Церква святого Михаїла: храм, у якому на вас чекають
Сьогодні у цьому південному районі Чикаго – Вест Пулман – українців майже не залишилося. А на початку минулого століття вони приїжджали сюди і селилися тут цілими сім’ями. З рідного українського дому тодішніх емігрантів гнала бідність, неможливість прогодувати свої родини. І шукали вони порятунку у світах. І знаходили його, зокрема (або й насамперед), в Америці. Тут була робота, а отже – заробітки, з яких і собі раду давали, ще й тим із рідних, хто залишився в Україні, допомагали.
Працювали важко, здебільшого на фабриках. Щодо району Вест Пулман у Чикаго, то облюбували його через близькість до залізничного вузла і підприємства, яке виробляло комплектуючі для залізниці. Так, наявність роботи тішила, але серця людей, звиклих до рідної землі, краяла велика туга за домом. Знаходили розраду у спілкуванні і в молитві, бо не забули, приїхавши на чужину, батьківську віру, що завжди була і залишається основою духовного життя українців, де б не опинилися вони у житті. Отоді й вирішили, що їм потрібна обрядова споруда.
Заснували церковну парафію. За 3 тисячі доларів, офіруючи від кожної родини по 25 доларів, купили старий будинок, перетворивши його на церкву, урочисте посвячення якої провели 17 травня 1917-го року. І тут завирувало життя, адже, крім традиційних Богослужінь, при церкві, покровителем якої взяли святого Михаїла, організували діяльність Товариства «Січ», «Союзу Українок» та «Рідної школи», трохи пізніше – відділу Червоного Хреста.
Парафіяни ревно дбали про духовність своєї української громади, а тому у 1960 році завершили будівництво нової церковної споруди, яка стоїть там і нині. На ті роки робота по її зведенню була дуже дороговартісною – 250 тисяч доларів. У невеликій книжечці про хроніки парафії святого Михаїла записано: «... спроможність цієї парохії на терені Шикага і кошти побудови були неспівмірні. Але сподівання і надії перемогли. Знайшлися в цій громаді люди, які своїми княжими дарами перебороли сумніви і перші потреби, зв’язані із збудовою церкви...»
У цій же книжці йдеться, що «для завершення будови – так і з мистецької точки погляду, як і з зовнішнього вигляду церкви – знайшлася певна кількість парохіян, яка своїми щедрими пожертвами причинилася до встановлення дорогоцінних і дуже ефектовних вітражів та дзвонів, які надають церкві святого Михаїла дуже естетичного вигляду. Сусідні мешканці і парохіяни других парохій стверджують, що наша церква своїм гарним виглядом прикрасила і піднесла значіння нашого терену».
Ця справді красива церква привертає до себе увагу і сьогодні, хоча час зробив свою сумну справу. І не тільки з фізичним станом споруди, окремі частини якої потребують ремонтних робіт. Південний район Чикаго, про який йдеться, з різних причин став не зовсім привабливим для проживання, і впродовж кількох останніх десятиліть нащадки тих найперших українських емігрантів виїжджали звідси у більш безпечні і спокійні місця. Відповідно спорожніла і церква. Хоча недільні Богослужіння тут не припинялися, однак парафія очевидячки занепадала.
За її віднову взявся молодий парох отець Любомир Мандзюк, який абсолютно не збентежений тим, що сьогодні у церкві залишилося п’ятеро парафіян. Отець Любомир з дружиною Оксаною, зі своїми дітьми сердечно вдячні усім тим друзям-ентузіастам, з якими разом вони впорядкували територію біля церкви, навели порядок всередині. Він хоч і реаліст, однак мріє, щоб сюди потягнулися люди. І для цього, каже, не обов’язково жити поруч. Зрештою, якихось 20 миль від української околиці – не така вже і далека відстань для масштабів Чикаго.
Так, українських церков у нашому місті багато, одначе й українців не бракує. Багато їх приїхали за роки від початку війни. І продовжують приїжджати. Тому отець запрошує усіх хоч би раз відвідати Українську греко-католицьку церкву святого Михаїла (12211 S Parnell Ave, Chicago): можливо, побувавши тут, ви відчуєте ту особливу ауру, яка буде співзвучна зі станом вашої душі, у якій ви зможете умиротворено віддатися молитві, наповнитися припливом духовних і душевних сил.
Маючи таку мету, отець Любомир зініціював проведення парафіяльного свята, приуроченого Дню Матері. Благословення владики Венедикта Алексійчука, вітання від Генерального консула України в Чикаго Сергія Коледова, від олдермена 21-го округу Чикаго Ронні Мослі, тепла зустріч українських захисників, жива музика, виступи мистецьких колективів і окремих виконавців, смачна їжа, невимушене спілкування і навіть спільний перегляд боксерського поєдинку Олександра Усика з Тайсоном Ф’юрі (поки бокс не закінчився, свято не розпочиналося) – усе це об’єднало присутніх у гарну українську родину, яка з перемогою нашого боксера захоплено скандувала: «Слава Україні!».
Варто додати, що свято відбулося за спонсорської підтримки Володимира Долинки (Dolynka Ukrainian-American Consulting), Христини Клим (салон краси «Golden Beauty»), Ольги Наконечної (імміграційна фірма NakoneLaw), Юлії Скуйбіди (страхова агенція American Family Insurance), Наталії Асеведо (Acevedo Team), Галини Назаркевич та ресторану української кухні «Чарівний глечик», Наталії Омельченко (клініка «YellowBlue MedSpa»), графічної компанії «Vector», громадського активіста і волонтера Михайла Бойчука. Інформаційну та технічну підтримку надали Radio UA Chicago та газета «Сурма», звукорежисер Андрій Павлюк, SMM-спеціаліст Максим Гурчанов, фотограф Петро Ковтун. Загалом же спонсорами церкви є її парафіяни, а також кредитна спілка «Самопоміч» та фундація «Спадщина». Усім, хто в той чи інший спосіб допомагає парафії втриматися у непростому сьогоденні, висловлювалась на святі сердечна подяка.
Але свята мають властивість закінчуватися. А життя продовжується. Хочеться, щоб і життя парафії святого Михаїла продовжувалося. Отож, тут чекають. Тих, хто хоче стати частинкою цієї парафії. Тих, хто хоче спонсорувати відновлювальні роботи у храмі. Тих, хто і надалі долучатиметься до змістовної діяльності церкви в питаннях духовного, морального і національного виховання. Бо, попри всі складнощі сучасного життя, є те, що залишається непроминущим: віра! Хіба ж не вона тримає усіх нас у великому сподіванні, що Господь не віддасть Україну і українців на поталу ворогові?! І в церкві святого Михаїла, як і в усіх інших українських церквах Чикаго, складають за це щирі молитви.