«Прилизана різдвяна казочка» про Михайла Федорова

Враження від читання опусу «Української правди» про Михайла «Божественного» Федорова було таке, начебто читаєш прилизану різдвяну казочку, у якій мужній ІТ-принц рубає голови драконам, але внаслідок підлої зради відповзає поранений за сарай і зализує рану у спині – щоб неодмінно повернутися і продовжити свою святу справу.

Матеріал побудований переважно на словах самого Федорова – де він, звісно, всіляко себе виправдовує. Крихти критичних, але по факту об’єктивних претензій – подані якось по дотичній, легенько, навіть ніжно. Журналістські стандарти, які ми заслужили?

Зі статті витікає, начебто Щиголя на посаду Голови Держспецзв’язку призначив не добрий Федоров – а злий Єрмак. Це при тому, що Єрмак тоді – у 2020 році – особливого впливу на Мішу практично не мав, як і загалом мало на що впливав.

Міша ж навпаки – як офіційний віцепрем’єр та улюбленець Зеленського мав море формальної та неформальної влади і особисто курував призначення усіх, хто хоч якось був причетних до технологій. Зокрема, Федоров затверджував кандидатів на керівників кіберпідрозділів СБУ та кіберполіції. У тому числі нинішнього «Канцлера» Кропиву та сумнозвісного Щиголя (має наразі дві підозри від НАБУ).

Сльози мусять навертатися у картонкового УП-читача від дивовижної історії про те, як Міша вилікував останню стадію раку дашбордами. І саме так подається магія одужання Федорова – а не хімієтерапією космічно дорогими західними препаратами. І при цьому мужній Міша цілий день працював у Кабміні.

Той, хто мав досвід боротьби з онкологією, – добре знає, що навіть найкраща у світі хімієтерапія не залишає можливостей повноцінно працювати. Частково – можливо, але мало і недовго. Бо це величезний стрес для організму, особливо на тяжких стадіях хвороби. А Міша, виявляється, лікував останню стадію раку дашбордами, але водночас спокійно ходив на роботу на цілий день. На дуже складну, напружену та стресову роботу. Ага, саме так все і було.

У цьому очевидно упередженому матеріали ще багато моментів, які, м’яко кажучи, далекі від істини: про ботоферми під час виборчої кампанії Зеленського, про раптовий геній далекого від ІТ провінційного СММ-ника, про провалений еАкциз, про сувору чоловічу любов Федорова з Маском і багато іншого.
 

Окремо виділяється підсвідоме намагання нав’язати читачеві наратив «Федоров є конкурентом Залужному». І це просто смішно. Де Міша, і де Залужний? Це ж у різних частинах Галактики.

Повністю проігнорована авторами статті участь гр. Федорова у злочинній організації онлайн-шахраїв у 2015-2017. Зараз таких називають «колцентрами».

Абсолютно забутою виявилася тема створення Федоровим цифрового концтабору в Україні та масове порушення прав громадян.

Але головне питання: не чому УП ліпить зі збитого льотчика сучасного ІТ-месію, питання – чому САМЕ ЗАРАЗ? Саме наприкінці вересня 2026-го, коли політичний труп колишнього фаворита Зеленського вже і тхнути перестав.

Усі ми пам’ятаємо, як УП разом з Шабуніним, Железняком та іншими «є-питаннями» несамовито просували Федорова у ролі такого собі кандидата у президенти на наступних виборах – скориставшись останнім «потішним» картон-протестом.

Але уся ця кумпанія якось не подумала про один важливий нюанс – а коли будуть вибори – і чи будуть колись взагалі? І тому увесь цей двіж був від початку приречений на фіаско. Що цілком прогнозовано і сталося.

Гучну поразку вони начебто проковтнули, відповзли і зробили морду ящиком: мовляв, ну, не проканало, ну ладно. Ну лосонули тунця, ну буває.

Аж ось знов викопали стюардесу. Чому? Для чого? Щоби що? Невже західні хазяєва прошепотіли їм дату завершення війни – то вони й почали знов свою гарну-нову пісню? Вже й малахольні учасники «потужної ходи» картонки свої спалили – аж тут раптом «принесли йаво домой, аказался он живой».

До речі, величний герой УПешної поеми тричі проігнорував виклик на засідання тимчасової слідчої комісії Верховної Ради, де йому дуже хочуть поставити кілька важливих запитань. Зокрема, про корупцію у Міноборони за часів його там керування. Про це УП якось навіть не згадує. Хоча саме Парламент начебто є найвищим органом влади у парламентсько-президентській республіці. І Железняк про це прекрасно знає. Але ж «лекція не для дачників, лекція для колгоспників» – як сказано у відомому совєцькому анекдоті.

Ну тобто загалом виглядає так, начебто «партія Сороса» вже знає таємницю приблизної дати виборів і розпочала агітаційну кампанію за свого кандидата.

От тільки путлер нічого не знає про «закінчення війни». А якщо знає – то має гидку звичку постійно перевертати ту саму шахівницю, про яку так любить говорити Федоров. А тому воскресіння політичного лузера цілком собі може виявитися ще одним фальстартом. Після якого ґрантові революціонери знов витруть сльози / соплі і зроблять вигляд, що це хтось інший надзюрив їм у штани.