Колядували, пожертви складали, про мир в Україні Ісуса благали
Фестиваль «Колядуймо разом» завжди стає величним дійством у духовному житті української громади Чикаго. І хоч за багато літ він здобув уже статус традиційного, і хоч проводиться щороку, однак кожен наступний ніколи не схожий на попередній. У цьому заслуга і організаторів фестивалю (до оргкомітету входили Христина Мусій, Наталка Кокорудз-Попович, Юрій Матвіїшин та Анатолій Муштук), і всіх його учасників. Тішить, що до них долучаються нові колективи і виконавці. Але й давно знайомі і знані хори та ансамблі щороку приїжджають на фестиваль з новими колядками. Врешті, коли звучать і відомі твори, то вони завжди звучать по-новому, завжди відкриваються по-новому, як щороку відкривається для нас по-новому і свято Різдва. Незмінною залишається тільки його суть: народилося Дитя, народився Месія, прийшов днесь із небес, щоб спасти люд свій весь…
О, як ми потребуємо цього спасіння! Кожен зокрема, бо розуміємо, що тільки з Богом легко іти до Вічності непростими дорогами земного життя, і всі разом, адже опинилися сьогодні у горнилі страшних випробувань великою українською родиною.
Благословляючи проведення фестивалю, адміністратор катедри святого отця Миколая (саме тут традиційно відбувалося фестивальне дійство) отець Павло Дроздяк наголосив: ключовим словом у назві фестивалю і ключовим відчуттям його змісту є слово «разом». Слово, особливо важливе, особливо значиме для українців у нинішній час: разом ми повинні молитися, разом ми повинні співати й колядувати, разом повинні боротися з ворогом, який хоче знищити нашу Україну.
– Вдруге ми маємо Різдво у час війни, – продовжував отець Павло. – І всі ми чудово розуміємо, що в багатьох сім’ях недорахувалися когось із рідних за Святою вечерею. Але Різдво нашого Спасителя повинно утверджувати нас у вірі, що останнє слово ніколи не буде за злом, а буде за Богом, а отже за миром і любов’ю. І тому наша сьогоднішня зустріч – це не просто можливість гарно провести недільну днину, почути гарні колядки, це можливість разом помолитися цими колядками за мир в Україні.
Таким духом і були сповнені виступи усіх учасників фестивалю, яких представляли і запрошували на імпровізовану сцену ведучі свята Христина Мусій і Данило Мельник. Цього року до фестивального дійства долучилися хоровий колектив учнів школи святого Миколая (керівник Ірина Дичій), дитячий церковний хор «Надія» парафії святого Йосифа Обручника (керівник Ольга Допілко), дитячий хор «Ангелик» парафії Непорочного Зачаття з міста Палатайн та дитячий хор «Водограй» школи українознавства «Рідна школа» при осередку СУМ міста Палатайн (керівник Марія Кириченко), ансамбль «Смарт Майндс» (керівник Галина Андросюк), «Ансамбль Бандуристок Чикаго» , чоловічий хор «Ставрос» парафії святого Йосифа Обручника (керівник Руслан Рольний), співаки з Лірік-Опери міста Чикаго, хор «Благовість» собору святих Володимира та Ольги (диригент Олена Новик-Балабан), хор Української Церкви християн Віри Євангельської (диригенти Павло Дроф’як, Тимофій Кучер, Павло Туз), зведений хор, до складу якого увійшли хор осередку СУМ імені Павлушкова в Чикаго, хор «Славута» Української Католицької катедри святого отця Миколая та хор «Боян» Православної катедри святого Володимира (диригент Володимир Попович), фольклорний гурт «Свашки» (керівник Ольга Допілко), хор Української православної церкви Святої Трійці (диригент Оксана Гребеньовська), співаки Чиказької камерної опери, хор катедри святої Софії (диригент Оля Кметь), вокальна група «Українська душа», Прикарпатський квінтет (керівник Богдана Чепіль), вокальний ансамбль «Анафора» при Православній катедрі святого Володимира (керівник Володимир Лимар), хор «Ірмос» парафії святого Йосифа Обручника (керівник Богдан Кулешко).
Їхні виступи слухали, затамувавши подих, адже кожна колядка, що звучала на прославу Христа, лунала, як щира молитва у надії на Господні ласки, у проханні про мир у наших душах і на нашій рідній українській землі. І, звичайно ж, зворушливим був момент спільної колядки митців на сцені і глядачів у залі. Організатори свята подбали про те, щоб кожен мав перед собою перефразований до сучасних подій текст, і на мелодію добре знаної усім колядки «Нова радість стала» під куполом храму щиро і потужно зазвучало: «Сумний Святий вечір в 23-тім році, по всій нашій Україні плач на кожнім кроці. Поможи нам, Боже, все це подолати, і з рідної України москалів прогнати…»
І не стримували присутні сліз. І вітали стоячи гостю свята – пані Валентину Шульгу, яка прилетіла до Чикаго зі своїм сином Андрієм – важко пораненим бійцем з високою ампутацією обох ніг. І кожен розумів: таких бійців, які потребують допомоги, у нас тисячі, десятки тисяч. Не всі прилетять до Америки, хтось продовжує лікування у Європі, в Україні, бо хоче, дуже хоче повернутися до максимально повноцінного життя. І ми можемо, ми повинні їм допомагати – хто чим може і хто як може. Зокрема – коштами. Відрадно, що за кілька годин фестивального дійства вдалося зібрати більше 21 тисячі доларів. Їх передадуть для лікування наших захисників практично на лінії фронту (цим заопікуються отці Донецького екзархату УГКЦ), у Львівському військовому шпиталі, а також на підтримку фонду Revived Soldiers Ukraine, який привозить хлопців на протезування до США, та організації UMANA-Illinois, яка у великих обсягах відправляє в Україну медобладнання та медикаменти. Організатори фестивалю щиро вдячні всім його учасникам, спонсорам, жертводавцям, волонтерам, глядачам, небайдужими серцями яких вдалося зробити велику мистецьку і благодійну справу.
…Коли завершилося фестивальне дійство, на землю уже спадав січневий вечір. Під ногами скрипів сніг, добряче притискав мороз. Але душа була сповнена особливим світлом і теплом. Від побаченого. Від почутого. Від вкотре осмисленого. І від великої віри у те, що Бог не залишить нас у біді. Бо прийшов днесь із небес, щоб спасти люд свій весь…
Фото: Петра Ковтуна.