Новий навчальний рік, згідно з постановою КМУ «Про початок навчального року під час дії воєнного стану в Україні», має розпочатися традиційно 1 вересня 2022 року для загальноосвітніх навчальних закладів, однак триватиме майже на місяць довше – до 30 червня 2023 року. Залежно від безпекової ситуації у кожному населеному пункті заклад освіти обиратиме форму організації освітнього процесу – очну, дистанційну чи змішану.
Безпекою шкіл займатимуться спеціальні комісії. Головні моменти: наявність надійних та безпечних укриттів, візуалізація шляху до безпечних місць, організовані навчання з евакуації учнів до сховищ, досконала система звукового оповіщення про повітряну тривогу.
Університетам рекомендовано розпочати навчання з 15 серпня, однак це лише рекомендація, оскільки всі вищенаведені безпекові вимоги також стосуються навчання у ЗВО і їх треба встигнути реалізувати до початку навчання. Зокрема новий 2022/2023 навчальний рік у КНУ імені Тараса Шевченка для студентів усіх курсів окрім перших курсів ОС «Бакалавр» та ОС «Магістр», розпочнеться 1 вересня. Для перших курсів – 26 вересня.
Відповідно з міркувань економії плануються довші зимові канікули як для школярів, так і для студентів. Остаточне ухвалення рішення щодо формату навчання залежатиме від без пекової ситуації в державі та у відповідних містах.
Чи бути і як бути формату неонавчання?
Дистанційна форма навчання за своєю синкретичною природою є інноваційною формою освіти, оскільки заснована на використанні інтернет-технологій, сучасного мультимедійного інтерактивного устаткування, при цьому включає в себе поєднання переваг віртуального й традиційного навчання. Тут уважно – саме переваг. Завдання для вчителів, батьків та учнів визначити ці переваги – з віртуальної площини і з традиційної – і заспокоїтися. Бо неонавчанню все-таки бути. Це питання не лише освітнього прогресу, а й певної зумовленості та пристосування. Тож усвідомлення, які можливості містить в собі дистанційне навчання, допоможе побудувати освітній процес у здоровий та якісний спосіб, навчитися користуватися усіма його перевагами та не «запускати» наслідки негативних сторін перманентного онлайн-навчання, тримаючи під контролем, балансуючи реальність з віртуальністю.
Щоби дистанційне навчання було ефективним, треба враховувати, що такий формат навчання вимагає високої самоорганізованості та самомотивації. Ось чому меншим за віком учням важче концентруватися на дистанційних уроках. Зі зростанням відповідальності учня, зростає й ефективність від дистанційного навчання.
Такий факт підтверджений дослідженнями ще постпандемійного навчання, коли освітній процес по всьому світу масово перейшов на форму дистанційного навчання.
Читайте також: Освіта України в умовах російсько-української війни (частина 1)
Дистанційне навчання потребує від учасників освітнього процесу усвідомлення кінцевої мети, більше ніж традиційне навчання.
Віртуальність може тягнути за собою певну розмитість уявлення що і для чого. Тож новим «давно забутим старим» завданням для вчителів стало пояснення, яких кінцевих навичок набудуть та до яких результатів учні прийдуть по закінченню уроку, як ці навички вони зможуть застосувати в житті на практиці. Візуалізація мети навчання допомагає учню та вчителю усвідомити якість проробленої роботи на уроці. Чи пропрацювали поставлені цілі? Чи володіємо запланованими навичками?
Не менш важлива соціалізація учня у процесі навчання, особливо дистанційного, який не включає її як пріоритетну складову.
Рівень соціалізації відіграє таку фундаментальну роль, що можна сміливо сказати – знання та навички без уміння співпрацювати з іншими людьми залишаються абстрактними та ефемерними. Знання потребують практичної реалізації, уміння їх демонструвати та використовувати для спільного суспільного блага. Тож елементи соціалізації учня незалежно від формату навчання мають бути. З власного досвіду добре знаю, що на уроках, де присутні обговорення, діалоги, презентації проектів із захистом, колективне оцінювання, рівень задоволення і користь від навчання в рази більші.
Хто має відповідати за особистий освітній простір учня під час дистанційки? Як на мене, це питання має узгоджуватися між учнем та батьками. Ідеальне – не є реальним. Але мінімальні потреби дитини у комфорті навчального простору треба забезпечити. Ці мінімальні потреби варто проговорити дитині з батьками, оскільки вони будуть індивідуальними для кожного учня. Без емоційного добробуту, який великою мірою забезпечує саме комфортне навчальне середовище, в урочній атмосфері за екраном комп’ютера важко зосередитися та включитися в процес навчання повністю. Навчання під час війни це і продемонструвало.
Тріада «учень-батьки-вчитель» залишається актуальною впродовж дистанційного навчання. І сюди ж додається ще психологічна підтримка від фахівців. З війною в освітній процес прийшли і нові переживання серед школярів та студентів. Як психоемоційний стан учня чи студента впливає на якість освоєння навчального матеріалу – на це звернемо увагу в наступних матеріалах.
До того ж, постійне онлайн-навчання впливає на загальний стан здоров'я. Статична втома, погіршення уваги, втома очей – ось деякі з наочних наслідків. Про ці симптоми варто пам'ятати, щоб попередити їх виникнення, а вчитель і батьки мають нагадувати учню про гармонійне навчання та відпочинок, привчати їх до відповідальності за власне здоров'я, наголошувати на більшій потребі фізичної активності, відпочинку від ґаджетів в цих умовах навчання.
Важливо навчити учнів брати участь у процесі зворотного зв'язку (визначати, що сподобалося, що сподобалося менше, чому це сподобалося, яке пояснення було найефективніше). Такі конструктивні діалоги допоможуть формувати план уроку разом з учнями та щоразу використовувати ті технології та інструменти, які бажані для учнів та забезпечують для них найкращий результат від навчання. Адже учні – то є цільова аудиторія вчителя. І вся орієнтація роботи педагога – на них.
Студентства та викладачів це теж стосується. Запорука успішного навчання – у спільному осягненні шляху – разом визначати, що і як краще, шукати найоптимальніші варіанти. Це посприяє у створенні доброго авторитету вчителя/викладача та дружнього діалогу між командою та командиром (вчителем/викладачем) у спільному плаванні в напрямку до спільної мети.
Дистанційка любить простір для вибору. Наприклад, кілька варіантів домашнього завдання, форми його виконання. Хай учні та студенти вчаться приймати відповідальність за свій вибір та підтверджувати наміри в дії. Гнучкість – друге ім’я дистанційного навчання.
Нові реалії – нові можливості. Завдання вчителя та учня, викладача та студента полягає не в тому лише, щоб їх розгледіти, а й створити. А ще кожен урок чи лекція, практичне заняття чи семінар мають охоплювати ціннісне – усвідомлення себе громадянином держави та своєї ролі в ній, пізнання часу, в якому живемо і себе самих в ньому – ось одна з позицій щодо неонавчання.
До того ж питання цифрових навичок для науково-педагогічного та педагогічного складу не вдасться вже оминути. Бо від цифрової компетентності вчителя і викладач залежить якість дистанційного навчання, яке у буремний час війни займає першорядну роль як формату навчання.
Такі курси вже є у відкритому доступі. Вищим структурам залишається продовжувати впроваджувати це у системи підвищення компетенції тьюторів України і контролювати процеси навчання.