Історія поховання гетьмана Кирила Розумовського в Батурині

Наукова реконструкція зовнішності гетьмана Кирила Розумовського. 2019 р. Зібрання Національного заповідника «Гетьманська столиця»

Сьогодні Україна на перших шпальтах світових ЗМІ через повномасштабне вторгнення росії в Україну. Однак закордонному читачу важко зрозуміти різницю між Україною та росією, оскільки остання за 300 років привласнила собі всі українські імена, зробивши їх впізнаваними у світі через призму російської інтерпретації. Тому нині надзвичайно важливо руйнувати російські міфи і знайомити читачів із правдивою історією України через життя та діяльність її визначних діячів. 

У цій статті йдеться про поховання гетьмана України Кирила Розумовського. Ви дізнаєтеся, чому воно пам’ятне для всіх українців.

Воскресенська церква – усипальниця К. Розумовського. 2021 р. Зібрання Національного заповідника «Гетьманська столиця»

Кирило Розумовський – гетьман України-Гетьманщини 1750–1764 рр. Саме Батурин у 1750 р. Кирило Розумовський, як і його попередники – Дем’ян Ігнатович, Іван Самойлович та Іван Мазепа, свідомо обрав своєю резиденцією, щоб відновити знищене у 1708 р. місто та віддати шану гетьманові Івану Мазепі. Нині на теренах Батурина збережено унікальні пам’ятки, які свідчать про добу Гетьманщини. Одна з них – усипальниця гетьмана Кирила Розумовського.

Надгробний пам’ятник гетьману Кирилу Розумовському у Воскресенській церкві Батурина. 1927 р. Фотограф Ф. Ернст. Зібрання Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки ім. В. Г. Заболотного.

Щоб розповісти про поховання гетьмана, потрібно звернутися до останніх років його життя. У 1794 р. Кирило Розумовський свідомо повернувся до Батурина, щоб прожити тут останні роки і навіки спочити у рідному місті. Саме тоді гетьман розпочав будівництво Воскресенської церкви. 29 жовтня 1802 року церкву освятив ігумен Миколаївського Крупицького монастиря Феодосій з благословіння архиєпископа Віктора Садковського.

Відкриття склепу гетьмана Кирила Розумовського. 1927 р. Зібрання Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки ім. В. Г. Заболотного.

Ще за життя гетьмана під підлогою церкви було влаштовано склеп завдовжки 2,34 м та заввишки 1,76 м. 9 січня 1803 р. Кирило Розумовський помер у Батурині та був похований у цьому склепі. Так гетьман зробив це місце пам’ятним для багатьох наступних поколінь.

У 1805 р. на замовлення синів гетьмана, вірогідно, Андрія та Олексія, над похованням було встановлено надгробок. Його автором став видатний український скульптор (з Чернігівщини) Іван Мартос. 

Копія надгробка гетьману Кирилу Розумовському у Воскресенській церкві. 2023 р. Зібрання Національного заповідника «Гетьманська столиця».

Надгробний пам’ятник був виконаний у вигляді піраміди з барельєфом небіжчика та поховальною урною під флером. На надгробку викарбовано напис – епітафія: «Тут спочиває тіло Генерал-фельдмаршала, Сенатора, Дійсного Камергера і орденів російських св. апостола Андрія Первозванного, св. Олександра Невського, Польського Білого Орла і Голштинського св. Анни кавалера, графа Кирила Григоровича Розумовського, який народився 18 березня 1728 р. і помер у Батурині 9 січня 1803 р. о другій годині після полудня. Він прожив 74 роки 9 місяців і 22 дні». По обидва боки від епітафії на мармурових плитах однакового розміру вміщувалися ідентичні зображення родинного герба Розумовських з девізом латиною «FAMEM EXTENDERE FACTIS», що перекладається як «Славу примножувати справами». Уся композиція надгробка була змонтована на тлі фонової пласкої піраміди з темного мармуру, закріпленої на стіні храму. 

