Лицемірство та аналогії

На початку 60-х років минулого століття Перший секретар Компартії СРСР Микита Хрущов, перебуваючи у США, на засіданні ООН щось розлютився там від якогось виступу, різко піднявся, зняв свого капця і почав ним стукати по столу та розмахувати у повітрі. 

Фотографія, як Хрущов розмахує своїм капцем в ООН, потрапила на передні шпальти світових ЗМІ.

Радянські дипломати пояснювали це тим, що Хрущов такий сміливий, що навіть на засіданні ООН може показати їм «кузькину мать» і помахати капцем. І радянський люд був у захваті від цього. А поміж себе з гордістю говорили: «Он наш, бач який, нічого не боїться».

А потім я читав мемуари одного із присутніх там радянських дипломатів, де він описував цей випадок як очевидець. Він писав, що перед засіданням ООН Хрущова довго водили по якійсь виставці і його капець натер йому ногу. Прийшовши на засідання, він зрадів, що можна сісти і зняти капець. А там хтось виступав і сказав погане на союз, перекладач поки переклав, то Хрущов і підскочив, почав махати рукою, але забув, що в нього у руці капець. А коли до нього дійшло чим він там махає, то тут же присів, щоб його не бачили. Ну, а у фотооб’єктиви потрапив, ось і довелося дипломатам ліпити із нього героя. Але радянському народу це лягло на душу: «Он як наш може... Ух їх…»

Спитаєте, чому це я згадав? Та ось почув нецензурні слова на високому рівні в одному інтерв’ю, та й згадав за Хрущова. Хоч би не довелося після цього інтерв’ю потім присідати...

Тоді у 60-х «Он, як наш може...» пройшло у народі «на ура», а як зараз? Чи народ не змінився?

***

Прочитав, що випустили поштову марку про Будапештський меморандум із непристойним, як на мене, висловлюванням Зеленського. Так, невиконання Будапештського меморандуму, це погано і злочинно та не красить його підписантів.

А от Україна, для прикладу, чітко виконує свої договори. Скільки років уже йде війна росії проти України, а Україна не припиняє перекачувати через свою територію російську нафту, газ, та виконувати інші договорняки. Те, що декілька днів тому припинили перекачувати газ, то не варто радіти, він може скоро піти, але уже під іншим іменем.

Коли брехня і лицемірство стає у основі поведінки людини, то чого тоді очікувати? І це питання не сьогоднішнього дня. Це йде корінням у тисячолітню давнину. Тому я вже не вперше кажу, що нам варто вийти за межі релігійної матриці. 

Читаю у Біблії розділ «Дії святих апостолів», де апостол Петро у храмі каже: «Бог Авраамів, та Ісаків, та Яковів, Бог наших батьків, Сина Свого прославив, Ісуса, Якого ви видали, і відцуралися...».

Ви бачите, як він каже – «відцуралися». І це каже той апостол Петро, який двічі сам відцурався від ще живого Ісуса. Чи не лицемірство?

Правда, Петро далі продовжує: «А тепер, браття, знаю, що вчинили ви це з несвідомости, як і ваші начальники.

А Бог учинив так, як Він провіщав був устами Своїх усіх пророків, щоб терпіти Христові. Покайтеся ж та наверніться, щоб Він змилувався над вашими гріхами...»

Тож я і думаю, що, можливо, шкоду і злочини Україні роблять несвідомо, а потім покаються і все у них буде гаразд? Головне, своєчасно покаятися, як вчить Біблія.

Про автора: Сергій Медвідь – письменник, академік Академії інженерних наук, кандидат аграрних наук.