторович та Христина Сютрик, продовжуючи справу, яку багато років тому започаткували ще їхні батьки – ревні парафіяни храму. А речі для продажу їм задарма віддають люди щирої душі, будучи певними, що виручені кошти підуть на благодійні справи. Якщо більш конкретно, то вже не вперше гроші відправлять в Україну патріарху УГКЦ Святославу, який передасть їх у ті заклади, що найбільше потребують допомоги.
Раділи із можливості у такий спосіб допомогти Україні туристи із Теннессі, які завітали того дня до церкви святих Володимира та Ольги і придбали на ярмарку сувенірну продукцію – вишивані рушники і декоративний дерев’яний таріль. Метью та Джесіка Прієто зі своїм українським другом Ярославом мешкають у Аддамсвіллі. До Чикаго приїхали вперше і вже встигли пересвідчитися, що місто справді дуже красиве. Попри архітектуру і добре розвинену інфраструктуру, вони цікавилися також районами проживання різних діаспор, їхньою культурою. Так і потрапили в українській околиці до нашої церкви, а заодно і на передсвятковий базарчик, де придбали пам’ятні сувеніри. Кажуть: ми знаємо, які важкі події відбуваються зараз в Україні, ми захоплюємося вашою мужністю і стійкістю, ми бажаємо вам перемоги, бажаємо вам мирного Великодня.
Так, це і справді найкраще побажання, яке сьогодні радий почути кожен із нас і всі ми хочемо, щоб воно здійснилося. Говорили мені про це і дітки, які того ж дня прийшли до аудиторії під церквою на заняття із розмальовування писанок. Знаєте, що найбільше тішило? Що жодну дитину батьки не вели сюди силою. Хіба навпаки – діти, почувши від дорослих, що під церквою організували творчий простір для охочих спробувати себе у писанкарстві, вели сюди батьків. І сідали до роботи разом. Дехто вперше тримав у руках писачок, роздивлявся візерунки на паперовому зразку, намагався перенести їх на писанку і довершував роботу яскравими фарбами. Дехто старався намалювати на своїй писанці синьо-жовтий прапор України, наш герб – тризуб. Дехто – хрест і червоні крапельки, символізуючи краплі крові Ісуса, який був розіп’ятий на хресті і воскрес для нашого з вами спасіння.
І немає сумніву, що ці дитячі писаночки займуть найголовніше місце у святочному кошику, коли дітки разом зі своїми родинами підуть до церкви освячувати паску. Поблагослови ж нас, Господи, мирними святами! Хай світлою радістю сповниться кожна родина і вся наша Україна!