Історія нас горем вчить, Щоб не забулось незабутнє. Бо там, де пам'ять не мовчить, Там щастям повниться майбутнє.

16 вересня 2023 року уся українська громада штату Іллінойс долучилась до вшанування пам’яті усіх невинно замордованих голодомором у період 1932-1933 років, найбільшої трагедії ХХ століття.

Водночас Україна та весь цивілізований світ вшановують 90-ті роковини Голодомору 1932-1933 років – найстрашнішої трагедії українського народу. Історія Українського народу знала чимало трагічних подій, але те, що сталося в тих роках, не має аналогів в історії цивілізованого людства.

Голодомор 1932-1933 рр. був не випадковим явищем природного чи соціального походження, а наслідком запланованого і застосованого тоталітарною владою терору – винищення голодом.

На початку 30-х років в Україні з’явилось багато людей, які не були задоволені політикою Сталіна і комуністичним режимом. Більшість селян були позбавлені права самостійно господарювати на своїй землі, змушені були усе віддавати і вступати в колгоспи (колективні господарства), де усе вирощене віддавалось державі, а самі селяни не мали змоги прогодувати свої родини. Було також багато патріотично налаштованих українців, які не хотіли бути у складі Cовєтського Союзу, а дбали за свою національну незалежність. Сталін розумів, що такі люди, а їх було більшість, – становлять загрозу для комуністичного режиму і підривають стабільність Комуністичної партії. Тому він вирішив вжити заходів, щоб не допустити масових протестів проти комуністичної влади. Найкращий спосіб змусити замовчати – винищення українського народу через Голодомор, який він штучно зорганізував. Від людей усе насильно забирали (зерно, їжу, худобу). Хто добровільно не хотів віддавати, їх або вбивали, або вивозили до Сибіру. Але більшість людей згинуло від того, що вони не мали як прогодувати себе і своїх дітей. 

Голодомор 1932-33 років знищив понад 10 мільйонів українців. Понад 3 мільйони – були ні в чім невинні діти. А причиною Великого Голоду українські та зарубіжні історики називають тоталітарний режим і його наміри знищити українство як націю. 

Відомі дослідники Голодомору – Роберт Конквест, Джеймс Мейс вважали, що Великий Голод було використано, щоб придушити прагнення українців до незалежності, знищення соціально-економічної бази української національної ідеї та задля знищення духовної аури української народу.

Минулої Суботи, учні шкіл українознавства з Чикаго і передмість, а саме школи українознавства при катедрі Св. Володимира, школа українознавства ім. Василя Стуса, школа ім. Митрополита А. Шептицького при церкві св. Йосифа Обручника, школа українознавства з Палатайн при СУМ ім. Дмитра Вітовського, школа українознавства при катедрі св. Андрія Первозванного з Блумінг Дейл долучились до заходу, який організувала Фундація Українського Геноциду – США. Усі учні, вчителі і батьки зустрілись у катедрі Св. Миколая для спільної молитви за невинно замордованих у період страшного Голоду на Великій Україні. 

І зовсім не випадково, що представники духовенства і шкільництва зустрілись саме в стінах цього святого храму – Св. Миколая. Адже саме зараз минає 90 років з того часу, коли представники української Діаспори в Чикаго у 1933 році вперше вийшли на мітинг-протест перед церквою Святого Миколая, інформуючи усю світову спільноту про цілеспрямоване винищення українського народу на Великій Україні. Завдяки цим людям і завдяки митрополитові Андрею Шептицькому і єпископам Української греко-католицької церкви світова громада дізнавалась правду про голод у Великій Україні у 1933 році.

І з великою приємністю від усієї Чиказької громади і Фундації українського Геноциду в США, складаємо слова вдячності третьому президентові України Віктору Ющенку, який був присутній разом з усіма в хвилині скорботи. Адже саме президент Віктор Ющенко був першим президентом Незалежної України, хто вніс у Верховну Раду законопроект «Про Голодомор»

1932–1933 років в Україні. 28 листопада 2006 р. Верховна Рада України за поданням Президента України Віктора Ющенка ухвалила Закон України «Про голодомор 1932−1933 років в Україні», який визнав голодомор 1932−1933 років геноцидом Українського народу. 

Важливо зазначити, що одним з найважливіших чинників збереження національних і культурних традицій у наших школах українознавства в США є знання і шанобливе ставлення до історії свого народу. Тема Голодомору включена в обов’язкову шкільну програму з історії і літератури, мови. Адже наші учні повинні знати, що Голодомор 1932-33 років є найбільшою трагедією ХХ століття в історії. Цю скорботну дату ми згадуємо сьогодні в реаліях нової боротьби за виживання української нації. Через 90 років після вчинення Голодомору-геноциду на теренах України, росія вчиняє новий геноцид – війною. Одвічний ворог нас знову намагається «денаціоналізувати» та упокорити, щоб не випустити з-під свого впливу та не допустити зміцнення української державності. Методи новітнього путінського режиму мало відрізняються від сталінських: вбивства, терор голодом і холодом, залякування, депортації.

Українська нація мужньо чинить спротив значно численнішому ворогу. В нас немає іншого вибору, ніж вистояти. Інакше історія закине українців на нове коло вже пройдених випробувань. Ми пам’ятаємо уроки минулого й не хочемо повертатися в «тюрму народів» й у ті «Прокляті роки», про які писав Юрій Клен. Саме національна пам’ять робить нас сильнішими, надає сил для подальшої боротьби.

 Тому всім нам, представникам української громади в Чикаго, вчителям і учням шкіл українознавства, як ніколи потрібно згуртуватись і підтримати відзначення цієї сумної пам’ятної дати, щоб ще раз засвідчити перед лицем усього демократичного світу, що політикою СРСР було вчинено страшний злочин – геноцид української нації.

І це ціна, яку доводиться нам платити за українську Соборність і Самостійність, скроплена святою українською кров’ю. Вічна пам’ять убієнним Голодом-Геноцидом. Вічна пам’ять борцям за Україну. Вічна помста ворогу.

Слава Україні! Слава Нації!

Фото: Петро Ковтун

Про автора: Наталія Пономарьова – Директор школи Українознавства, ім. Василя Стуса в м. Чикаго.