24 лютого Зеленський оголосить вибори та референдум?

Financial Times повідомила, що Зеленський планує провести президентські вибори та референдум щодо мирної угоди. Видання посилається на неназваних українських та західних чиновників, а також інших осіб, знайомих з цим питанням.

За даними джерел FT, Зеленський збирає голосування про проведення президентських виборів та референдуму 24 лютого, у четверту річницю повномасштабного вторгнення росії.

Це планування відбувається на тлі нібито тиску Білого дому на Київ щодо угоди між Україною та московією навесні. Джерела FT повідомляють, що президент і його соратники дали зрозуміти адміністрації Трампа, що вони готові до досить стислих термінів, попри логістичні труднощі проведення виборів.

11 лютого Володимир Зеленський прокоментував публікацію Financial Times про його нібито наміри оголосити 24 лютого дату виборів президента і референдуму щодо територіальної цілісності, заперечивши, що США погрожують відмовитися від гарантій безпеки, якщо в Україні не оголосять дату виборів президента.

«Перший раз чую про це. Тож перший раз чуємо від FT зранку, а вдруге – від вас. До виборів ми приходимо, коли будуть гарантії безпеки. Я сказав раніше: зробіть припинення вогню – будуть вибори, це питання безпеки», – заявив Зеленський у відповідь на питання журналістів у чаті ОП.

Будь-яка згадка західними ЗМІ виборів в Україні чи деталей мирної угоди відразу породжує рефлексії шанованих (і не дуже) експертів, журналістів та пересічних громадян. І така реакція є природною, адже питання запуску політичного процесу всередині України є одним із базових для збереження українського народу.

І це жодним чином не перебільшення. Катастрофа буде тільки поглиблюватись за умови збереження нинішньої влади. Водночас путінська окупаційна армія на лінії фронту майже повністю унеможливлює певні політичні дії та прояви патріотичної позиції. І ця «диявольська розтяжка» між молотом і ковадлом вигідна усім ворогам українців: і зовнішнім, і внутрішнім. Проте, при всьому бажанні, інформація від FT виглядає інформаційним вкидом. Принаймні така думка виникає з огляду на публічні політичні події. 

Проведення виборів в Україні впирається в проблеми безпекові, правові та технічні. 

Безпекові: як провести вибори під час війни.

Правові: Конституція та законодавство України не дають можливості провести вибори під час воєнного стану. Щоправда, Зеленський зовсім не переймається дотриманням Конституції, якщо на кону стоїть його особиста вигода: згадайте злочинні закони про розпродаж України чи множинне громадянство. У цьому контексті є цікавим, що ніхто із зеленої кліки не запропонував очевидний правовий варіант проведення виборів. Для цього треба не продовжити воєнний стан. І попри наявність війни, з точки зору формально юридичної ми отримаємо ситуацію, ідентичну до 2019 року. І відповідно проведення виборів стане можливим. Щоправда в такому випадку ще довелося вносити, чимало змін в чинні закони, адже, до прикладу, Виборчий кодекс України прямо забороняє проводити одночасно вибори президента чи депутатів ВР та всеукраїнський референдум. 

Стаття 3 Виборчого кодексу України каже: «Вибори Президента України та вибори народних депутатів України є загальнодержавними виборами. Загальнодержавні та місцеві вибори можуть бути черговими або позачерговими.

Чергові та позачергові загальнодержавні вибори не можуть проводитися одночасно із всеукраїнським референдумом, іншими черговими чи позачерговими загальнодержавними виборами, черговими місцевими виборами».

Стаття 20 Виборчого кодексу каже: «У разі введення в Україні чи в окремих її місцевостях воєнного або надзвичайного стану виборчий процес загальнодержавних виборів та/або виборчий процес відповідних місцевих виборів, що відбуваються на цих територіях або їх частині, припиняється з дня набрання чинності відповідним указом Президента України».

Таких деталей є чимало, але для їхнього розв’язання достатньо голосування у ВР простою більшістю – 226 голосів. І методами кнута, пряника та різних конвертів із зеленими купюрами, різні хламідії, перепрошую Арахамії, можуть протягнути для Зеленського потрібний результат. Але, до прикладу, вносити зміни до Конституції з точки зору процедури є набагато складніше, а під час війни – взагалі заборонено нормами самої Конституції, які є правовими нормами прямої дії. 

Додайте до цього те, що московія і через речника путіна пєскова, і через «сумну коняку» лаврова неодноразово повідомляла, що виступає проти референдуму.

Якщо підсумувати вищезазначені правові аспекти, досить легко дійти висновку, що без укладення якого-небудь перемир’я вибори провести буде неможливо із правової точки зору. Проте знову ж таки можливість чергового витирання зелених ніг об Конституцію та закони не відкидається. 

