Війна: винахідливість та стратегія

Російське ультрашовіністичне видання «Царьград» опублікувало матеріал під назвою «Кінець вогневої переваги: копійчані дрони збивають наші БПЛА-розвідники». Трохи витягів звідти, з боліт:

«Ворог не тільки домігся чисельної переваги над нашими дронами-камікадзе, а й постійно знаходить нові ніші для застосування своїх машин. 

Противник почав супроводжувати повільні агродрони “Баба-яга” парами FPV-дронів з нічними камерами і тепловізорами. Така зв’язка стала відповіддю на вибудовування нашими підрозділами протидронової оборони, в якій ключову роль відіграють кулеметники з тепловізорами. Тепер якщо розрахунок відкриває вогонь по нічному бомбовозу – а “Баба-яга” може нести до 40 кг боєприпасів, – його тут же атакують FPV-дрони.

Також противник активно використовує безпілотники для мінування доріг у тилу наших позицій. “Яги” просто скидають звичайні міни в сутінках, розраховуючи, що водії не помітять і наїдуть на міни.

FPV-дрони використовуються хитріше: апарат сідає недалеко від дороги і чекає появи підходящої цілі. Якщо в полі зору з’являється машина або група людей, дрон піднімається і атакує із засідки.

Але останнім часом противник зробив крок ще далі: модернізовані FPV-дрони почали застосовуватися для полювання за нашими розвідувальними безпілотниками.

Українські FPV-дрони з’явилися на висотах понад 1200 м, які діють у режимі чергових засобів ППО і при появі в зоні відповідальності російських розвідувальних БПЛА вражають їх.

Українці стали часто збивати наші “крила”. Це тривожний сигнал. Наслідки можуть бути серйознішими, ніж від постачання десятків “Абрамсів”. FPV-дрони можуть літати на швидкості до 500 км на годину. Усі тихольоти, включно з “Геранями”, перебувають у зоні ризику. Українці планують збивати наші ударні вертольоти, які підходять близько до передової.

Фактично противник взявся за знищення критично важливої ланки в нашому розвідувально-ударному контурі. Збиті розвідувальні БПЛА означають кінець нашої вогневої переваги:

- сліпа артилерія не знатиме, куди стріляти;

- оператори “Ланцетів” не зможуть відправити своїх “птахів” на полювання за ворожою артилерією і технікою;

- розрахунки “Солнцепёков” не знають, які посадки зайняті нашими, а які ворогом.

- втрата можливості вести розвідку в ближньому тилу противника критично знизить ефективність нашої авіації та “Іскандерів”.

Знищення наших “очей” у небі відкине нас на покоління назад, і ми будемо змушені воювати в двовимірному просторі, а противник продовжить вести війну 3D. FPV-дрони дешеві, а великі “птахи” – ні. Якщо раніше українці чекали поставок дефіцитних західних ракет для ППО, то тепер їхню частину можна замінити дронами-винищувачами».

***

Сер Артур Траверс Гарріс, відомий як «бомбардувальник Гарріс», він же «м’ясник Гарріс» – маршал Королівських ВПС Великої Британії, голова бомбардувального командування Королівських ВПС, ідеолог нічних стратегічних бомбардувань німецьких міст під час Другої світової війни, які призвели до численних жертв серед цивільного населення.

Спочатку британці, як справжні джентльмени, намагалися бомбардувати точково тільки важливі військові та промислові об’єкти на території нацистської Німеччини, але точність бомбометання з великої висоти і за відсутності ефективних засобів навігації (GPS тоді ще не було) була настільки мізерною, що 1942 року Королівські ВПС перейшли до практики килимових бомбардувань німецьких міст. Головними цілями тепер були не військові об’єкти і промислові підприємства, а німецькі робітники, їхні будинки і їхні сім’ї. 

Артур Гарріс, згнітивши серце, затвердив нову доктрину, виправдовуючи необхідну жорстокість тим, що «через брак рапіри довелося вдатися до кийка». Що поробиш, говорив він, «війна є війна, необхідно атакувати тим, що є під рукою».

Тільки на Берлін за час війни було скинуто 540 тисяч тонн бомб. Місту було завдано збитків удесятеро більших, ніж Лондону, який бомбили німці. Кожен третій берлінський будинок був або повністю зруйнований, або непридатний для проживання. Щонайменше 52 000 людей загинули і вдвічі більше були серйозно поранені – це вп’ятеро більше вбитих і тяжкопоранених, ніж під час бомбардувань Лондона.

Кількість жертв союзних бомбардувань Німеччини в роки Другої світової війни оцінюється сьогодні в півмільйона цивільних німців. Цинічна арифметика війни припускає, що ці варварські удари наблизили закінчення війни щонайменше на рік і зберегли життя близько 800 тисяч солдатів союзників.

Я ні на що не натякаю, але війна є війна, «що тут поробиш», як казав м’ясник Гарріс, і за Полтаву, Львів, Кривий Ріг, Київ, Одесу тощо комусь доведеться відповісти.

Про автора: Юрій Касьянов –
офіцер ЗСУ. Радіоінженер, спеціаліст з аеророзвідки.
 Займається виробництвом дронів та БПЛА для української армії та безпосередньо аеророзвідкою, заснував громадське дослідно-
 конструкторське бюро безпілотної авіації «Matrix-UAV».