Вектор – Україноцентризм. Політичний дайджест новин №48

За останні два місяці ЗСУ вразило 15 систем московської ППО в окупованому Криму. Зокрема, за повідомлення Страткому ЗСУ, уражені дивізіони ППО в модифікаціях С-300, С-350, С-400. Знищені десятки пускових установок зазначених систем, більше 15 радіолокаційних станцій, понад 10 пунктів управління.

Вночі з 17 на 18 червня Сили оборони вдарили по нафтобазах у Ростовській області та Краснодарському краї рф. Для цього вони застосували ракети «Нептун», вже вдруге запустивши їх по наземних цілях.

СБУ інформували, що Сили оборони вдарили безпілотниками по нафтових терміналах «Азовская» й «Азовнефтепродукт» в місті Азов у Ростовській області. Геолокаційні кадри підтверджують, що вночі на 18 червня спалахнула пожежа.

Дрони СБУ загалом здійснили вже понад 20 успішних атак на ворожі нафтопереробні потужності та супутню інфраструктуру в різних регіонах московії.

На жаль, політичні та геополітичні результати влади в Україні дуже далекі за своєю «успішністю» від досягнень українських воїнів.

Саміт у Швейцарії 15-16 червня

Довгоочікуваний та медійно розрекламований Мирний саміт у Швейцарії народив формулу «домовились домовлятись». 

Аналізуючи будь-які події такого штибу, необхідно максимально холоднокровно дивитись на суть речей та оцінювати реальні результати. 

У Саміті взяли участь 101 держава та міжнародна організація. Спільне комюніке за результатами Саміту підписали 78 країн та чотири міжнародні організації. Натомість низка країн відмовились підписувати документ. 

Головні домовленості в комюніке звучать так:

«1) По-перше, будь-яке використання ядерної енергії та ядерних установок має бути безпечним, захищеним, надійно охоронятися та не шкодити довкіллю. Українські атомні електростанції та установки, зокрема Запорізька атомна електростанція, повинні працювати безпечно та захищено під повним суверенним контролем України і відповідно до принципів МАГАТЕ та під її наглядом.

Будь-яка загроза або використання ядерної зброї в контексті війни в Україні є недопустимими.

2) По-друге, глобальна продовольча безпека залежить від безперебійного виробництва та постачання продуктів харчування. У зв’язку з цим вільне, повне та безпечне торговельне судноплавство, а також доступ до морських портів на Чорному та Азовському морях є надзвичайно важливими. Напади на торговельні судна в портах і на всьому маршруті, а також на цивільні порти та цивільну портову інфраструктуру є неприйнятними.

Продовольчу безпеку жодним чином не можна використовувати як зброю. Українська сільськогосподарська продукція має безпечно та вільно постачатися зацікавленим третім країнам.

3) По-третє, усі військовополонені мають бути звільнені шляхом повного обміну. Усі депортовані та незаконно переміщені українські діти та всі інші українські незаконно утримувані цивільні особи мають бути повернуті в Україну.

Ми вважаємо, що досягнення миру вимагає залучення та діалогу між усіма сторонами. Тому ми вирішили в майбутньому вжити конкретних заходів у вищезазначених сферах із подальшим залученням представників усіх сторін.

Статут Організації Об’єднаних Націй, включно з принципами поваги до територіальної цілісності та суверенітету всіх держав, може й буде слугувати основою для досягнення всеосяжного, справедливого та стійкого миру в Україні».

Читаючи вищезазначені рядки, можна казати, що головним досягненням Саміту стало те, що він відбувся. Домовились домовлятись. Канцлер Німеччини Олаф Шольц описав це як «дипломатичний саджанець, який ми зараз поливаємо, щоб він виріс».

Саджаючи певну насінину чи саджанець, ми вчиняємо певні дії і розраховуємо на результат. Який же має бути результат? Яким деревом стане «саджанець»?

Серед 92 країн, які були присутні на Саміті, 14 не підписали комюніке. Серед них – Саудівська Аравія, Таїланд, Індія, Мексика, ПАР, Бразилія, Вірменія та Об’єднані Арабські Емірати. 

Жодна країна зі складу БРІКС не підписувала документу. 

Окремим цікавим фактом є те, що Ватикан також відмовився «поставити свого хрестика» під таким дуже загальним документом, основна жорсткість якого ховається у формулюваннях «дотримання статуту ООН», «територіальна цілісність та суверенітет» тощо. Що ж налякало Папу Франциска? І чи саме Богу він служить, зважаючи на такі антиукраїнські дипломатичні вихиляси?