Технічні: за допомогою яких механізмів можна провести вибори в умовах повномасштабної війни? Як дати можливість проголосувати військовим? Громадянам України, що опинились за кордоном, а їх в офіційній статистиці близько 6 мільйонів? І я розумію, що Зеленський має величезне бажання загнати українців у смартфон і через добровільно-примусову цифровізацію організувати голосування через «Дію». Проте хто повірить у справедливість та чесність голосування в «Дії», яку до речі, вже принаймні двічі ламали московські хакери, вкравши при цьому дані 13,5 мільйона українців!

Щоправда, саме в такому випадку провести вибори для влади було б найпростіше. При цьому тут варто розуміти, що якби Зеленський, відповідно до слів FT, справді 24 лютого оголосив про вибори та референдум щодо мирної угоди, то підконтрольні йому зелені (і не дуже) чоловічки вже 25 лютого могли б почати потрібний підрахунок голосів на виборах, які мали б бути проведені 15 травня. 

Інколи так буває: не настільки важливо, як проголосують, як те, як підрахують. Влада в Україні славиться своїми підрахунками ще з часів «помаранчевого Майдану», а тодішній голова ЦВК Сергій Ківалов, який визнав Януковича президентом, досить добре почувається досі. Олігархічна система управління завжди буде створювати ілюзії, що від заміни сидячого на золотому унітазі все зміниться. Не зміниться, якщо не змінити саму систему та не повернути владу і власність в руки українців. 

І вже на завершення цієї новини абсолютно неправдивий вигляд має теза FT про те, що Зеленський і команда готові до проведення виборів в стислі терміни, як того нібито хоче Трамп. Президенту США та його команді хотілося б розгорнути повноцінний політичний процес в Україні під час виборів, а для цього необхідний час. А от Зеленський – навпаки зацікавлений в тому, щоб все зробити в якомога більш стислий термін. Щоб опоненти не встигли розгорнути всю повноту запитань щодо провалу підготовки до війни, порушень Конституції та законів, корупції найближчого оточення, розмінований Чонгар, відкритий північний напрямок наступу на Київ у 2022 році, відсутність попередження людей щодо війни та мантри про «травневі шашлики» тощо. 

Тому оголошення Зеленським виборів у травні здається вкрай малоймовірним, з огляду на публічні дані. Але все-таки мушу зауважити наявність певної закулісної гри, яка залишає сліди, але є поки незрозумілою до кінця. 

Наприклад, США активно інвестують у Вірменію, підписавши у лютому 2026 року угоду про розвиток ядерної енергетики на суму $9 млрд. Цей крок спрямований на зменшення енергетичної залежності Вірменії від росії шляхом впровадження малих модульних реакторів і означає поступове витіснення «росатому» з Вірменії. 

Візит віцепрезидента США Джей Ді Венса до Єревана (перший в історії) підтвердив переорієнтацію Вірменії на Захід, спрямовану на відхід від російського впливу. При цьому продовжується проектне будівництво (і не тільки) «Шляху Трампа» (TRIPP): США беруть участь у розробці транспортного коридору через Вірменію, що має з'єднати Азербайджан з Нахічеваном, забезпечуючи нову логістику в обхід рф та Ірану.

До цього часу, до речі, автор цих рядків залишається єдиним в публічному просторі, хто окреслив формування навколо росії «напівблокадного поясу» з метою чинення тиску та потенційного ослаблення Китаю через потенційне відсікання/обмеження від сировини із рф. Візит Венса до Вірменії та інвестування 9 млрд (для Вірменії це, до речі, величезна сума) є цьому ще одним підтвердженням. 

З іншого боку, московська фсб повідомила про затримання в Об’єднаних Арабських Еміратах (ОАЕ) та висилку до рф підозрюваного у замаху на першого заступника начальника головного управління генштабу рф генерала Володимира Алексєєва. Чому я згадую цю подію в контексті геополітики? Тому що екстрадиція із ОАЕ в цілому є вкрай складною процедурою, а в такі стислі терміни – практично неможливою. Але вона відбулась, і це факт. А хто має найбільший вплив із міжнародних гравців на ОАЕ? США. І навіть вся торгівля нафтою для арабів зав’язана на США. Московські пропагандисти спочатку кричали про український слід, але якось впівголоса. А потім замовкли. В ООН той же небензя, представник рф, фактично промовчав, а він є любителем риторики в стилі Хрущова «я вам покажу кузькіну мать». Чому?

Щоб перемовини продовжувались. А замах відбувся під час переговорного процесу. І путін, і Зеленський не прагнуть миру, проте з різними мотиваціями. Але навіть кремль змушений щонайменше продовжувати імітацію перед США, боячись якогось тиску. А ціни на нафту продовжують бути низькими, а танкери із нафтою із рф арештовуватись. Американцями, підкреслюю, а не європейцями із їхньою войовничою риторикою. Що за цим стоїть? Поки невідомо.