Падіння Української Народної Республіки

21 листопада 1920 року було поставлено крапку в існуванні УНР, цього дня 12 тисяч вояків армії УНР на чолі з Головним Отаманом Симоном Петлюрою, його штабом та урядом республіки перейшли річку Збруч з дозволу Польського уряду. Так завершилась героїчна сторінка українського народу, сповнена драматизму, боротьби, та різних буремних подій.

Після укладення Варшавського договору 21 квітня 1920 року, головною складовою якого стало об’єднання двох військ для спільної боротьби з більшовиками, 7 травня 1920 року об’єднане польсько-українське військо зайняло Київ, але в загальному наступ невиправдав сподівань. Забагато військової потуги було у більшовиків. 12 червня більшовики захопили Київ і почали просування на захід, яке закінчилося захопленням Східної Галичини та створенням на її території Галицької СРР, наступом на Варшаву і поразкою там більшовиків, після чого вони були змушені відступити.

У кінці серпня польсько-українське військо почало контрнаступ, наслідком якого стали певні успіхи. Це породило надію на участь офіційної делегації УНР в мирних переговорах на рівних з Польщею та більшовицькою росією. Однак росія була проти, мотивувавши це тим, що незалежна Україна — це УСРР, яка в союзі з РСФРР бере участь у переговорах з Польщею. Оскільки більшовики заявляли про свою згоду на те, щоб лінія кордону проходила значно східніше лінії Керзона і зовсім не претендували на Східну Галичину, то поляки принципово погодилися на їхню пропозицію.

Із 21 вересня польсько-радянські переговори продовжилися у Ризі. 12 жовтня тут було підписано мирний договір. 21 жовтня Головне командування військ польських оголосило про припинення союзницьких відносин з армією УНР.

Державні установи УНР та Головна Команда військ УНР розташувалися в Кам’янець-Подільському. З огляду на попередні бойові дії, українській стороні здавалося, що час для наступу на червоних доволі сприятливий. ОднакПольща відповідно до Ризького мирного договору не мала права наступати.8 листопада Польща відкликала останні свої підрозділи з території, на якій була дислокована армія УНР, чим повністю знімала із себе всяку відповідальність за подальший розвиток подій.

Того ж дня Симон Петлюра звернувся із листом до Юзефа Пілсудського, у якому Ризьке перемир’я називалося «витвором дипломатичної мудрості» і стверджувалося, що українці мають тепер самостійно «провадити дуже ризиковану боротьбу на очах у Європи, яка в позі Пілата буде дивитися на схід».

Так провина перекладалася з Польщі, яка вийшла з Варшавського договору, на країни Антанти.

У ніч на 8 листопада 1920 року буловидано універсал урядом УНР, який закликав українців до останнього бою, який, як тоді здавалося, мав шанси науспіх.

Червона Армія розпочала свій наступ 10 листопада, а вже 12 листопада стало зрозуміло, що її перемога — це справа часу, досить швидкого часу.

14 листопада уряд УНР залишив Кам’янець-Подільський, 19 листопада він зібрався в останньому своєму притулку на території Наддніпрянської України — у Волочиську. Саме там завершилися переговори з польською стороною про перехід залишків армії УНР на територію Польщі. Поляки, які були в боргу перед тепер вже колишнім союзником за Варшавським договором, гарантували ставлення до вояків УНР як до інтернованих і обіцяли зберегти її частини у таборах у Польщі.

Уночі 21 листопада 1920 року від польської сторони було отримано дозвіл на перехід кордону. Того ж дня на західний берег ріки Збруч перейшло близько 12 тисяч вояків та військове і політичне керівництво УНР, якому такий крок бачився лише перепочинком у війні, проте це був не перепочинок, а кінець.

21 листопада 1920 року стало останнім днем існування УНР як державного утворення на території України. Після вбивства Симона Петлюри в 1926 році влада в УНР перейшла до голови тодішнього уряду УНР в еміграції Андрія Лівицького.

Які ж причини і наслідки з цих подій ми можемо виділити?

Насамперед Українська революція 1917–1921 років зазнала поразки не тому, що громадяни не були готові захищати її, а тому, що змушені були протистояти масштабній агресії одночасно на декількох фронтах. Сили виявились надто нерівними, особливо враховуючи наступну причину.

Зрадлива поведінка Михайла Грушевського та Володимира Винниченка, зусиллями яких була зруйнована армія та максимально довго зберігалась залежність від москви. Фактичне прийняття IV Універсалу, який проголошував незалежність України і який було прийнято аж 9 січня 1918 року, відбулось тоді, коли більшовицькі війська вже пішли на нас відкритою війною. 

Змогли здобути свою незалежністьв цей час Польща, Фінляндія, Литва, Латвія, Естонія, але не змогла Україна.Зокрема це пов’язано з їхніми лідерами — там на вершину були висунуті справжні патріоти, як от Пілсудський у Польщі, чи Маннергейм у Фінляндії, а у нас…

Державотворчі зусилля гетьмана Скоропадського були надзвичайно потужними і глибокодумними, проте важливий час вже було втрачено. Зрадників потрібно вчасно розпізнавати та карати. Цього уроку українці, мабуть, не засвоїли і дотепер. Судячи із відсутності покарань за Іловайський котел чи розмінований Чонгар…