Вектор – Україноцентризм. Політичний дайджест новин №19

На відміну від політичних новин, успіхи українських військових безумовно носять позитивний характер. Тож з них і розпочну.

Відбулась чергова надзвичайно успішна спецоперація у Криму – вночі 21-го вересня СБУ та ВМС завдали потужного удару по аеродрому «Саки». Спецслужби використали безпілотники, які перенавантажили російську ППО, а потім запустили ракети «Нептун».

На летовищі перебувало щонайменше 12 бойових літаків, зокрема, Су-24 і Су-30, а також ПЗРК «Панцир». Там же розташовується база підготовки операторів БПЛА «Mojaher». Ці безпілотники використовують росіяни для координації власних повітряних атак, а також як бойові ударні дрони.

За даними джерел, удари Служби безпеки та Військово-морських сил влучили в ціль і завдали серйозних пошкоджень техніці окупантів.

Початок тижня відзначився також появою фото пошкоджень російського підводного човна «Ростов-на-Дону» внаслідок атаки в ніч на 13 вересня. Підводний човен «Ростов-на-Дону» отримав пошкодження у носовій частині, а характер цих пошкоджень означає багаторічний ремонт із затратами на рівні сотень мільйонів доларів.

Політичні події останнього тижня не можуть так порадувати українців, за винятком лише статті Бориса Джонсона, колишнього прем’єр-міністра Великої Британії. Власне із текстом його статті ви зможете ознайомитись на наступних сторінках нашої газети, а від себе вчергове зауважу, що саме Велика Британія та Польща стали нашими найбільш послідовними та щирими союзниками з моменту повномасштабного нападу московії. 

Зеленський у США

Найважливішою подією, яка ще продовжується на момент написання цієї статті, є Генеральна асамблея ООН. Розпочалась вона у вівторок, 19 вересня, а головними темами стали зміни клімату та війна московії проти України.

Перші враження від візиту Володимира Зеленського викликали негативне враження. І це ще дуже м’яко сказано. По прибутті в Нью-Йорк президента України зустрічала лише Оксана Маркарова – надзвичайний та повноважний посол України в США. Крапка. 

І, мабуть, Зеленський заслужив на таке ставлення – Єрмаком, Татаровим, корупцією, кримінальною справою проти Коломойського, що працює як щит для останнього від американського мін’юсту, повним провалом підготовки до війни тощо. Проте зараз Володимир Зеленський представляє нашу державу, як би прикро не було від цього факту. І відсутність статусних представників США в аеропорту – дуже поганий дипломатичний сигнал. 

Єдиний телемарафон імені Володимира Олександровича виправдовує цей казус тим, що Зеленський прибув не до Байдена, а на Генасамблею ООН. Проте це не зовсім так, а в деяких моментах – зовсім не так. США є ключовими гарантами безпеки України відповідно до Будапештського меморандуму, який поки що є єдиним міжнародним договором з цього питання (і те, що жодна влада в Україні навіть не спробувала запустити його виконання, жодним чином не змінює його статусу). По-друге, саме від США ми отримуємо найбільші розміри допомоги. Так, хотілося б більше, в багатьох місцях ця допомога очевидно мала та повільна, але той же Володимир Зеленський нічого не зробив для переходу на самозабезпечення українських військових потреб. По-третє, тема війни московії проти України є ключовою та визначальною для всієї геополітики. Без перебільшення – подальша доля світу та розклад геополітичних сил вирішуються в Україні. 

І хоча Байден, очевидно, не міг та не повинен був зустрічати Зеленського, проте відправити когось із Білого дому точно міг. Тому це дуже чіткий та однозначно негативний сигнал. 

Генасамблея ООН

Уперше від початку російського вторгнення на Генасамблеї ООН особисто виступив президент України Володимир Зеленський. Ключовими елементами його промови стали продовольча та енергетична безпека, подальше просування «формули миру», а також тези про позбавлення московії ядерного статусу.

У межах продовольчої безпеки та так званої зернової угоди Зеленський зробив абсолютно неприйнятний випад в бік Польщі, до детального аналізу якого я повернусь в наступному пункті сьогоднішнього дайджесту. 

Зеленський: «І тривожно бачити, як дехто в Європі грає в солідарність у політичному театрі, перетворюючи постачання зерна на трилер. Може здатися, що вони грають власну роль, але насправді вони допомагають підготувати сцену для московського актора».

Наступного дня, 20 вересня, в середу, Володимир Зеленський виступав вже на засіданні Ради Безпеки ООН.  

Головними тезами виступу були:

1. Потреба реформування ООН. Розширення Радбезу та позбавлення московії права «вето». Автор текстів для Володимира Олександровича є, безумовно, людиною з гумором. Адже назвав представників московії «брехунцями», які в шахрайський спосіб після розвалу срср зайняли місце останнього в Радбезі. Хоча щодо шахрайського способу, то це відповідало дійсності.

