Вектор – Україноцентризм. Політичний дайджест новин №50

Командувач Повітряних Сил генерал-лейтенант Микола Олещук повідомив про знищення в окупованому Криму складу з російським безпілотниками «Шахед» і боєприпасами.

«1 липня 2024 року українські пілоти завдали нищівного удару по складу боєприпасів у Криму», – повідомив генерал Олещук на своєму телеграм-каналі.

Пропагандисти на московії вже підтвердили інформацію щодо атаки на склад. Повідомляють про знищення 90 безпілотників.

«Увечері 01.07.2024 було завдано ракетного удару по об’єкту Чорноморського флоту РФ в районі мису Фіолент, Севастополь. Удар завдано із застосуванням крилатих ракет невстановленого типу. Метою удару був склад із БПЛА “Shahed-136/Герань-2”. Орієнтовна кількість знищеного майна – 90 од. Інформація про втрати серед особового складу відсутня», – йдеться в одному з дописів.

1 липня в росії повідомили про удар «Іскандером» по українському аеродрому Миргород, розташованому за близько 150 кілометрів від лінії фронту. Як пише Forbes, ВПС України розмістили шість винищувачів Су-27 просто неба, і російська ракета знищила два з них.

«Російський безпілотник помітив щонайменше шість українських надзвукових винищувачів Су-27, припаркованих під відкритим небом серед білого дня. Російська ракета “Іскандер”, випущена по них, знищила два дорогоцінних “Су” і пошкодила інші чотири», – пише видання.

Як зазначає Forbes, можливо, це був один із найдорожчих днів для українських ВПС від початку повномасштабного вторгнення рф.

4 липня ворог окупував Сокіл та Восход, а також просунувся в Сотницькому Козачку, Північному, біля Дружби, Євгенівки та Новопокровського – повідомляє DeepState. Аналітики також оприлюднили супутниковий знімок захопленого окупантами мікрорайону «Канал» (штабна назва «Новий») в Часовому Яру. Його повністю стерто.

«Подальше утримання в руїнах та проблеми з логістикою тільки збільшать втрати, тому відхід з мікрорайону є логічним, хоч і важким рішенням. “Канал” вигідно було тримати, коли ворог був на підступах», – зазначається у повідомленні.

Ситуація на фронті стає дедалі загрозливішою на фоні закулісних торгів щодо так званих «мирних перемовин». Психопатичний диктатор путін в якості майбутніх козирів традиційно застосовує кривавий терор. 

Натомість союзники у НАТО досягли згоди щодо фінансування на військову допомогу для України наступного року у розмірі 40 млрд євро, – Reuters. Це важлива та позитивна новина, яка «вбиває» аргументи путіна щодо «втоми Заходу».

Трамп розгромив Байдена на дебатах

Хоча мені на момент розвалу «тюрми народів» – срср – було всього кілька років, проте мої шкільні роки не оминули анекдоти про «Чапаєва і Петьку»:

«Відправив Чапаєв Петьку до буржуя – за грошима та їжею. Петька повертається сумний і каже, що буржуй відмовив. Чапаєв запитує: “Чим мотивував?”

Петька відповідає: Ой, всіх обмативував. І вас, і мене, і всю нашу дивізію…»

Трамп «віддебатив» або «віддебативував» Байдена. Більш лаконічно описати те, що відбулось, мабуть, неможливо.

Поразка чинного президента США на дебатах була очікуваною, проте на таку ситуацію майже ніхто не розраховував. Для формування власної думки і щодо дебатів, і щодо політико-економічних процесів у США, рекомендую особисто переглянути повне відео із дебатів. Я ж постараюсь сконцентруватися на висновках, що є найважливішими для українців.

Слабкість Байдена відчули всі, зокрема і спонсори. Саме тому відразу пішов шквал негативних реакцій та практично через кілька годин почали лунати заклики до заміни кандидата. Заклики в таборі демократичної партії.