Президент України Володимир Зеленський «не зміг заручитися підтримкою низки ключових країн Глобального Півдня» на першому Саміті миру у Швейцарії і це «кидає тінь на його спроби розширити підтримку у війні проти російського вторгнення», – так оцінило результати агентство Bloomberg.

Рішення низки країн на саміті миру свідчать, що росія зберігає економічну силу та вплив – висновок, зроблений виданням Financial Time.

Politico зазначає, що мирний саміт більше нагадував чергову Генеральну Асамблею ООН, «де різні країни говорять про Статут ООН і повагу до міжнародного права», але учасники Саміту миру дійшли консенсусу, що війна в Україні повинна закінчитися «справедливим і тривалим миром», а не миром за будь-яку ціну.

Ретельно переглянувши пресконференції ключових учасників, перечитавши резолюцію та склавши все разом, отримуємо кілька висновків «між рядками»:

1. Для успішності переговорного процесу Китай має бути «другом».

2. Наступний саміт може відбутись або у Швейцарії, або у Саудівській Аравії, яка виступає за жорсткі компроміси з боку України, тобто за капітуляцію. 

Президент Швейцарії Віола Амерд не виключила присутності президента рф владіміра путіна на наступному саміті миру, в обхід ордеру Міжнародного Кримінального Суду на його арешт.

3. В наступному саміті візьме участь росія.

Очікувані результати надміру роздутого дійства. Проте, саме завдяки дурості путіна не все так погано, як могло би бути.

Стараючись унеможливити конструктив на Саміті, путін за день до його проведення запропонував «мирний план», а фактично – висунув ультиматум. Попри весь антиукраїнський зміст тез путіна, саме вони стали причиною найбільшого позитиву для України.

13–15 червня 2024 року в місті Фазано (Апулія, Італія) проходив Саміт G7 (Великої Сімки). Частина повідомлень путіна була адресована саме його учасникам і вони досягли цілі. Проте підозрюю, що результатів путін прагнув інших. Лідери провідних держав були розлючені московським ультиматумом, який путін обізвав «мирним планом». 

«Мир не означає капітуляцію, як президент путін, здається, припускає у своїх останніх заявах. Він, цим не є. Підміна миру підкоренням могла б створити небезпечний прецедент для кожного», – наголосила у відповідь прем’єр Італії Джорджа Мелоні, яка головувала на саміті G7.

«Якщо рф не погоджується з умовами України, ми змусимо їх здатися», – додала прем’єр-міністр Мелоні трохи згодом. 

«Ми повинні говорити правду: путін не закликає до переговорів, він закликає до капітуляції. Америка підтримує Україну не з міркувань благодійності, а тому, що це в наших стратегічних інтересах», – зазначила віцепрезидент США Камала Гарріс.

«Замороження конфлікту сьогодні, в той час, коли іноземні війська окуповують територію України, не є відповіддю. Насправді це рецепт для подальших агресивних війн», – наголосила президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн.

«В той самий час путін показав, що його насправді цікавить: класичне імперіалістичне завоювання землі. Він застосував велику військову силу і розпочав жорстоку війну», – заявив німецький канцлер Олаф Шольц, попередньо оцінивши заяви путіна як «несерйозні».

Не було би щастя, та нещастя допомогло. Ультиматум путіна принаймні на певний час викликав саме ті реакції Світових лідерів, які потрібні Україні. Будемо сподіватися, що слідом за емоціями відбудуться конкретні справи.

Візит путіна в Північну Корею

Під час візиту путіна у Пхеньян на запрошення лідера Північної Кореї Кім Чен Ина, росія та КНДР уклали договір про всеосяжне стратегічне партнерство, який передбачає взаємну допомогу у випадку нападу на одного з підписантів. 

Водночас лідер КНДР висловив «безумовну підтримку» росії у війні з Україною.

Попри всю трагікомічність, яку може викликати взаємопідтримка диктаторів між собою, трагічного в даній ситуації набагато більше, ніж комічного.

Нема точних відомостей щодо кількості, якості та класифікації переданих Північною Кореєю боєприпасів московській армії. Проте, зважаючи на обсяг додаткових перевезень, деякі експерти називали число 5 мільйонів! І нехай не дивує читача настільки велике число, диктаторські режими живуть виключно завдяки зброї, армії, ВПК. Тому КНДР і володіє відповідними запасами та потужностями. 