2. «Формула миру». Володимир Зеленський закцентував увагу на необхідності дотримуватись Статуту ООН, поваги до суверенітету та територіальної цілісності. Після чого наголосив, що Україна повинна вийти на міжнародно визнані кордони 1991 року, отримати контроль над своєю морською зоною тощо. А московія повинна забрати свої війська, флот чи «продірявлені корита, які на той момент там залишаться».

Якби ще такі промови Зеленського підкріплювались словами, то… Але є одне «але». І не одне. Форма категорично не відповідає змісту.

Виступ Зеленського в Конгресі США та кінцеві результати Генасамблеї ООН ми аналізуватимемо вже в наступному номері.

Зерновий конфлікт з Польщею

Реальні справи, які робить Зеленський та його команда, йдуть врозріз із українськими інтересами. І власне зараз йтиметься про дипломатичну диверсію, якщо ще не катастрофу – жорсткий конфлікт із Польщею, який набирає обертів. 

Першопричиною конфлікту стала заборона Польщі на імпорт українського зерна. Слідом за Польщею таку ж заборону ухвалили Угорщина, Словаччина, до недавнього часу така ж заборона діяла в Болгарії. 

Польська влада є націоналістами, які відстоюють інтереси польського народу. Впродовж багатьох десятиліть в Польщі формували, бережно вирощували, дотували та підтримували клас малого та середнього фермера. І завдяки цьому Польща має близько 1,5 мільйона фермерів, що є самодостатніми, заможними, забезпеченими людьми – основою середнього класу, а також створюють робочі місця, забезпечують вітчизняні потреби в продовольстві та виконують громадоутворювальну роль в польських селах. Тому позиція Польщі є логічною та обґрунтованою – не буде польська влада ставити під удар національних фермерів на догоду транснаціональним корпораціям, аграрним олігархам та зернотрейдерам з України.  

Коли нам розповідають про важливість українського зерна для світу, то чомусь «сором’язливо» мовчать, скільки коштів надійшло в український держбюджет від вивезених понад 33 мільйонів тонн! Бо якби Зеленський чи прем’єр Шмигаль про це розповіли та показали б статистику, то ми побачили б, що на українському зерні заробляє не український фермер та не український бюджет, а основна частина грошей взагалі не повертається в Україну – осідає в офшорах!

Напередодні Генасамблеї торговий представник України Тарас Качка подав скаргу до Світової Організації Торгівлі (СОТ) на заборону імпорту зернових.

У відповідь польські офіційні особи наголосили, що це абсурдно, не дасть результату, Польща опирається на свою Конституцію та законодавство. 

Трохи згодом речник польського уряду Пьотр Мюллер додав, що з 2024 року Польща перестане надавати частину допомоги українським біженцям.

Володимир Зеленський пішов до останнього у відстоюванні інтересів тих, хто заробляє на українському зерні. І розпочав дуже жорсткий конфлікт з Польщею, який вже має наслідки для українців. 

Ляпнути про «участь в театрі московського актора» щодо Польщі, яка стільки всього для нас зробила від початку повномасштабного вторгнення… Я навіть не знаю, з чим це порівняти. Це свідома диверсія, яка відразу дала наслідки. 

Президент Польщі порівняв Україну з тонучою людиною, пояснивши, що «кожен, хто колись брав участь у порятунку тонучого, знає, що він неймовірно небезпечний, що він може затягнути тебе на глибину».

«Це трохи схоже на ситуацію між Польщею та Україною. Україна перебуває під російським нападом, без сумніву, в дуже складній ситуації, хапається за все, що може. Чи можна на неї ображатися? Звичайно, можна обурюватися», – вважає Дуда.

МЗС Польщі викликало до себе українського посла

20 вересня польський прем’єр-міністр Матеуш Моравецький пояснив, що Варшава зараз зосереджена на переозброєнні власної армії й тому не передає Києву своєї військової допомоги.

Він водночас додав, що рішення Польщі поки не давати Україні своєї зброї не поставить під загрозу безпеку України: «Наш хаб у Жешуві, в консультаціях зі США й НАТО, все ще грає ту роль, яку він грав, і буде її відігравати». 

За даними польської сторони, Варшава надала Києву військової допомоги на суму понад три мільярди євро з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну.

Сюди входять боєприпаси, броньована техніка й важка техніка, а також радянські винищувачі, які Польща вирішила передати однією з перших.

Коментуючи заяву Зеленського, він нагадав, що Польща була першою країною, яка відкрила свої двері для України, допомогла з поставками зброї та гуманітарної допомоги.

«Не може бути так, що після всього цього ми чуємо якісь двозначні, а дехто вважає, що зовсім не двозначні формулювання, які зводять нас до позиції байдужої держави», – сказав Моравецький.

Він запевнив, що Польща готова допомагати Україні, але «не ціною дестабілізації польського ринку».

