«14 жовтня» і його самобутній сенс
Для мене головний день у році раніше був 14 жовтня. І надалі залишиться важливим днем. У 18 років я вперше відвідав «Марш УПА» (2008 рік) і надалі це був день щорічного злету товаришів і однодумців в столиці. Збиралися дуже різні організації і групи праворадикального спрямування. І в цьому дні своя новітня історія та естетика. Можна укласти невелику книгу з фотографіями і тими щорічними змінами, які реєструвала ця дата.
У 2015 році, коли цей день став державним святом, почалося розмивання його сенсу. Дійшло до того, що я в 2019 році ішов у колоні з якимись порохоботами. Порушено правила ідеологічної гігієни.
Що містить у собі натомість 1 жовтня? Мабуть, це дата християнського свята Покрови з новоюліанського та григоріанського календаря.
Думаю, цей день буде лише державним святом з усіма його «гендерами», офіційними заходами й іншим нині правлячим ідеологічним навантаженням.
А 14-те повернули націоналістам. До речі, і в минулі роки організації призначали свої марші іноді окремо. У 2008-му, наприклад, марш організації «Патріот України» (ПУ) пройшов у неділю 18 жовтня, у той час як «Свобода» й інші помірковані ішли 14-го; в 2011 ПУ і її політична надбудова – СНА ішли у Львові в суботу 15 жовтня, а марш наших опонентів – автономів (які наразі вже давно канули в Лету) – у неділю 16 жовтня.
Таким чином, в найближчі роки ці дві дати (1 та 14) стануть маркерами різних ідеологічних таборів. Правому дискурсу в цілому піде на користь відмежуватися від тенденцій часів Порошенка, щоб не тонути в чужих сенсах.
Я також вважаю, що посилиться консервативний (традиціоналістський) ухил, який буде протистояти насаджуванню гендерної ідеології в Україні, що обов’язково позначиться на характері заходів 14 жовтня. Імовірно, ми повернемось до заборон і масових заворушень та затримань. І це буде добрим «ситом».
14 жовтня – це марш націоналізму (власне, так він і називався у 2011 році). Це «переддень» Національної революції, яка все ще попереду.
Ветерани Waffen-SS отримують пенсії від Німеччини
Українців з дивізії «Галичина» вибірково звинувачують у якихось злочинах часів Другої світової війни, водночас абсолютна більшість ветеранів СС із Німеччини та інших країн спокійно доживають віку. Якщо українські добровольці у військах СС, то можна офіційно назвати їх «нацистськими злочинцями», хоча це неправда, а бельгійським чи латвійським добровольцям всі роки платили ще й додаткову пенсію з Німеччини. Члени Waffen-SS самі по собі не є військовими злочинцями, – йдеться у статті Deutsche Welle.
Український уряд мав би вимагати вибачень від різноманітного міжнародного бидла за образливі висловлювання на адресу нашого земляка Ярослава Гуньки.
У 2019-му в Бельгії живих залишалося лише близько 30 добровольців, усім далеко за 90. І вони отримують регулярну щомісячну додаткову пенсію з Німеччини. Йдеться про суми від 425 до 1275 євро. Так стверджує бельгійський нацистський дослідник Елвін Де Конінк. В інтерв’ю бельгійській газеті «De Morgen» Де Конінк робить шокуюче порівняння: враховувалися роки, які бельгієць, який перебував у Waffen-SS, «провів у бельгійській тюремній камері за колабораціонізм» (при розрахунку пенсії, – прим. ред.), тоді як бельгійці, які працювали на примусових роботах у Німеччині під час війни, отримували після війни компенсацію в розмірі 50 євро на місяць».
Після німецького вторгнення у Францію, Бельгію та інші країни Адольф Гітлер видав указ, відповідно до якого іноземці, які воювали на боці Німеччини як добровільні члени Ваффен-СС, також мали право на пенсійне забезпечення. Історик з Майнца Мартін Ґолльніц пояснює в інтерв’ю Deutsche Welle, що «Ваффен-СС використовувався для цілей Вермахту з 1 січня 1940 року і тому не вважався членом НСДАП (Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії), а радше як слуги Німецького Рейху. Відповідно, члени Waffen-SS також мали право на пенсійне страхування». Тому вони мали право на пільги, як і будь-який інший солдат Вермахту, незалежно від національності.
За словами Ґьолльнітца, важко сказати, наскільки велика сьогодні кількість одержувачів пенсії у світі та з яких країн вони походять. Але лише в Латвії близько 1500 колишніх членів Waffen-SS отримували виплати згідно з Федеральним законом про пенсії в середині 1990-х років.