Крім того, армія КНДР налічує 2 мільйони людей, при населенню держави близько 22 мільйонів та досить низькому рівні добробуту.

100-200-300 тисяч «корейських добровольців» з великою радістю будуть готові поїхати в Україну, а зарплата розміром 1000 доларів на місяць буде здаватись їм чимось просто захмарним (в той час, як московський режим платить своїм солдатам в 2-2,5 раза більше). Тому таку ймовірність я особисто вважаю досить високою.

Крім того, Північна Корея надає росії військову допомогу у випадку зіткнення з НАТО. Якщо росія пропагандистськи назве ескалацією будь-яку дію НАТО (як-от дозвіл бити по своїй території, або ж відправку інструкторів, або ж миротворчий контингент) – то в гру може вступити Кім Чен Ин. 

Все чіткіше складається враження, що певні закулісні геополітичні гравці штовхають нас до гарячої фази Третьої Світової війни, а ймовірність застосування ядерної зброї стає високою, як ніколи. 

Виживуть тільки сильні, добре організовані народи. Ми, українці, мусимо стати саме такими.

(Не)Свобода слова при Зеленському

The New York Times написало про зростаючий тиск та політичне втручання у роботу ЗМІ в Україні у статті під заголовком «Великий крок назад».

Інформаційні удари по Зеленському-Єрмаку продовжуються та стрімко набирають обертів. Слід зазначити, що вони при цьому мають абсолютно правдиву фактологічну основу. Ось низка цитат NYT:

«Журналісти та групи, що займаються моніторингом свободи преси, б’ють на сполох через те, що, за їхніми словами, за часів правління Зеленського в Україні посилюються обмеження ЗМІ, які виходять за межі потреб країни у воєнний час». Згадали тут і переслідування журналістів, і «темники» для журналістів державного Укрінформу, і телемарафон та внесення останнього у звіт Держдепу США щодо порушень прав людини.

Окремим наголосом нагадали про те, що «посли G7, до якої входять багато ключових військових союзників Києва, у січні виступили зі спільною заявою, підтримуючи свободу преси в Україні».

«Свобода ЗМІ є фундаментальною запорукою успішної демократії», – йдеться у заяві.

Фактично, останні тези слід читати як «тобі ж вже в січні сказали, наскільки важлива для нас свобода слова! А ти що робиш?»

Не забули вказати і на відсутність коментаря ОП з приводу «темників», і на конфлікт влади Зеленського із журналістами видання The Times, яким навіть відкликали акредитацію.

Одним із авторів статті став Ендрю Е. Крамер – керівник київського бюро The Times, який висвітлює війну в Україні з 2014 року, що дає підстави говорити вже про «позицію редакцій», а не конкретного журналіста. Натякаючи на ще глибшу геополітичну основу…

Не пройшло і доби з моменту публікації в NYT, як Зеленського знову «ощасливили». Цього разу інша «маловідома газетка» The Washingthon Post. У статті «Україна стверджує, що перемагає у війні з корупцією. Захід хоче більшого» видання зауважує, що Зеленський був розчарований увагою Блінкена до корупції в Україні під час останньої зустрічі. Було б досить дивно, якби він цим зачарувався.

«Українські урядовці наполягають на тому, що вони борються з корупцією так само запекло, як їхні війська воюють з російськими окупантами на сході. Але західні уряди, включно зі Сполученими Штатами, кажуть, що цього все ще недостатньо, і це є джерелом дедалі більшої напруженості у відносинах між Києвом і деякими з його найсильніших прихильників, що створює постійну загрозу для додаткової економічної та військової допомоги», – пише WP.

За абсолютно випадковим збігом обставин, статті у західній пресі збіглися в часі із черговими гучними журналістськими розслідуваннями, зокрема щодо «зливів» у НАБУ, діяльності Татарова та підконтрольних йому людей, великому крадівництві, мародерстві на армії тощо. 

І знову ж таки, за абсолютно випадковим збігом обставин автори тих журналістських розслідувань фінансуються переважно грантовими коштами.

Показовим в цьому контексті є ще один факт. Зранку 20 червня Михайло Ткач оприлюднив розслідування про ще один випадок ймовірних зливів інформації з НАБУ – очільнику «Нафтогазу» Чернишову. Директор НАБУ Кривонос міг відмовити детективів НАБУ від обшуків у Чернишова, які планувались наприкінці квітня цього року. 