«Ми весь час віримо в перемогу України, допомагаємо, але наш інтерес, інтерес польського селянина, польського села, поляків повинен бути найголовнішим і завжди є для нас найголовнішим», – додав Моравецький.

Після цього в польському уряді заявили, що Варшава наразі здійснює лише заздалегідь узгоджені поставки боєприпасів і озброєння, зокрема за контрактами з Україною.

Інакше як дипломатичною диверсію тут дії Зеленського і ко я назвати не можу. Хоча слово «диверсія», мабуть, надто м’яке. В чиїх інтересах це зробив Зеленський? Кому вигідно? 

Але це насправді ще тільки початок. Коли мільйони біженців на собі відчують втрату допомоги, ситуація стане зрозумілішою. І апеляція українців щодо того, що це ж дії Зеленського, а не народу – не працює. З тих самих причин, з яких не може працювати апеляція московитів «це все путін, а ми – харошиє». Виборці несуть відповідальність за дії обраної влади. Наша відповідальність вже вимірюється сотнями тисяч життів, мільйонами біженців, втраченою територією та частково розпроданою всією Україною. Час братись за розум! 

Арешт Шуфрича та свобода слова

Не пройшло і 10 років з моменту нападу росії в 2014, як арештували Нестора Шуфрича. Не буду обговорювати деталей кримінальної справи, скажу лише, що «курчат лічать по осені». Або, як колись сказав мені один розумний націоналіст, – навіть не по осені, а на сковорідці. 

Проте Шуфрич у Верховній Раді був головою Комітету з питань свободи слова. Понад півтора року після повномасштабного нападу московії Комітет з питань свободи слова очолював партнер і соратник Медведчука. 

Після його арешту Верховна Рада «відчула потребу» зміни голови цього Комітету. І змінила. 

Тепер українці можуть спати спокійно. Принаймні зі свободою слова – все зрозуміло. Після Шуфрича Комітет очолив Євген Брагар, депутат від слуг неукраїнського народу. Цей достойний захисник українських медіа відзначився в свій час своєю порадою пенсіонерці продати собаку, щоб заплатити за комуналку. 

Мало хто може зрозуміти глибину цієї прірви. Пораду щодо продажу собачки Брагар дав, тому що все життя провів в «елітній мажорній бульбашці» і його інтелект розвинувся рівно настільки, щоб дати уявлення про те, що люди живуть приблизно однаково – «в мене і мого оточення є елітні собачки, значить є і у бабусі-пенсіонерки. Не можеш заплатити комуналку – продай собачку. Що тут нелогічно, еге ж?» 

Проте не собачками єдиними, так би мовити. Брагар окреслив себе послідовним захисником рускава язика, зневажливо ставлячись до української мови, відмовляючись спілкуватись нею на ефірах, взаємопідтримуючи інформаційно один одного з іншим зеленим «достойником» – Бужанським. 

Окрім того, він вимагав припинити фінансування українського кінематографа. І – «вишенька на торті» – у 2019 році заявив, що не вважає росію ворогом. Патріот з великої букви «п». Інший «великий патріот» тоді казав «нада проста пєрєстать стрєлять». Українці, ви ж цього не забули?   

Нагірний Карабах

Світ лихоманить. У багатьох куточках планети є загроза початку активних бойових дій. 

Азербайджан повідомив про початок «локальних антитерористичних заходів» у Нагірному Карабаху. Раніше вірменські ЗМІ повідомляли про те, що азербайджанські війська атакували територію невизнаного Нагорного Карабаху. Цьому передувала заява прем’єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна про нарощування Азербайджаном військової присутності на лінії розмежування з невизнаним Нагірним Карабахом та кордоні Вірменії. 

Конфлікт навколо Нагірного Карабаху є найдовшим в історії пострадянських країн. З 1988 року тут вже відбулися дві повноцінні війни (1992–1994 та 2020). І ось зараз, 19 вересня 2023 року почався новий етап, який, найімовірніше, буде вирішальним.

Азербайджан довго очікував, не маючи можливості відвоювати свою міжнародно визнану територію у Вірменії, підкріпленої московськими військами. 

Проте зараз Азербайджан вирішив, що час настав. Наростивши потужність, отримавши підтримку Туреччини та скориставшись зв’язаністю кремля війною проти українців, Азербайджан збирається поставити крапку в цьому питанні. І з дуже високою ймовірністю можна стверджувати, що так воно і відбудеться.  

Цікавим є той факт, що на другий день війни – 20 вересня – під час обстрілу так званих «миротворців» рф у Нагірному Карабаху загинув заступник командира російського контингенту, капітан 1-го рангу Іван Ковган та ще декілька військових. Президент Азербайджану Ільхам Алієв попросив вибачення у президента рф володимира путіна за їхню загибель. Проте попри вибачення чіткий та однозначний сигнал залишився. Азербайджан прагне відновити територіальну цілісність і кремлівські мундири його не зупинять.