Наслідки Голодомору-геноциду

Визначення злочину геноциду в міжнародному праві було дане у статті ІІ Конвенції 1948 року про запобігання злочинові геноциду і покарання за нього. Термін «геноцид» запровадив науковець єврейського походження Рафаель Лемкін. 

«Смерть через голод» стала наслідком цілеспрямовано застосованого комуністичним тоталітарним режимом організованого голоду, жорстоких репресій, вбивств, депортацій. Цей геноцид супроводжувався знищенням української культури, мови, традицій. 

У 2019-2022 роках юристами, криміналістами, судовими експертами доведено, що за час 1932-1933 років було вбито 10,5 мільйона українців в Україні і в регіонах, що історично були заселені українцями (зокрема Кубань). В Україні від голоду щохвилини вмирало 17 людей, 1 400 – щогодини, понад 30 тисяч – щодня... Питання кількості втрат українців від Голодомору-геноциду нарешті вивчено.

Українці у віці від 6 місяців до 17 років становили близько половини всіх жертв Голодомору. У зв’язку з цим, середня тривалість життя українців у 1933 році становила 7,3 року в чоловіків і 10,9 років у жінок. 

За всю історію людства подібних показників ніде не було зафіксовано. Голодомор-геноцид українців є найбільшим злочином комуністичного тоталітарного режиму та катастрофою глобального масштабу.

Голод став зброєю масового біологічного знищення українців, на довгі десятиліття порушив генетичний фонд народу, призвів до морально-психологічних змін у свідомості українців. 

Психологічними наслідками Голодомору стали почуття страху та безвиході. Люди відчували приреченість через те, що не змогли врятувати рідних, втрачали гидливість, шукали різними шляхами засоби для виживання.

Українців в селах доводили до голодних смертей та божевілля.

Комуністичний режим довів людей не тільки до голодних смертей, але й до божевілля та голодного психозу, який штовхав їх до найстрашнішого.

Фіксувалися випадки канібалізму і некрографії – поїдання трупів. 

На думку дослідників, «факти канібалізму та психічні розлади від голоду помітно змінювали систему морально-етичних цінностей, люди починали миритися з такими діями й учинками, які ще недавно здавалися абсолютно неприпустимими… 

Людоїдство в роки Голодомору – це зрушення рівноваги народної психіки, безтямний лемент душі, невтримний рефлекс, зрештою повна відсутність відчуття гидування… 

Усі такі випадки спричинені були виключно божевіллям, розладом психіки виснажених людей. 

У книзі «Українські жінки у горнилі модернізації» за редакцією Оксани Кісь зазначається, що затьмарення розуму на тлі голоду називалось «голодним психозом» (лімфоїтом). Він характеризувався порушенням сприймання реальності, галюцинаціями, нездатністю усвідомлювати свої вчинки та їхні наслідки. 

Доведені тривалим голодуванням люди фактично перебували у стані тимчасового психічного розладу, тож у правовому сенсі вони були, по суті, недієздатними та неосудними.

Забравши у людини базовий засіб існування – їжу, комуністичний тоталітарний режим спричинив появу таких відхилень, соціальних аномалій, які й досі зберігаються у свідомості сучасних українців, впливаючи на їхню поведінку.

Наслідки організованого геноциду вилились у глибоку форму посттравматичного синдрому. Ці рани ніколи не загояться і ця «голодна травма», як і геноцид, вже вписані в генетичну пам'ять українських поколінь. Дослідження в галузі епігенетики свідчать, що тяжкі часи та пережиті нами психологічні травми передаються наступним поколінням. ДНК людини постійно змінюється у процесі життя, і ці зміни також можуть передаватися у спадок і відбуваються вони навіть під впливом таких чинників, як їжа, голод чи хронічний страх. 

Сьогодні російська федерація продовжує викрадати українських дітей та влаштовує їхнє незаконне усиновлення російськими громадянами для зомбування, перекодування та вирощування нової гібридної популяції зі спотвореною пам’яттю та агресією до своєї матері України, яка їх народила.

Однак, спроби знищити генетичний код українців залишаються марними. Ні царизм, ні більшовизм, ні путінська агресія не вбили і не знищать українського духу, генетичний код якого проявлявся за всіх часів.

Історичні події переконливо показали, як народжується, формується і мужніє нове покоління українців – гідних і гордих будівничих власної національної держави, її захисників. 

Унікальний потенціал антропологічного коду української культури і цивілізації найповніше розкривається на поворотних етапах історії у боротьбі за незалежність України і сьогодні перемога України є цим поворотним етапом, який буде вписаний в світову історію кров’ю Українських Героїв.

Слава Україні! Слава її героям!

Надруковано в книзі «Диктатори ХХ-ХХІ століть: тоталітарні режими та їх наслідки для суспільства»

Про автора: Юрій Закаль – віцепрезидент Асоціації психіатрів України. Відійшов у засвіти 1 вересня 2023 року.