Опитування показують, що чи з Байденом, чи з іншим кандидатом перемогти на виборах буде досить складно. Ймовірність зміни адміністрації Білого дому я оцінюю дуже високо. 

Проте боротьба продовжується і її пік припадатиме на осінь 2024-го. І ми побачимо ще дуже багато чого як з боку демократів, так і з боку республіканців.

Якби влада в Україні працювала на українські інтереси, то вона в фантастично швидкому режимі повинна була би покращувати відносини із республіканцями – з одного боку. З іншого – старатись добитись надання максимальної допомоги для України в передвиборчий період. Зокрема, від Трампа українська влада мала би спробувати добитися включення республіканського «Плану перемоги в Україні» до передвиборчої програми. 

Геополітика є дуже цинічною і «карта української війни» буде однією із ключових на виборах. Саме тому це відкриває певне «вікно можливостей». Декларуєте прихильність до України – підтвердіть практично. І це можна зробити: і у відносинах з Байденом, і з обома партіями парламенту.

Яскравим прикладом цього могло б стати прийняття нового закону про ленд-ліз для України, попри те, що його ініціаторами виступали республіканці, але підтриманий він був і демократами. Проте так і не виконаний президентом Байденом за брехливого підспівування влади в Україні та різноманітних соросят під гаслами з розряду «не дуже він нам і потрібен» або «за ленд-ліз треба платити, а зараз дають безплатно» (цинічна брехня, якщо детально прочитати сам текст закону та зробити аналіз – https://surma.com.ua/536-pravda-i-brekhnia-pro-lend-liz-dlia-ukrainy.html).

Весь пул глобалістичних медіа старається подати Байдена як проукраїнського, а Трампа – як проросійського. Проте жодне з тверджень не відповідає дійсності. Так само, як неправдивими були б повністю протилежні твердження.

Якщо Трамп і республіканці налаштовані проросійськи, тоді чому Крим анексували в 2014 році при президенті-демократі Бараку Обамі? Яку допомогу тоді Обама надав Україні, адже США були та є гарантом нашої безпеки?

Перед перемогою Трампа на попередніх виборах всі ті ж медіа кричали, що путін захопить Україну. І що відбулось?

Санкції проти «Північного потоку», перша передача летальної зброї. Чому не відбулось повномасштабного нападу?

При приході Байдена той же «Північний потік» було добудовано. А зустріч Бернса та Наришкіна напередодні повномасштабного вторгнення взагалі прямо вказує на певні закулісні домовленості. Як і подальше вичікування, відсутність запуску ленд-лізу, крапельне надання допомоги, поступове підведення до «мирного договорняка».

Що буде, якщо переможе Трамп? Достеменно ніхто не знає. Якщо дивитись особисто всі відео, повністю аналізувати фрази, а не виривати їх з контексту, аналізувати особисто, а не через призму глобалістичних медіа, то відповіді на це питання немає. А на дебатах пролунало, що умови путіна є неприйнятні. 

В мене складається враження, що Трамп вибудовує систему «стратегічної невизначеності». І це може бути дуже корисним для нас, проте буде залежати від подальших кроків.

Кілька місяців тому генерал армії США Веслі Кларк, один із найповажніших військових експертів в США, член демократичної партії (важливо!), жорстко розкритикував дії Обами в 2014-му та Байдена після 2022-го. У своєму аналізі він вказував, що путін чітко знав, що США не робитимуть нічого страшного для нього. Зустріч Бернса-Наришкіна такий статус-кво зафіксувала.

Водночас генерал Кларк вказував на необхідності концентрації американський військ (насамперед авіації) на Східному Крилі НАТО, зокрема в Румунії. Без жодних пояснень та коментарів. І нехай би путін думав – вдарять по московській армії чи ні, якщо вона перейде кордони України. Саме це генерал-демократ і називав «стратегічною невизначеністю».

Україна оголосить дефолт?

Видання The Economist опублікувало важливу статтю: Україна має місяць, щоб домовитися з кредиторами про реструктуризацію боргу, щоб уникнути дефолту.