Після публікації розслідування, глава НАБУ Кривонос відмовився приходити на засідання антикорупційного комітету для обговорення фактів ймовірних зливів з НАБУ, про які стало відомо з розслідування Bihus.Info.

Уявляєте рівень абсурду, коли в парламентсько-президентській республіці (відповідно до Конституції) голова розрекламованого новоствореного антикорупційного органу, на який витрачено десятки мільярдів гривень, просто відмовляється звітувати перед депутатами!

Канзас судитиметься з Pfizer через брехню про вакцину від Covid-19

Генеральний прокурор американського штату Канзас подав до суду на Pfizer через те, що вона ввела в оману громадськість щодо ефективності вакцини від Covid-19. 

У позові йдеться, що неправдиві заяви нью-йоркського фармацевтичного виробника порушують закон про захист прав споживачів штату Канзас – вимагають відшкодування невизначеної грошової компенсації. Ось що заявив генеральний прокурор Канзасу:

«Pfizer зробила кілька оманливих заяв, щоб ввести в оману громадськість щодо своєї вакцини в той час, коли американці потребували правди».

Згадується, як після впровадження вакцини на початку 2021-го компанія приховала інформацію щодо ускладнень вагітності, включно з викиднями, а також із запаленням у серці, відомим як міокардит і перикардит.

Натомість самі представники Pfizer наголосили, що заяви, зроблені компанією Pfizer щодо її вакцини проти Covid-19, «були точними і науково обґрунтованими». Представники компанії вважають позов до суду необґрунтованим. Нагадаю, що раніше фармацевтична компанія AstraZeneca вперше визнала в суді, що її ін’єкція від Covid може викликати смертельний побічний ефект згортання крові. 

Аналогічні судові процеси зараз тривають у багатьох країнах світу та зачіпають фактично всіх виробників вакцин. Захід потрохи оговтується від спровокованої істерії, що супроводжувалась порушенням Конституцій, свободи слова, базових прав людини та мала дуже мало спільного із допомогою здоров’ю та медичною логікою.

Ударний кулак для наступу на Борову

DeepState повідомляє, що московити наростили близько 10 000 живої сили та близько 450 ОВТ, з яких 200 артсистем. Мета очевидна – спроба повторити минулорічний наступ на Борову.

Проти ворога протяжну оборонну лінію на напрямку наразі утримує 3 ОШБр. Проте сили залишаються неспівмірними, окупанти переважають кількістю, застосовують додаткові підрозділи й ведуть інтенсивні штурмові дії вздовж усієї смуги наступу.

Ситуація на фронті продовжує залишатись вкрай складною. Частина військових експертів очікує московського наступу на Сумщині.

Зберегти українську землю від викрадення політико-економічними методами

Поки українські воїни проливають кров за українську землю, влада Зеленського продовжує успішно нею торгувати. Нічого особистого, просто бізнес. На крові – так на крові.

Агрохолдинг «Контінентал Фармерз Груп», який належить саудівському фонду Salic UK, купує активи одеського агрохолдингу DMV Group. Дозвіл для завершення відповідної угоди Антимонопольний комітет надав 13 червня.

«Контінентал Фармерз Груп» зареєстрований в Україні, проте його власниками є араби. Але, будучи юридичною особою в Україні, він має можливість купувати українську землю.

У 2018 році саудівський фонд Salic викупив більшість сільськогосподарських активів збанкрутілого агрохолдингу «Мрія», зокрема всі об’єкти інфраструктури, технічний парк, а також компанії, які володіють правом оренди земельного банку.

На той час саудівській компанії в Україні вже належав невеликий агрохолдинг CFG (Continental Farmers Group). Після придбання «Мрії» активи об’єднали під брендом «Контінентал Фармерз Груп».

Об’єднаний земельний банк в обробці «Континентал» становив 195 тис. га у чотирьох областях на Заході Україні. Зараз йдеться про купівлю ще 20 тисяч гектарів землі. 

Фактично, під виглядом так званого ринку землі відбувається викрадення української землі і надр політико-економічними методами. Україна Майбутнього відбудеться тоді, коли внутрішні вороги, що здійснюють політико-економічне викрадення української землі, будуть отримувати таку ж «винагороду», як ті, хто приїхав сюди на танках зі зброєю в руках.