Майдани, пісні з танцями, вибори... Все це ні до чого
Якщо це не може змінити прогнилу систему.
Вчіться на історичному досвіді, як треба робити Радикальні реформи у більшовиків, фашистів, маоїстів та багатьох інших справжніх рехформаторів. Якби вони змінювали систему?
1. Треба захопити хоч одну гілку влади. Можна демократичним шляхом, а можна і ні...
2. Всі інші гілки влади оголошуються не легітимними та розпускаються.
3. В ЗМІ вводиться цензура.
4. Створюються підрозділи штурмовиків, ескадронів смерті чи хунвейбінів.
5. В кожному місті створюється народний суд із найбільш достойних патріотів.
6. Суд не розглядає дрібні справи. Тільки державну зраду, корупцію та особливо важкі справи проти держави та народу.
7. В цей суд мають право скаржитися і ті, хто вважає рішення звичайного суду неправомірним.
8. Народний суд виносить тільки два рішення – звільнити або розстріляти (цим і займаються ескадрони смерті).
9. В кожному місті утворюються перехідні органи влади з надзвичайними повноваженнями.
10. Всі ватні та олігархічні партії підлягають розпуску.
11. Всі ворожі телеканали закриваються.
12. Активна ворожа агентура виявляється та знищується.
13. Через пів року в країні не повинно залишитися олігархів, їхніх холуїв, ворожих агентів, корупції та активної вати.
14. На перехідний період жорстко контролюються ціни в ЖКХ та найбільш необхідні товари та послуги.
15. Паралельно створюється справжня тероборона зі зберіганням зброї та форми вдома.
16. Тероборона контролює об’єкти критичної життєдіяльності та підміняє на деякий час поліцію в разі її корумпованості та неефективності.
17. Запроваджується масове навчання чоловіків без відриву від виробництва, військової справи.
18. Для захисту та відвоювання втрачених територій форсується військове виробництво.
19. Коли буде наведено порядок та справедливість, створено велику боєздатну армію, відвоювання окупованих територій та покарання колаборантів.
20. Поступово, за декілька років, створюємо потужний середній клас із фермерів та підприємців.
21. Після наведення ладу та стабілізації економіки повільно та поступово запроваджуємо справжню демократію.
22. Справжня демократія – це коли обирається та голосує тільки Демос. Охлос до виборів не допускається або через систему коефіцієнтів його можливості обмежуються.
23. Після стабілізації всі надзвичайні органи влади розпускаються і країна починає жити спокійним життям.
Вважайте це фантастикою чи провокацією... Чи я хочу такого сценарію? Звісно – ні. А що ви самі пропонуєте?
*****
В Україні не вистачає державних нагород. Пропоную наступні відзнаки:
• «За те, що не втік»;
• «За те, що втік, але повернувся»;
• «Втік, але після війни колись повернуся»;
• «Не повернуся, але буду раз на рік ходити у вишиванці та співати тужливих народних пісень»;
• «Не повернуся, але в душі залишуся українцем»...
Я пишаюся вами, українці. До речі, ще одна відзнака – «Пишаюся тим, що пишаюся». Вибачте, що не втік.
*****
Якщо не говорити про наші втрати на війні, то пересічні будуть думати, що війна от-от закінчиться. І це призведе до проблем з мобілізацією, неадекватною оцінкою загрози та ще більших жертв з нашого боку...
А якщо говорити правду, то це викличе шок у пересічних та питання до влади – чому так погано все організовано.
От чого саме боїться влада – звинувачення, що вона не вміє організувати оборону та правильно дібрати кадри на ключових постах... Вибір очевидний: або збільшення жертв серед військових та можливих втрат території, або звинувачення в некомпетентності...