1 серпня спливає термін досягнення домовленостей щодо реструктуризації боргів. Якщо реструктуризації не відбудеться, то стає ймовірним варіант дефолту.

В цьому контексті мені більше хочеться говорити про суть проблеми, а не про саму статтю. Хоча варто зазначити, що така публікація у такому статусному виданні – тривожний дзвіночок. 

Щодо багатьох боргових зобов’язань, кредитів, страхових договорів тощо передбачаються так звані «форс-мажорні» обставини. З юридичної точки зору, війна є такою обставиною.

Проте влада Зеленського не ввела «стану війни», який би не надто змінив поле в середині України (адже сам «стан війни» так і не було регламентовано, а лише згадується в Конституції України), але у зовнішніх відносинах він би мав важливі наслідки. Чи принаймні міг би мати.

Сукупний державний борг України в І кв. 2024 року зріс до нового історичного максимуму: у доларовому вираженні – на $5,73 млрд або 3,9 % – до $151,05 млрд, у гривневому – на 404,8 млрд грн, або 7,3 %, до 5 трлн 924,3 млрд грн, свідчать дані на сайті Міністерства фінансів.

Проте це не всі боргові зобов’язання нашої держави. Але в контексті статті The Economist та можливого дефолту йшлось саме про них.

За 30 з лишнім років Незалежності з України було виведено понад 300 мільярдів доларів у так звані офшорні зони. Це було фактичне пограбування України, вбивство її економіки. Чинили його олігархи, московська агентура та транснаціональні корпорації. В умовах війни та критичного браку ресурсів влада в Україні повинна була б надати політико-правову оцінку цих пограбувань, згодом – кримінальну. Підозрюю, що значну частину зовнішнього боргу можна було б погасити за допомогою цих коштів.

Проте масштаби олігархічного пограбування українців політико-економічними методами не йдуть у ніяке порівняння із Українським Національним Багатством. 

Аналітична група при Рамштайні оцінює вартість лише частини розвіданих корисних копалин, що перебувають на території підконтрольній Києву, у 12-15 трильйонів доларів!

Реальна вартість – набагато вища. Але навіть такої оцінки достатньо для всього – і для розрахунку з боргами, і для побудови однієї із найбагатших держав у Світі.

Дуже мало людей усвідомлюють глибину прірви, в якій ми перебуваємо. Будучи серед них, я стверджую, що навіть із теперішніми збереженими ресурсами Україна може стати надзвичайно багатою, потужною та сильною. Як би це дивно не звучало.

Але для цього нам потрібно провести повний облік та аудит всіх багатств, організувати контроль за їхнім раціональним використанням з отриманням максимальної економічної ренти до державного бюджету, повернути природні монополії державі, створити єдиний Державний Земельний Банк, організувати виробництва продукції високої доданої вартості із залученням західних інвестицій та обмеженням вивезення сировини тощо. Перелік можна продовжувати.

Чому я назвав цю статтю «тривожним дзвіночком»? Видання The Economist високостатусне та стратегічне. І однією із загроз для українського народу є втрата економічного базису держави – Національних Багатств, зокрема Землі.

Загнати державу в борги, вбити економіку, а потім в обмін на борги заволодіти національними багатствами, які в сотні тисячі разів перевищують ті ж борги (з якими також потрібно розібратись). Такий сценарій є надзвичайно загрозливим і, на превеликий жаль, доволі ймовірним. Проте, як неодноразово писав та говорив у відео, – все залежить від нас самих, українців. Або організуємось і переможемо ворогів (множина, а не тільки кремль), або розчинимось. У буремному вирі історії, який все більше набирає обертів, виживуть тільки сильні народи.

Інтерв’ю Зеленського Bloomberg

Вже під час написання цього Дайджесту з’явилась гаряча інформаційна новина – оприлюднили інтерв’ю Володимира Зеленського виданню Bloomberg. Автор цих рядків змушений був припинити роботу над статтею для ознайомлення з інтерв’ю та включенням ключових тез. 

