(продовження)
ЛАДОМИР БОГУСЛАВСЬКИЙ
Підіймайся, Україно
Підіймайся на віки!
Не ставали на коліна
Ні стрільці, ні козаки.
Хай гірке було минуле,
Не здолали нас ще б пак,
Перемоги присмак чули,
Перемоги знаєм смак.
Україна переможе,
Її слава на віки.
Україні допоможе
Захист Божої руки!!!
Всі Карпатськії фортеці,
Запорізькі острови
Вголос кажуть небезпеці –
«Стережись, іду на Ви»
Україна переможе,
Її слава на віки.
Україні допоможе
Захист Божої руки!!!
… Перший тиждень війни був найважчий: зашкалений адреналін, стоптані в мозолі ноги, сон годину на добу, імовірність зустріти дрг на кожному кроці, до того ж потрібно правильно організувати процес, зібрати тисячу добровольців до купи… І це все під ракетними обстрілами і сиренами. Так, вночі на наших очах підірвали нафтобазу у Глевасі. Двома ракетами. Заграва стояла на півнеба.
Перші два місяці, поки кацапи стояли навколо Києва, літало дуже часто і багато чого. Удень і вночі.
Далі я два місяці перебував у відрядженні, звідки скеровувалися підрозділи на захист Ірпеня і Бучі. Робота кипіла 25/8. Ситуація змінювалася по кілька разів на день. Задачі нарізалися аж бігом і на вчора. Літало навколо і поруч аж гай шумів. Так одного разу прилетіло метрів за 100 від мене, бетонні блоки прийняли удар. Добре, що нікого не поранило. Такі собі відчуття від такого.
Читайте також: Війна до Перемоги (частина 1)
Але людина – істота, що звикає до всього, і з часом ми перестали звертати увагу на прильоти: прилетіло, переглянулися, перегукнулися і продовжили працювати. Таких та інших прикладів і історій по Україні безліч.
Чимало наших побратимів були відправлені в інші гарячі точки, збивали ворожу техніку та знищували особовий склад орків, постійно переміщувалися, не затримувалися на одному місці, по них гатили, були 300-ті. Все було.
Мудрий старець
Вірний син я тобі, Україно
І таких мільйони у нас.
Захистить тебе, рідну й єдину,
Ми покликані в збурений час.
Всіх нас кличеш, моя Україно
Дати відсіч своїм ворогам,
Окупантам з Росії, країни,
Агресивно зловісної нам.
ЇЇ банди зі зброєй лютують,
Розповзлися, мов саранча,
Убивають, катують, лупцюють
Автоматами прямо з плеча.
Проросійськи настроєний натовп,
Одурманений злістю брехні,
Той сприяє їх діям завзято,
Роздуває ворожість в війні.
Як до зради такої скотились?
Ви – запроданці в східних краях,
Що тілами своїми схватились
Цей бандитський розбій покривать.
Схаменіться, росії лакеї,
Підлабузи, прислужники їй,
Рідний край ви готові для неї
Відірвати в України своїй.
Не простить вам цей гріх Україна,
Ні, цю зраду вона не простить.
Ми готові тебе, Батьківщино,
Від бандитських навал захистить!!!
…І до сих пір триває і буде ще довго тривати ця війна, до повного знищення ворога вже на їхній території: кремль, москва, стратегічні військові об’єкти…
І війна нам показала, що готуватися до неї треба було ще ретельніше і глибше. Тут треба знати питання від бойової підготовки до зв’язку, від логістики до інженерки, від розвідки до медицини, від моря і землі до неба. Ведення війни – це мистецтво!
…А що нас чекає попереду? Я закликаю сильних волею українців приїжджати до України! Майбутнє світу тепер вирішується тут! Ви здобули величезний досвід якісного життя і добробуту навколо. Тепер ви маєте шанс втілити це на вашій батьківщині: інвестувати свій інтелект, свої зусилля, свій час в майбутнє України і стати його частиною! До слова, Мішель Терещенко таким чином став мером Глухова і, незважаючи на 50 судових позовів проти нього, все виграв і підняв добробут свого міста в рази. Уявляєте, якщо таких буде 1 000?! А десять тисяч?
Сьогодні все залежить тільки від нас і все в наших руках. Ми виросли до рівня усвідомлення, що керувати процесами можна тільки, тримаючи владні регалії і статуси; гідним, сильним і розумним представникам потрібно не соромитися, а подавати свої кандидатури до владних кабінетів, краще сукупністю, перестати купувати і продаватися на виборах, перестати обманювати себе і бути обманутими. Свідомим виборцям життєво необхідно приводити своїх народних обранців, бути думаючими виборцями, це тільки нам під силу, ніхто інший за нас не буде робити нашого домашнього завдання, інші піклуються про свій національний інтерес. А нам, з нашими ресурсами – інтелектуальними і трудовими, матеріальними і природними – Бог велів господарювати тут на перетині світових цивілізацій!
І коли ми стаємо суб’єктом політики, то ми відразу виходимо на світовий щабель. А на такому рівні діє ще жорсткіша конкуренція, в якій вкрай необхідно демонструвати себе дуже сильними і цілеспрямованими, світ інших не любить. Ми запам’ятаємо для себе тих, хто нам підставив плече у важкий момент; і тих, хто зробив вигляд, що не помітив нас; і тих, хто нам протидіяв; ми будемо працювати з ними відповідно. І війну ми зобов’язані виграти. Бо, як сказано в Книзі притч царя Соломона: «Хто слабкий у війні, той дійсно слабкий».
А я впевнений, що наш народ стане справжньою нацією, відновить свій шлях і посяде почесне місце у світовій історії майбутнього!
Ми колись згасли, щоб знову відродитися!