Після смерті Кирила Розумовського ушановували і як фундатора церкви. Отто фон Гун у 1805 р. зазначав: «Селяни благословляють пам’ять покійного гетьмана Розумовського. Де б я не був у цій стороні, скрізь чув, що і старі, і малі, і дворяни, і простолюдини, без виключень, усі одноголосно прославляють пам’ять графа Кирила Григоровича… Часи, коли він жив поруч з ними, називають золотими».

Однак поховання гетьмана Кирила Розумовського не давало спокою всім, хто хотів стерти образ Гетьманщини та гетьманів з історії. Довгий час інформацію про історичні пам’ятки замовчували або свідомо викривляли, це була цілеспрямована політика росії щодо України. Тому сьогодні надзвичайно важливо ламати так звані російські наративи, міфи, які насаджували світовому суспільству. 

Ця доля спіткала і поховання гетьмана, яке на початку ХХ ст. двічі хотіли знищити. Так, у 1925 та 1927 рр. було зроблено дві спроби розкриття поховання гетьмана Кирила Розумовського. Остання спроба завершилася варварським відкриттям склепу та його пограбуванням і набула широкого резонансу. 

29 червня 1927 р. завідувач Конотопського краєзнавчого музею Олег Поплавський, який вже давно мав за мету віднайти та відкрити поховання гетьмана Кирила Розумовського, без дозвільних документів самовільно зламав склеп. За помічників собі він взяв представників Батуринської сільської ради.

Найбільш вичерпним джерелом у розкритті теми поховання гетьмана можна вважати документ «Протокол відкриття склепу К. Розумовського у Воскресенській церкві Батурина», що зберігається у Державному архіві Сумської області, датований 29 червня 1927 р. Згідно із протоколом, у склепі О. Поплавський виявив цинкову труну, покриту чорним оксамитовим покривалом. До кришки був прикручений срібний герб Розумовських без фігур козаків, у ногах – припаяна металева голова Адама. Тіло гетьмана було замотане в саван. Стан збереження речей незадовільний. Від вологи все зітліло. Під колінами у гетьмана знаходилась металева скринька. Коли її відкрили, то відчули сильний пряний запах, там зберігалося забальзамоване серце гетьмана Кирила Розумовського. До Конотопа зі склепу О. Поплавський вивіз такі речі: серце в металевому ящику; чорне оксамитове покривало, відріз атласу, що прикривав тіло; три ґудзики; срібний герб та Адамову голову, фрагмент срібної рамки з ікони, жмут волосся, позумент із дубовим орнаментом. Також однією із втрат, пов’язаних із вандальним відкриттям склепу, є руйнація шедевра меморіальної пластики – пам’ятного надгробку гетьмана. 

Для того щоб зберегти цей важливий елемент поховання, знадобилися десятиліття. І лише в незалежній Україні втрачені фрагменти посіли чільне місце у зібранні Національного заповідника «Гетьманська столиця». До цього моменту найбільші й найважчі фрагменти пам’ятника залишилися на церковному подвір’ї. У 1947 р. вони потрапили до Чернігівського історичного музею, а звідти у червні 1984 р. надійшли до Чернігівського обласного художнього музею. 

Батуринськими музейниками упродовж десятиліть була пророблена велика робота з пошуку втрачених та повернення до Батурина вивезених фрагментів надгробка. Однак лише у травні 2003 р., коли вся Україна вшановувала пам’ять гетьмана Кирила Розумовського з нагоди 200-ї річниці його смерті, частини надгробка повернулися до Батурина.

У 2013 р. у Воскресенській церкві – усипальниці гетьмана К. Розумовського, на своєму історичному місці, встановили копію надгробка. Важливість цього не можливо не оцінити. Адже так українці можуть ушанувати пам’ять гетьманів, відчути своє коріння та тяглість до історичної правди. 

Саме тому, попри воєнну агресію росії, історики Національного заповідника «Гетьманська столиця» продовжують вивчати і відкривати правдиві сторінки історії, щоб кожен пересічний українець зміг відчути гордість за свою країну та дізнатись історію великого українського народу без купюр.

Про автора: Тетяна  – історик Національного заповідника «Гетьманська столиця».