Переглянувши це «дійство», я вже й не знаю, що писати. Розжовувати «масло масляне» та банальності – не хочу, писати неправду – не можу. Все сумно та досить порожньо.

Проте два важливих моменти хочу зауважити. Перший – цитата Володимира Олександровича: «Єрмак – один із дуже потужних менеджерів у моїй команді. Я його шаную за результат. Він робить те, що говорю йому я. Так завжди: коли ви хочете послабити якогось Президента – ви битимете за його командою. А коли ви доб’єте команду цієї людини, ви почнете бити за цим Президентом. Це політика тих, хто незадоволений мною. А мною незадоволені не лише росіяни. І не лише росіяни хочуть слабкого Президента України». 

Неспроста саме цей фрагмент, щоправда московською мовою було оприлюднено у «прикоритному» розкрученому телеграм-каналі «Джокер», щодо власника якого – 29-ти річного Романа Кравця – вийшло гарне змістовне розслідування журналістами «Громадського». 

Пишучи ці рядки, закралась в голову крамольна думка – а якщо Володимир Зеленський дав інтерв’ю Bloomberg саме заради того, щоб вчергове наголосити на «менеджерській потужності» Єрмака та вказати, що саме Зеленський дає Єрмаку команди. А не навпаки, як підозрюють кляті зрадофіли та конспірологи.

Візит Орбана в Київ

Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан відвідав Київ із офіційним візитом. Відбулась зустріч із Володимиром Зеленським, пролунало багато красивих загальних фраз. 

Цей візит став першим за 12 років. До цього Орбан відвідував Україну у 2012 році ще за Віктора Януковича. І сьогодні він приїхав до Києва як лідер країни, яка на пів року очолила Європейський Союз. 

Московсько-угорський Орбан залишається єдиним лідером європейської держави, який підтримує стосунки зі злочинцем путіном. Впродовж всього часу повномасштабної війни він висловлювався проти військової допомоги, а також блокував рішення Євросоюзу щодо виділення фінансового пакета для України на 50 млрд євро, постійно просував московські тези на Заході.

Тож аналізувати візит Орбана потрібно максимально прагматично. Що це дало Україні? Що отримав Орбан? А ми поки не знаємо. 

Зеленський висловив сподівання, що цей діалог може стати основою майбутнього двостороннього документа.

«Документ регулюватиме всі наші взаємини, які можуть бути засновані на дзеркальному підході до двосторонніх відносин між Україною та Угорщиною. Які дозволять нашим народам користуватись усіма благами єдності в Європі. Домовилися, що наші команди продовжать роботу над деталями спільних рішень», – зазначив він.

Проте самої угоди ми ще не побачили. Натомість Орбан запропонував Зеленському перестати стріляти, а потім розпочинати мирні перемовини. Проте «проста пєрєстать стрєлять» і «мир в очах путіна» були прийнятними тезами для Зеленського в період з 2019-го до 2022-го. Тому зараз антиукраїнські пропозиції угорця були Зеленським очевидно відкинуті. 

Напередодні візиту до Києва Віктор Орбан висловив свої вимоги до України задля вступу в ЄС. Серед них – визнати Закарпаття «традиційно угорським». І тут є величезні загрози для України в майбутньому – досвід анексії Криму та створення так званих «лнр/днр». 

Крім того, виникає логічне питання, а якого біса ми повинні визнавати український регіон «традиційно угорським»? При тому, що лише в 10 відсотках громад Закарпаття угорці перебувають в провідній етнічній ролі. Це ще не згадуючи часів Карпатської України та іншої ворожої діяльності.

Єдиним позитивним моментом стало оголошення про відкриття першої Української школи в Угорщині. І нехай цей факт не вводить читачів в оману. В Угорщині проживає в рази більше українців, ніж угорців в Україні. Проте до цього часу не було жодної школи. А в Україні всі 30 років діяли десятки шкіл, друкувались книги за державні гроші, створювались навчальні та інфраструктурні умови.