Інноваційні уроки історії

Термін «консерватизм» вперше використав учень Ж. де Местра та Ф. де Бональда – Франсуа Рене де Шатобріан в 1821 році.

У своєму журналі «Conservateur» він підсумував погляди своїх вчителів та визначив цим терміном ту традицію, яка сьогодні має назву «класичний консерватизм».

Але філософський підсумок консерватизму походить значно раніше – ще від Е. Берка. Таким чином, сам термін «консерватизм» виник пізніше появи консервативної ідеології та філософії.

Згадаємо – ще Берк дав оцінку непродуманим реформам та нововведенням у своїй книзі «Роздуми щодо революції у Франції». Але я про інше. Сам термін «консерватизм» означає не тільки «збереження». В індоєвропейських мовах ще – «надійність», «ефективність», «стійкість» (порівняйте «закон» «споконвічно» та ін.). А ось тут цікаво.

У Стародавньому Римі був такий бог Конс (Consus), який відповідав за вирощений та збережений на наступний посів урожай. Тобто він був відповідальний за відтворення та постійне народження у вигляді незмінного процесу успіху, що відновлюється, – творчості благ та цінностей на конкретному ґрунті (культурі).

А ще був Бог Лібер (Liber), який відповідав за тимчасову та миттєву насолоду із зібраного урожаю. Це стосувалося аграрного циклу, зовнішнього світу та його ушляхетнення.

Але бог Конс відповідав ще й за ушляхетнення внутрішнього світу людини, нагадуючи їй про тяжку працю на ниві самовдосконалення. А це, як ми знаємо, тяжкий процес, адже шляхетність вимагає постійних зусиль, які пов’язані з творчістю та підтримкою деяких цінностей, які зростають на конкретному ґрунті (культурі).

Тому Конс відповідав ще й за розуміння, і саме звернення до нього робило людину розуміючою та усвідомленою (conscius). Звідси також походить здатність зважати на розуміння та думки іншої людини, як цінність, що проявляється в згоді та однодумстві (consesus).

Відповідно, будь-яке явище у римлян розглядалося з точки зору руху в бік Вічності (consecrato), що гарантувало успіх, на відміну від profanatio – непросвітлений та не посвячений стан повного нерозуміння, який веде не лише до неуспіху, а й загибелі.

Істина для римлян полягала в знанні мір та меж продуктивного, єдності минулого, сьогодення та майбутнього, – в наслідках та взаємодії...

В історико-культурній та політичній дійсності саме через бога Конса для будь-якого римлянина проявлялася будь-яка традиція успіху, який хотілося мати і в майбутньому.

Тому історія дає нам інноваційні уроки – зміни та розвиток ефективні, поки пам’ятають про свій зв’язок та приналежність до тієї постійності, яка їх підтримує...