Психологічна грамотність: як не загнати себе на дофаміновий гачок

Знання про психологію людини стають все відкритішими та доступнішими. Тож цикл статей #психологічна_грамотність продовжує поповнюватися. Усвідомлюючи свої психологічні людські процеси, нам вдається жити більш осмислено та коригувати спрямування своїх думок, а відповідно впливати на свій внутрішній стан, діяти з чітким розумінням себе та змінювати дії на краще.  А все для того, щоб почуватися і жити щасливіше. 

 У сьогоднішньому матеріалі пропоную вам дізнатися більше про «біологічну» складову щастя. 

Ідеться про так звані «гормони щастя»: дофамін, серотонін, окситоцин, ендорфін (виробляються в залозах, а потім надходять в кров), які також є нейромедіаторами (виробляються в мозку), які функціонують як хімічні «месенджери» між нейронами та іншими клітинами мозку. 

Що від них залежить — запитаєте ви? Вони впливають не лише на наш емоційний стан та настрій, а й на такі фізіологічні функції як когнітивне сприйняття, пам’ять, сон, апетит, на частоту серцебиття, температуру тіла, імунні сили організму. 

Зокрема, дофамін відповідає за людську мотивацію та задоволення у виконанні цілей. Розберемо його детальніше та познайомимося з дофаміновими петлями або гачками.

 Пам’ятаю, як на мастермайнді зі створення та просування власних продуктів, продюсерка свідомих експертів Жанна Багряман зазначила, що якщо у вас є дійсно усвідомлена ціль, яка аж до мурашок по тілу заряджає та мотивує вас, то ви не будете потребувати спонтанних короткочасних задоволень (витрачати кошти на каву, тістечко, алкоголь, щонедільні вечірки і т. д.). Це не означає, що ви відмовитеся від маленьких приємнощів та радощів. Річ у тім, що велика ціль, істинна та усвідомлена, заряджатиме вас енергією настільки, що додаткові стимуляції для гарного настрою відпадуть самі собою.

 Але якщо такої цілі немає, то яким чином живе людина, що робить, щоб почуватися добре, краще? Нумо поміркуймо. Людина без цілей живе за принципом нездорового та надмірного гедонізму: від вечірки до вечірки; стає залежною від вподобань підписників в соцмережі, адже кожен лайк приносить порцію задоволення, а це задоволення хочеться повторити ще раз; переїдає смачною калорійною їжею; перетворюється на серіалозалежну; «залипає» в азартні ігри, знайомиться з такими стимуляторами «доброго» самопочуття як наркотики,алкоголь та інше. 

Але здійснення таких миттєвих чи короткочасних гедоністичних бажань насправді не приносить щастя, блаженства, що є науково доведеним. Не завжди нам дійсно подобається те, чого ми хочемо. Парадокс, чи не так?

Як зазначає автор BBC World Service Девід Едмондс, система дофаміну керує бажанням, а не уподобанням. Й експерименти на щурах довели це. Штучно стимулюючи систему заохочення щура, дослідники Джеймс Олдс і Пітер Мілнер показали, як тваринка була не в змозі відірватися від натиснення кнопки-стимулятора.  

Цей щур став утопічним образом епохи споживацтва. Бо якщо людина не віднайде в собі бажання до високих цілей та мрій, то буде рухатися в житті за траєкторією «від одного задоволення до іншого». Буде не творцем своєї реальності, а жертвою нейромаркетингових стратегій. 

Людина не може перекреслити свою природу: схильність прагнути до винагород та отримувати задоволення від їхнього передчуття. Але в людини є всі потрібні внутрішні ресурси, щоб навіть слабкощі перетворити в силу. Дофамін потрібний. Адже без нього ми не будемо прагнути досягнути того, що приносить нам радість.  

Нейродослідники стверджують, що дофамін змушує людину шукати задоволення, але не допомагає відчувати його. Саме цим і користуються творці дофамінових петель, спричиняючи психологічні хвороби суспільства споживання. Хочеться задовольняти себе більше й більше, адже ринок пропонує скільки всього різноманітного, щоб «ощасливити» життя людини. Настільки багато пропонує, що аж не видно краю у цій біготні за задоволеннями. Але якщо поспілкуватися з людиною, яка спробувала багато таких пропозиій, то відповідь буде така: швидкоплинна насолода лише підсаджує на свій «гачок» та, зрештою, зовсім скоро набридне й залишить по собі пустоту та втрачений час. І гіркі наслідки для загального добробуту людини — фізичного й психологічного. 

Бізнеси всього світу користуються такими дофаміновими гачками як несподівані призи (сподівання на отримання приємного бонусу активізують центр заохочення), ризик втрати (різні акції на кшталт «встигни придбати», «чорна п’ятниця», адже дофамін діє також і як бойовий попередник адреналіну та норадреналіну), гейміфікація (системи бонусів, знижок, конкурсів та інших прийомів), формули sex sells, системи соціальних мереж із вподобайками, поширеннями (що допомагає відчувати свою значимість), безкоштовні проби їжі та напоїв (щоб ввімкнути бажання повернутися за порцією задоволення) та чимало іншого, що ви й самі могли на своєму досвіді проаналізувати та віднести до цього списку.  

Знаючи дофаноміку людини, ви краще зможете пояснити реакції свого мозку на різного роду інструменти нейромаркетингу, який базується на знанні нейробіології людини та спрямуванні цих знань на підігрівання у споживачів бажання купувати. І — найголовніше — будете в змозі захистити себе від маніпуляцій ринку. 

Пізнаючи свою природу, вдасться виявити залежності в повсякденному житті, які шкодять вам, і нарешті взяти нотатник та прописати ті цілі, за які не шкода віддати життя. Які виведуть вас із маленьких та несуттєвих боїв за нетривкі винагороди до великого шляху-конструювання щастя, яке душею відчуваєте — ваше! 

Досліджуйте себе, намагайтеся зрозуміти свої глибинні бажання, усвідомити, що вас відштовхує і відлякує від основної мети. Адже саме ці страхи й блоки ви, можливо, й почали заїдати чи запивати, втікати від них у віртуальні світи та через них губити себе в швидкоплинних задоволеннях. 

 Автор: Оксана Кріт — голова студентського Лінгвістичного клубу «ЗМовники» ННІ філології КНУ імені Т. Шевченка, волонтерка Психологічної служби КНУ імені Т. Шевченка.