Мистецтво у системі цінностей як інструмент впливу

Чуже. Не хочу дискутувати про сучасне мистецтво, бо цей термін для мене такий самісінько хибний і маніпулятивний як «антисемітизм» чи «конспірологія». Якщо сучасний художник працює в стилі реалізму, то він що – не сучасний? Тим паче, як московити кажуть: на вкус і цвєт таварісча нєт. Каждий має право собі вподобати чи то скульптуру Ксавера Моцарта від ментальної колаборантки Линів, чи блюючого хлопа під Оперою від автора скульптури з поцілунком геїв, яку той встановив просто на вівтарі, чи оголене тіло доволі, м’яко кажучи, не естетичної форми.

Останнє, встановлене у Стрийськім парку, спричинило черговий традиційний срач межи львівцями.

Як знищити ментальну основу народу? Нав’язати йому непритаманну та неприродню систему цінностей. Вам не подобається купа лайна чи збочення? То ви просто не розумієте сучасних трендів! І хоча тисячі митців працюють під застарілим гаслом, що мистецтво має скеровувати людину до прекрасного, їхні твори ви не побачите ні в історичному середовищі Львова, ні у знаменитому Стрийському парку. Самі здогадайтесь чому. Хто не в курсі – на це просто не дають грошей. Точнісінько, як не дають грошей і не піарять противників так званого «ринку землі» чи поборників традиційних цінностей.

Приписана Конфуцію фраза, що світом правлять не закони, а символи і знаки, насправді має глибокий сенс. У нас мало хто чув про семантику середовища чи архітектурну семіотику, тому «просунуті» львів’яни тішаться модним фішкам у мистецтві так, як колись байкам про блага приватизації. Але про це марно писати, бо сформовані Засобами Масової Ідіотизації інтелектуали нездатні відрізнити поняття «ринку землі» та факту її злочинного розпродажу під час війни. А що вже говорити про мистецтво!

Тому скажу просто – це все чуже. Кіно «Чужий» виділи? Ну ось, чужі й керують містом, знищуючи його не тільки садобудами. І мітять ними окуповану територію символами зі своєї системи дегенеративних цінностей.