Це привітання сьогодні сформулював так не випадково. У ньому сьогодні ключове слово – ВОЛІ! У нашій мові «will» i «freedom» висловлені одним словом невипадково. Що ж таке ця воля і чому вона така важлива в духовних практиках?
Для мене слово воля пов'язується з процесом «постійності наміру», «витривалості» і «устремління». Ми чули вже на сторінках цього часопису та каналу «Свій до свого по своє» про «вольовий акт духу», яким пробудив Майдан наш нарід.
У минулій статті я розпочав ділитися своїм досвідом практики націленої на пробудження як особистого духу людини, так і Духу божого в ній. Вона сформована декілька тисячоліть тому християнськими містиками-духовидцями, а початки взяла з події описаної в книзі Буття – коли Творець спитав своє творіння: «Де ти, Адаме?».
Коли людина розпочинає свою внутрішню практику з І потреби духа – Богоспілкування, то перша перепона з якою зустрінеться 99% з нас – потік думок, що відволікатимуть від розмови з Творцем. І що робити? Може практикувати далі та не звертати увагу? Може воно само собою минеться? На жаль, ні! Чому? По тій же причині, з якої карієс чи камінь на зубах сам по собі не проходить.
Для напрацювання сили духу потрібна співдія – взаємодія двох, що формуватиме наш кристал особистості. Очищення чуттєвого та ментального провідників від енергоінформаційних пролежнів потребує нашої свідомої роботи, бо що нами залишене невідпрацьованим в просторі, те нами ж має бути прибраним.
Низьковібраційні потоки, що несуть важкі думки чи грубі почуття будь-якого ґатунку, занурюють свідомість людини в ті зони, де спілкування з Творцем є неможливим. Живучи в них, ми можемо спрямовувати думки, слова чи устремління до Нього, але вібраційний шум, що створюється в ефірі зоною протистоянь, бунту чи несприйняття реальності, не лише розпилює потік Його відповіді, але і не дає нам правильно декодувати будь-який із енергопосилів Всесвіту. Адже, прийшовши в світ пізнання добра і зла, тут дозволено пізнати досвід життя у вібраційних зонах максимально віддалених від Світла. Тому головним інструментом для людини, що працює над собою, є практика Концентрації. Вона наче указка в руках лектора, що вказує на ціль і допомагає утримувати увагу на обраному об'єкті – а увага налагоджує міст із тією реальністю, з якою ми хочемо увійти в енергообмін.
Для цього кожному з вас раджу перед початком І практики – особистого звернення до Творця «в глибині свого серця», посидіти 2-3 хвилини, спостерігаючи за палаючим полум'ям свічки, або сконцентрувавшись на тому символі, що є найбільш дорогий вашому серцю. Концентрація думок на полум'ї свічки не лише допоможе початку очищення внутрішнього простору від нашарувань енергозгустків психічної енергії, сформованих у вашому ефірному полі думками та почуттями, але і налаштує на джерело Світла, що «в глибині вас Є».
Читайте також: Сходини внутрішнього шляху
Про філософію серця, про джерело та походження внутрішнього Світла я дуже багато почерпнув в езіхастичній традиції, але дізнатись про неї можна не лише в ній. Головне ж – кількість та постійність практики, а не кількість перечитаних книг про неї. Я завжди ставлю практику на перше місце, бо так у моєму житті мені відкривався Логос. Звичайно, що методик є багато, але неможливо одночасно робити все, перемішуючи між собою різночастотні або різноегрегорні практики. Тому старатимусь говорити про те, що є спільного в різних релігійних традиціях, але закликатиму утриматись від змішування обрядів чи духовних практик різних релігійних традицій, бо свідомість може не витримати. Головна ідея методики, що я практикую, – це занурення в глибину пізнання того релігійного середовища та традиції, в якій ти виріс – в глибину, за межі протистояння, за межі конкретної логіки, що все розділяє на тези і антитези. Це допоможе серцем вмістивши суть – збагнути мудрість моменту. Тому практика концентрації нам дуже згодиться в освоєнні механізму самопізнання, про який і надалі говоритиму на сторінках цього часопису. А зараз нагадую, що дуже важливо робити на щоденній основі дві початкові практики: 1) концентрація на полум'ї свічки; 2) щира розмова з Творцем.
Концентрація згодом теж допоможе в багатьох інших практиках. Вона була основою для вправ, що її давали духовидці різних середовищ та засновники шкіл внутрішнього розвитку.
Декілька років тому я про це описав у своїй випускній праці на факультеті Андрагогіки.
Чому важливо вміти концентрувати думки? Чому Бог сам мені не відкриється в тому стані, в якому я є? Будемо опиратися на Закон Аналогії, аналогії з конкретним земним життям, в якому ми вже напрацювали досвід. Отож, коли ми хочемо придбати якусь дорогу річ, то ми звикли не сипати заробленими грошима праворуч і ліворуч, але збираємо їх у гаманці, чи накопичуємо на рахунку на майбутнє. Отож, розпорошення ментальної чи чуттєвої енергії діє за тим самим принципом. Розпорошення думок спровоковане спокусами мінусових сил? Так! Бо людина, що прокинулася від духовної сплячки, припиняє бути для них джерелом низькочастотних енергій, що мінусові нею живляться. Їхня дія схожа на ту, що провокують рекламні щити, через які великі корпорації працюють інформаційно й активізовують бажання витратити кошти на ті речі, які вони хочуть, щоб ви в них придбали, а не ті, які ви плануєте придбати свідомо.
Якщо не прислухатись до думки Сковороди, Палами, Св. Франциска, Ґанді, С. Саровського, Ів. від Хреста, Св. Бенедикта, Св. Ромуальда, Св. Терез …... направлення концентрації уваги вглиб себе – то не оминути прозелітизму. Прозелітизм є проекцією внутрішньої боротьби з власними проблемами, але в зовнішній світ. Він нічого не змінює, а лише перегруповує та перекидає сили агресії і протистояння з одного рівня на інший… Св. Франциск є прикладом безглуздості святих воєн чи хрестових походів. У часи, коли Ватикан та Османська імперія перебували в стані війни, він прийшов на зустріч до турецького султана і на підконтрольних османам територіях зміг донести потребу в існуванні своїх монастирських общин... І султан дав йому дозвіл, затвердив фірман і відправив домів. Продовжуючи воювати з Ватиканською державою, Сулейман не воював із християнством як вірою. Ось вам і поєднання тез та антитез в прикладі життя одного з християнських містиків. А ось те, як він це зробив, запрошую пізнати у власних глибинах сердечних.