Як тренуватися регулярно?

Якщо спитати людину, яка виконує фізичні вправи наскоками (з понеділка, з нового року, після перегляду мотиваційного відео), чому не виходить тренуватись регулярно, вона видасть якусь незрозумілу дурню про силу волі чи поскаржиться на «нема часу». Насправді за відсутністю регулярності бажаної поведінки стоїть психологія.

Дослідник в галузі зміни поведінки Браян Джефрі Фоґґ у своїй книжці «Tiny Habits» пояснює, що чим складніша поведінкова практика, тим потрібно більше мотивації, щоб її здійснити.

До прикладу, якщо твої тренування – це виснажлива каторга, і одна думка про те, що час на тренування, викликає в тебе погіршення настрою, то потрібно дуже сильно хотіти отримати результат у вигляді здоров'я, покращення фігури, морального полегшення від усвідомлення виконаного обов'язку, щоб нап'ялити на себе кросівки і годину-другу робити те, що ненавидиш.

Ти не тренуєшся регулярно не через відсутність сили волі, якусь вроджену лінь як твою сутність чи брак часу. Ні, ти не тренуєшся регулярно, бо мотивація мінлива і коливається в широких межах. То ти прагнеш ЗСЖ, то – лежати на дивані. Коли мотивація дуже висока, щоб витримувати ненависні тренування – ти тренуєшся; коли недостатня – шукаєш відмазки.

Оскільки мотивація – річ, яку ти не можеш контролювати, то вона є, то нема, тобі треба знизити рівень мотивації, завдяки якій відбувається тренування, тобто зменшити неприємність останнього, підвищити його кайфовість. Бо якщо тренування в кайф, тобі не так вже й треба зовнішню причину, щоб його виконати, ти тренуватимешся. І що ми можемо тут зробити?

По-перше: тренуватись відповідно до своїх можливостей

Щоб любити процес, тобі має бути важко, ти маєш відчувати виклик, але має виходити. Коли надто важко, людина відчуває свою невправність, і це демотивує, коли ж надто легко, стає нудно. Ми ростемо лише тоді, коли нам достатньо важко, але не надміру.

По-друге: ріст і розвиток треба фіксувати

Людині притаманно прагнути до того, в чому вона відчуває покращення і розвиток. Занотовуй, скільки ти разів відтискаєшся/присідаєш, став рекорди. Радій успіхам!

По-третє: музика!

Музика знижує відчуття навантаження і додає драйву тренуванням. Слухай своє, те, що любиш.

По-четверте: тренуватися з іншими

Людина – соціальна тварина. Робити щось разом – відчувати свою приналежність, від чого ми отримаємо специфічне задоволення.

По-п'яте: класний одяг!

Кожна людина прагне бути гарною, стильною модною. Купи моднющий спортивний одяг і взуття. Тренуючись, заглядай в дзеркала, втішай своє его. Мозок захоче це повторити.

Ключова ідея

Чим більше ти любиш тренування, тим менше треба мотивації, щоб тренуватись, а тому тренуватимешся стабільно, без «сили волі», «дисциплінованості», та інших культуральних стереотипів, які нічого не пояснюють про поведінку людини.

ЧОМУ МИ ЇМО ТЕ, ЩО ЇМО?

Обхват нашої талії залежить від того, що ми їмо; те, що ми їмо залежить від того, що ми любимо їсти; те, що ми любимо їсти залежить, зокрема, від того, що їла мама коли ми були в неї в животі і коли вона нас годувала грудьми...

Перед тим як видати тобі певні факти, я мушу дещо пояснити про нас, людей як тварин. Не лінуйся читати.

Харчові вподобання кожного з нас можна зобразити за вкрай спрощеною, але корисною схемою: я щось запхав до рота, пожував, проковтнув – наслідки – люблю або не люблю. 

Якщо після певної їжі мені було погано, нудило, до цієї їжі формується відраза; якщо споживання їжі супроводжувалося надходженням в організм калорій – я це полюблю. А оскільки будь-яка їжа містить калорії, полюбити можна і круасан, і броколі. Щоправда, чим більше калорій надходить в тіло після споживання певної їжі, тим більше така їжа запам'ятовується організмом як корисна, отже смачна. Адже для нашого тіла, сформованого в умовах нестачі калорій, чим більше в продукті калорій, тим він корисніший. Тому не дивуйся, що круасан ти любиш більше, ніж броколі – це закономірно.

Окрім того, ми, як тварини, боїмось всього нового. Ця вроджена неофобія захищала нашого предка від дій, які не пройшли перевірку досвідом. Жінка, яку ображає чоловік, живе з ним не через любов, а саме завдяки цьому вродженому механізму: поганий чоловік, але перевірений часом. Їжа – не виняток, ми любимо знайомі смаки, адже якщо воно мені знайоме, то пройшло перевірку досвідом.

Ок, а тепер беремось до фактів!

Смак різних продуктів залежить від безлічі різних речовин, які в них містяться. Речовини з продуктів, які ми їмо, з’являються в різних рідинах організму. Якщо майбутня матуся на третьому триместрі вагітності пила морквяний сік, її дитя з «незрозумілої причини» полюбить морквяний смак. Ця незрозуміла причина – морквяний смак, який дитинчаті близький, воно навіть не розуміє чому, але його тіло знає: морквяний смак пройшов перевірку практикою.

А якщо матір під час вагітності їсть огірки, помідори, груші, сливки і яблука? Чи не збільшує вона таким чином кількість тонн овочів і фруктів, які її чадо поглине за життя? Чи не впливає вона на тривалість цього життя, впливаючи на обхват талії своєї дитини?

А грудне молоко? З грудним молоком дитина отримує не лише все їй необхідне. Грудне молоко відображає їжу, яку їсть мати. В ньому смаки, з якими знайомиться дитя. Смаки, з якими надходять калорії. Дитяче тіло записує в архів: «100 кілокалорій надійшло зі смаком малини і чорниці. Підвищуємо "смачність" малини і чорниці на 15%». Своїм харчуванням під час вагітності мати буквально програмує смакові вподобання своєї дитини.

Ми їмо те, що любимо. Те, що ми любимо, залежить від того, що ми їмо... і що їла наша матір, коли ми були в утробі і смоктали її груди. І я вкотре повторю: харчування вагітних і годуючих жінок – це не так про кількість, як про якість. Харчуючись якісно, ти не тільки оздоровлюєшся сама, а й позитивно впливаєш на харчову поведінку в майбутньому своєї дитини.

Instagram: viktor_mandziak

Facebook: Мандзяк Віктор